.

Залізобетон (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
8 4512
Скачать документ

Реферат

з технічних наук на тему:

Залізобетон

достатньо обмеженим. Бетон застосовували в основному для спорудження
тонких перегородок і балок прольотом до 4 м. За основний матеріал для
несучих конструкцій правило залізо у вигляді різного роду кованих
стрижнів і смуг. На відміну від бетонних, залізні конструкції чудово
витримували навантаження на стиск, розтяг і вигин, але на відкритому
повітрі вони швидко втрачали ці якості через корозію. До того ж, було
помічено, що при нагріванні понад п’ятсот градусів залізо стає текучим і
втрачає свою міцність. В результаті при сильних пожежах висотні будинки,
де несуче навантаження було покладене на залізні частини, руйнувалися.
До кінця XIX століття почала відчуватися сильна потреба в новому
будівельному матеріалі, який поєднував би в собі переваги заліза і
бетону. Застосовуючи окремо бетон і залізо, будівники довго не
замислювалися над тим, що їх можна з’єднати разом. Цього дійшли
дослідним шляхом. Тим часом покладена в опалубку арматура легко
обволікалася бетоном і виявлялася включеною в його масу. Унаслідок
великої сили зчеплення заліза з бетоном обидва матеріали починали
працювати як одне ціле (дуже важливо, що бетон і залізо мають однаковий
коефіцієнт температурного розширення).

Вперше патент на використання залізобетону взяв 1854 року англійський
штукатур Вільям Уїлкинсон. Надалі він широко застосовував залізобетон
під час будівництва перекриттів, а в 1865 році звів в Ньюкастлі-на-Тайні
невеликий будиночок, повністю із залізобетонних конструкцій. Із
залізобетону тут були виконані не тільки стіни й перекриття, але й
сходи, ступені і димар. Вочевидь, це був перший в історії залізобетонний
будинок. Проте відкриття Уїлкинсона не набуло широкого поширення і
залишилося непоміченим. Одночасно з Уїлкинсоном свої досліди із
залізобетоном розпочав у Франції будівельний підрядник Куаньє. Він
побудував з використанням цього матеріалу декілька будівель, а 1861 року
опублікував невеличку брошуру «Застосування бетону в будівельному
мистецтві», в якій, зокрема, писав, що залізні стрижні, включені до
бетону, збільшують несучу здатність бетону. Та відкриття Куаньє теж не
мало продовження. Його фірма збанкрутувала.

Тому честь відкриття залізобетону пов’язується з ім’ям іншого француза –
Жозефа Моньє. Є якась дивна іронія в тому, що два професійні
будівельники, попри всі зусилля, не змогли впровадити в будівельну
практику залізобетон, але це вдалося зробити людині, вельми далекій від
будівництва, котра і винахід свій зробила абсолютно випадково. Моньє
працював садівником в садівничій фірмі «Брати Флер» у Версалі. З 1861
року він почав проводити досліди з виготовлення з піску і цементу
садових кадовбів. Незабаром йому вдалося зробити бетонний кадівб, у
якому було посаджено апельсинове дерево. Через деякий час Моньє виявив
тріщини в стінках цього кадовба. Тоді він зміцнив його залізними
обручами з дроту. Залізо незабаром почало іржавіти, утворюючи
брудно-бурі плями і патьоки на поверхні кадовба. Щоб поліпшити його
зовнішній вигляд, Моньє обмазав його зверху цементним розчином.
Железоцементная кадівб, що вийшов таким чином, виявився настільки
добрий, що Моньє дійшов думки і надалі робити кадовби так само.

Існує думка, що Моньє діяв не тільки дослідним шляхом, але був знайомий
з працею Куаньє і запозичив його ідею. Але, як би там не було, йому
пощастило більше. Моньє не тільки зажив офіційної слави творця
залізобетону, але й зумів отримати з його винаходу деякі матеріальні
вигоди. У 1867 році він узяв свій перший патент на переносні садові
кадовби із заліза і цементного розчину. Не заспокоївшись на цьому, він
почав проводити з цим матеріалом нові експерименти. У 1868 році Моньє
побудував в Майсонс-Алфорте невеликий залізоцементний басейн і того ж
року взяв патент на залізоцементний резервуар і труби. У 1869 році він
зробив патентну заявку на залізоцементні плити й перегородки і побудував
залізоцементне перекриття над своєю майстернею. Власне кажучи, з
сучасної точки зору, всі ці винаходи ще не були залізобетоном. Моньє, не
будучи професійним будівельником, мав вельми приблизні поняття про те,
як взаємодіють між собою бетон і залізо. Він, наприклад, рекомендував
укладати дротяну сітку в плиті строго посередині її перетину, тоді як
найбільш раціонально було розташовувати її в нижній частині конструкції.
Проте це жодною мірою не принижує його слави як першовідкривача одного з
найчудовіших і широко використовуваних будівельних матеріалів XX
століття. Дійсно – до Моньє над створенням залізобетону працювало
декілька винахідників, але саме йому належить заслуга його різнобічного
практичного застосування.

Раз досягнувши успіху, Моньє і надалі постійно думав над розширенням
сфери застосування свого винаходу. У 1873 році він одержав патент на
залізобетонний міст, а 1875 року представив експертній комісії його
модель, яка витримала випробування навантаженням. Цього ж року
винахідник побудував за цією моделлю пішохідний місток з прольотом 16 м
і шириною 4 м. У 1878 році йому був виданий патент на залізобетонні
балки і шпали, а 1880 року – об’єднаний патент на всі заявлені ним
раніше конструкції. Тоді ж він зробив заявки на свої винаходи в
Німеччині і Росії.

в будівництві.

Залізобетон, наприклад, справив справжню революцію в мостобудування,
давши змогу вирішити безліч утруднень, що до цього здавалися
непереборними. Раніше для спорудження мостів застосовували тесані камені
точних розмірів і залізо спеціальних марок. Для укладання на місце
важких каменів і елементів металевих конструкцій були потрібні могутні
підйомні механізми і особливі транспортні пристосування. Тим часом
застосування залізобетонних конструкцій не вимагало крупних засобів,
оскільки більшу частину їх компонентів складали широко поширені в
природі пісок і гравій, які можна було видобувати на місці будівництва.
Укрите в бетон залізо не іржавіло і зберігало свою міцність набагато
довше. Разом з тим залізобетон показав високу вогнестійкість. Тоді як
залізні балки швидко руйнувалися при великій пожежі, залізобетонні
конструкції витримували дію сильного вогню протягом 4-5 годин. Чималий
інтерес до залізобетону з’явився після грандіозної пожежі в Балтіморі
1904 року, коли згоріло і зруйнувалося близько 300 великих будівель,
побудованих із застосуванням відкритих залізних конструкцій. Відтоді всі
несучі конструкції робили тільки із залізобетону. Щонайширше
застосування одержав залізобетон і у фортифікації, оскільки показав
учетверо більшу міцність порівняно із звичайним бетоном.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020