UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСутність моральної особистості (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3260
Скачало690
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Сутність моральної особистості

 

Спробуємо, не звертаючися до щойно розглянутого феноменологічного

вчення про дух, визначити передусім, що криється у смисловій інтенції

словсі особистість. Насамперед впадають в очі два моменти:

 

1. Саме слово "особистість" можна вживати аж ніяк не всюди, де ми

припускаємо наявність душі, я і навіті. усвідомлення стану й цінності

власного я (наявність само свідомості й самооцінки). Наприклад,

одушевленість, а також певною мірою, я, безперечно, притаманна й

тваринам Проте вони не є особистостями. Хоча, звісно, відомі випадки,

коли тварин притягали до судового процесу й на підставі закону виносили

їм смертний вирок. Але за уважнішого розгляду ми маємо переконатися, що

такі (та інші до них подібні) випадки завжди дістають пояснення в тому,

що тварину в цьому разі розглядають як перевтілення людської особи або

як таку, що через неї діє надлюдське персональне начало, наприклад "злі

духи", що з'являються у вигляді тварини й у такий спосіб

"персоніфікують" її. Але й належність до людей взагалі також жодною

мірою не визначає коло істот, які слушно вважати за особистості. Радше

має йтибя про певний щабель людського існування, до якого є застосовним

поняття особистості. Отже, якщо, висвітливши феноменологічну сутність

"особистості", ми маємо намір розширити поняття і (водночас) знайти

зародки персонального буття на нижчих за розвитком ступенях людського

буття (наприклад, у дітей, у розумово відсталих тощо), то доцільно

зосередити увагу на найперших проблисках сутності особистості,

подибуваних не загалом у людини, але в людей певного типу, щоправда, ще

не усталеного у своїх історичних межах. Щонайпершою вимогою е здоровий

глузд - у феноменологічному, а не позитивно науковому тлумаченні. Але,

за такого тлумачення, про здоровий глузд може йтися лишень у тому разі,

коли ми, абстрагуючися від уього іншого, прагнемо "зрозуміти" людину, а

не пояснити її каузальне. У разі "розуміння" нас не обходить той факт,

що в іншого відбуваються зумовлювані певними причинами психічні процеси,

"наслідками" яких є ті чи ті життєві прояви. Істотним для розуміння

іншого є, радше, те, що його акти (мовлення, дії тощо), спрямовані на

нас та на оточення, ми, з точки зору даного нам у спогляданні духовного

центру іншого, відтворюємо й переживаємо як інтенційні, спрямовані на

шось, тобто "пере-думуємо" його думки, "пере-відчуваємо" його відчуття,

"пере-живаємо" його переживання - поза їхньою єдністю. Таке

"пере-думування", "пере-відчування", "пере-живання''неє, безперечно,

нашою "спільною думкою", тобто "згодою" між нами, надто ж не є воно дещо

ідентичне (ба й навіть подібне) до його думки, почуття тощо. Це - не що

інше, як відтворення "смислу", який відкривається за будь-якого часового

розподілу будь-якої сукупності актів, які передбачають повторюваність

тотожного. Така однозначність для нас чужого перебігу актів, - цілком

незалежно від того, чи є осмислюване істинним або хибним, добрим або

злим, тобто незалежно від усього, що не належить до "смислу", - в межах

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ