UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКомунікативний ресурс парламентсько-урядових зв’язків: проблеми еволюції (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1728
Скачало262
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Комунікативний ресурс парламентсько-урядових зв’язків: проблеми еволюції

 

В системі політичної комунікації структура виконавчої влади, незважаючи

на розгалужений інформаційний ресурс її інституцій на рівні соціальної

артикуляції суспільних проблем, поступається в резонансній

результативності політичної риторики, суб’єктами якої виступають

Верховна Рада і Президент України. Доволі поширеним поясненням цього є

посилання на функціональну особливість уряду, коли зміст поняття

„виконавча влада” передбачає прагматичність дій – сама природа

технологічних операцій професіоналів в конкретних галузях державного

управління моделює конкретні передумови для виникнення політичного

дискурсу.

 

Через те, що в Україні уряд часто перетворювався на заручника

парламентсько-президентської боротьби, а саме вона через свою

інформаційну змагальність завжди збагачує комунікативну мережу

політичної системи, виконавча гілка влади, з одного боку, набула досвіду

ініціатора політичних компромісів, а з іншого – сформувала дуже

строкату, проте активну еліту урядовців-тимчасовців. Якщо взяти до уваги

актуалізацію цієї проблеми авторитарними рефлексіями президенства Л.

Кучми, то стає зрозумілою тенденційно-кон’юктурна мотивація посилення

незалежності виконавчої влади передовсім від єдиного законодавчого

органу держави, коли зневага до міжінституціональних зв’язків між

зазначеними суб’єктами політичної комунікації набувала небезпечних рис

конфліктного характеру.

 

Власне, сама природа пошуку законодавчого консенсусу між законодавчою і

виконавчою гілками влади обумовлюється низкою факторів, що випливають з

інституціональної структури політичної комунікації. По-перше, йдеться

про фактор легітимізації єдиного законодавчого органу – парламент, що

обирається народом і виступає від його імені, має відповідний кредит

довіри, котрий домінуватиме над механізмом формування уряду шляхом

призначень. При цьому будь-які процедури посилення його соціальної

легітимності за допомогою важелів залучення до його інституалізації

парламентських партій, формалізації урядової коаліційності та

декларативності щодо політичної відповідальності уряду не стільки

змінять формат парламентсько-урядової комунікації, скільки актуалізують

проблему правового імунітету Кабінету Міністрів. Не викликає сумніву, що

перманентне зволікання з прийняттям закону України про Кабмін перебуває

у площині прихильників комунікації на рівні ручного управління, коли

боротьба за контроль над виконавчою владою точиться навколо важелів

ситуаційного й почасти вкрай тимчасового панування суб’єктів

персоніфікованих інтересів. По-друге, рівень міжінституціональних

зв’язків у форматі „парламент – уряд” суттєво корегується фактором

невизначеності подвійного підпорядкування уряду.

 

Це питання залишається предметом дискусій науковців-політологів в

процесі пошуку оптимальної для України формули поєднання історичної

ментальності вітчизняного традиціоналізму у галузі реалізації державної

влади з еволюціонізуючим пошуком нових прийнятних для політичної еліти і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ