UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКонтексти політичного лідерства на постсоціалістичному просторі (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2067
Скачало316
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Контексти політичного лідерства на постсоціалістичному просторі

 

Питання ролі особистості в історії й надалі лишається одним з найбільш

дискусійних. Персоніфікуючи систему влади й управління, лідер ототожнює

собою цю владу в очах суспільства, стаючи найважливішим елементом

політичної еліти. Протягом всієї історії людства постаті вождів,

полководців, правителів викликали до себе цілком зрозумілий інтерес як

люди, що уособлюють владу. З часом роль особистісних компонентів

політики зменшилася, поступившись місцем групам інтересів та державним

інститутам. Проте якщо в стабільних суспільствах, політичний процес в

яких є усталеним, роль політичного лідера нівелюється самоорганізуючими

можливостями системи, то в транзитних суспільствах постать політичного

лідера може стати вирішальним фактором стабільності або ж нестабільності

усієї політичної системи, своєрідним детектором успіху або провалу

процесів демократизації.

 

Політичний процес може набувати різного змісту і розгортатися з різною

інтенсивністю. В одних випадках це політична трансформація – динамічні

(прискорені) зміни з невизначеним результатом, в інших – модернізація

(цілеспрямовані, заздалегідь визначені зміни з прогнозованим

результатом). Зазвичай результат тим ближчий до запланованого, чим більш

легітимними є сили, яким належить авторство в модернізаціному проекті. У

цьому випадку реформи стають результатом домовленостей основних

політичних акторів – насамперед політичних еліт, які репрезентують

інтереси окремих суспільних прошарків.

 

У постсоціалістичних країнах початку 1990-х років конфігурації

політичних еліт були вкрай нестабільними – це нечисельні і слабо

організовані групи з безліччю внутрішніх протиріч, взаємовиключними

інтересами і різним баченням майбутнього. Тому ситуація перманентного

протистояння еліт і недостатня інституалізація політичних процедур

перетворювала політичного лідера держави на вирішальну постать у

процесах реформування. Цим пояснюється надзвичайно висока популярність

тогочасних лідерів країн центрально-східної Європи, які зазвичай у

виборчих перегонах набирали абсолютну більшість голосів. Однак у міру

демократизації і встановлення певних конституційних моделей організації

влади простір для маневру політичних лідерів суттєво змінюється. Отже і

їх роль у процесах перетворень нівелюється (або ж, навпаки,

посилюється).

 

Темі політичних еліт та лідерства на постсоціалістичному просторі

присвячено значну кількість публікацій. Це, зокрема, праці вітчизняних

вчених Ф. Рудича, М. Михальченка, А. Пахарєва, Н. Бокало і С.

Трохимчука, І. Кресіної, В. Цвєткова та А. Коваленка [1], а також

зарубіжних – В. Зоріна, Л. Ликошиної, Е. Задорожнюка, М. Фіша, М. Аріка

та інших [2]. Дослідники проблем політичного лідерства акцентують увагу

насамперед на створенні психологічних портретів політичних лідерів,

стилях політичного лідерства. Дещо відокремлено розглядається інший, не

менш важливий аспект політичного лідерства – конституанти (інститути та

процедури), в межах яких здійснюється лідерство. Проте вивчення саме

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ