UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМовна норма – категоріальне поняття культури мови (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось17907
Скачало1071
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Мовна норма – категоріальне поняття культури мови

 

ПЛАН

 

1. Дефініція поняття норми.

 

2. Ознаки літературної норми.

 

3. Типологія мовних норм.

 

4. Виділення критеріїв літературної норми.

 

5. Нормування (нормалізація). Мовний стандарт.

 

1. Історія розвитку поняття норми.

 

Центральне поняття теорії культури мови — норма лiтературної мови в її

конкретно-iсторичному виявi. Це одна з найскладніших проблем,

багатовимірність якої визначається фактами iсторичними,

культурно-соціологічними і власне лінгвістичними.

 

У переважній більшості мовознавчих досліджень природа й обсяг поняття

норми не розглядаються, автори користуються цим терміном як чимось

наперед даним, очевидно, вважаючи, що поняття норми всім відоме,

принаймні інтуїтивно, і найчастіше його ніяк не диференціюють. Коли ж

узяти праці, де наводиться визначення, що таке "норма", то одразу бачимо

досить значні відмінності в наукових дефініціях цього поняття. Ці

відмінності залежать від різного підходу до проблеми нормативності: чи з

погляду загальної теорії мови, чи з погляду теорії культури мови, чи із

практичних міркувань мовної культури. Таким чином, у поняття "норма"

часто вкладається неоднаковий зміст. Проте різні визначення норми

потребують узгодження, що сприятиме уточненню обсягу поняття "норми" і

розробці його змісту.

 

Заслугою представників Празького лінгвістичного гуртка є вивчення норми

як поняття лінгвосоціологічного і конкретноісторичного. Норма

визначалась як сукупність структурних засобів, регулярно уживаних певним

мовним колективом. Спостереження над змінами норми в часі і в її

функціональній варіативності дало змогу осмислити її діалектичну суть і

власне мовну природу. Чеська (а почасти і словацька) теорія виходить з

основних ідей, понять, визначених ще Б. Гавранеком. Значний вплив має

теорія норми Л. Єльмслева і Е. Косеріу, вперше представлена у 1952 році,

знову поглиблена й уточнена у 1969 році.

 

Ще в середині 50-х років російський мовознавець С. Ожегов сформулював

досить поширену дефініцію норми: "Норма — це сукупність найбільш

придатних ("правильних", "кращих") для обслуговування суспільства

засобів мови, які складаються як результат добору мовних елементів... з

існуючих, наявних, утворюваних знову чи добутих з пасивного запасу

минулого в процесі соціальної, в широкому розумінні, оцінки цих

елементів" (Ожегов, 1955, 15).

 

В. Іцкович дає своє визначення норми: "Норма — це об'єктивно існуючі в

даний час у даному мовному колективі значення слів, їх фонетична

структура, моделі словотворення і словозміни і їх реальне наповнення,

моделі синтаксичних одиниць — словосполучень, речень — в їх ідеальному

наповненні"(Ицкович, 1968, 5). Тут, природно, виникає запитання: чим же,

у такому випадку, норма відрізняється від самої структури мови? Правда,

далі В. Іцкович пропонує цікавий поділ норм на два типи. Перший тип —

норми, які визначаються системою російської мови на відміну від систем

інших мов. Ці норми обов'язкові, не знають винятків. Їх порушення

означає вихід за межі можливостей, які надає система, тобто не тільки за

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ