UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗародження педагогічних ідей формування навичок культури поведінки дітей у Київській Русі (реферат)
АвторPetya
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1882
Скачало340
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Зародження педагогічних ідей формування навичок культури поведінки дітей

у Київській Русі

 

   

 

Глобальні соціальні зміни на планеті, масові міграції людей, розвиток

широких економічних, політичних, соціокультурних зв’язків між країнами

та народами, що супроводжувалися зростанням національної самосвідомості

у ХХ столітті, – все це підвищило вимоги до культури людських відносин.

Значний інтерес до питання етикету пояснюється і новим осмисленням

самого поняття “комунікація” як важливого структуроформуючого фактора

існування індивіда та його оточення.

 

   На наш погляд це питання має особливе значення. Трансформація

суспільства, перехід від тоталітаризму до демократично-правової держави

передбачають відновлення цивілізованих принципів і норм поведінки,

відродження та збагачення національного колориту в усій системі

життєвого устрою країни.

 

   Письмові пам’ятки про те, як себе слід поводити у суспільстві

з’явились задовго до виникнення самих понять “культура поведінки”,

“етикет” і нерозривно були пов’язані з релігійними переконаннями

народів.

 

   Досліджуючи становлення і розвиток теорії формування навичок культури

поведінки у період княжої доби, ми звернули увагу на роботу Сергія

Фарини “Християнські і традиційні цінності в освітній парадигмі

Київської Русі”, у якій складовими ціннісного “каркасу” освітньої

парадигми Київської Русі називаються традиційні цінності східних слов’ян

і “модернові” цінності, принесені християнством [8, с. 244].

 

   Загально відомо, що і сьогодні фольклор, відомий ще до 988 року,

залишається одним з найбільш ефективних засобів етичного виховання:

казки, приказки, прислів’я, пісні, билини, загадки тощо. Саме за їх

допомогою діти усвідомлювали ідеал людини, складниками якого завжди були

(і залишаються) повага до старших, допомога близьким, опіка молодших та

ін.

 

   До нашого часу збереглися приклади народної мудрості:

 

   · оцінюй людину за її вчинками;

 

   · на дерево дивись як родить, а на людину як робить;

 

   · посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер,

посієш характер – пожнеш долю;

 

   · де багато баб, там дитя не в лад;

 

   · перед тим, як карати, полічи до ста;

 

   · з добрим дружись, з лихим стерижись;

 

   · тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, тоді вже

пізно вчити тощо [7].

 

   Невичерпним джерелом народної мудрості є також українські казки,

серед яких можемо назвати “Дві кізоньки”, “Лисичка та журавель”, “Про

ледачу дівчинку”, “Коза-дереза” та ін.

 

   Як відомо, прийняття християнства у X ст. в Київській Русі позитивно

відбилося на духовному розвитку давньоукраїнського суспільства. Хрещення

Київської Русі також сприяло неформальному поєднанню слів “християнство”

та “виховання”, а їх сполучення та співвідношення відбилося в

освітньо-виховній моделі тієї доби [8, с. 245]. Як зазначає С.Фарина у

своєму дослідженні, цей ідеал був побудований давньоукраїнським

суспільством на концептуальному уявленні про людину “вищого рівня”

буття, яка стала прикладом виховання.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ