UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихологія «народного духу» у творчості В. Стефаника (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2127
Скачало315
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Психологія «народного духу» у творчості В. Стефаника

 

Досить часто, вивчаючи етнічні особливості психікилюдини, фахівці

звертаються до художніх творів найвидатніших письменників. Адже їхня

творчість, стаючи предметом дослідження, має для етнопсихології

першочергове значення як «печать духа» на духовність поколінь. Справді,

створити щось цінне можна тільки тоді, коли майстер обізнаний з життям

народу й віддзеркалює у своїй творчості його національно-психологічні

особливості. Чимало картин із народного життя показали у власних творах

такі західноукраїнські письменники, як Л. Мартович (1871 — 1916), М.

Черемшина (1874— 1927), О. Маковей (1867—1925), Т. Бордуляк (1863—

1936). Проте найкраще та найзмістовніше українську душу схарактеризував

Василь Стефаник (1871—1936). Потрібно зазначити, що В. Стефаник був

емоційно глибоко пов'язаний із українським селом, з якого він вийшов, і

водночас його світогляд був співзвучний з тим світоглядом, який володів

Європою на зламі XIX—XX століть.

 

Стефаник, син селянина з Покуття, здобував освіту на медичному

факультеті Краківського університету. У Кракові він зблизився з Вацлавом

Морачевським (1867— 1950) — людиною європейської культури в найширшому

розумінні цього слова: чудовим знавцем літератури, мистецтва, музики.

Міцна приязнь між Стефаником і Морачевським позначилася на всьому житті

українського письменника. Погляди Морачевського на роль мистецтва були

дуже важливими для Стефаника, бо відкривали вікно в цілком новий світ і

допомагали кристалізувати його світогляд. «Щасливим збігом обставин, —

зазначає О. Черненко, — стихійно вроджені нахили Стефаника збіглися з

тією модерністичною течією експресіонізму, яка в той час приходила до

голосу в західноєвропейських і в польській літературах, але була чужа

панівній в українській літературі реалістичній традиції, за якою стояв

позивістично-народницький світогляд з обов'язковою вимогою служити своєю

творчістю інтересам народу»1. Великий ентузіазм і наполеглива праця

Стефаника задля того, аби здобути високу гуманістичну освіту, були також

продиктовані переконанням, виробленим у літературних колах Кракова, що

для зрозуміння модерні-стичних творів потрібна більша освіченість у

царині філософії та психології.

 

Щоб пізнати причини боротьби між раціоналізмом і ірраціоналізмом,

позитивізмом і ідеалізмом, об'єктивізмом і суб'єктивізмом, Стефаник

наполегливо вивчає твори найпопулярніших філософів свого часу: Фрідріха

Ніцше, Анрі Бергсона, наново відкритого Артура Шопенгауера та багатьох

інших. Письменникові не було чужим загальне зацікавлення психологією, що

сприяла знайденню в психіці людини таких елементів, які перебувають поза

контролем свідомості.

 

Велич творчості Стефаника полягає в тому, що він зумів поєднати

національне з уселюдським, тобто любов до української людини з модерним

світоглядом і з модними на той час засобами мистецького впливу. Стефаник

втілив експресіонізм в українську народну тематику, долучивши чари

української природи та фольклору. Експресіоністи виступали проти

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ