.

MathCAD. Основи роботи з системою компютерної алгебри (курсова)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
0 2881
Скачать документ

Реферат на тему:

Застосування інформаційних систем в управлінні

Потреби в автоматизованій обробці інформації.

Процеси проектування і побудови нових об’єктів, введення в дію нових
потужностей за умови існування інформаційних систем можуть заздалегідь
моделюватися, що дозволятиме вибирати оптимальні шляхи розв’язання
поставлених задач. Процеси планування, управління фінансами, обліку
витрат і результатів господарської діяльності за допомогою інформаційних
систем можуть досягати оптимальних параметрів функціонування та
розкривають можливості задіяних підрозділів для якіснішого аналізу їх
функціонування. Всі ці процеси пов’язуються між собою в єдине
інтегроване ціле і спрямовуються на виконання задач основної діяльності
організації. Такий підхід дозволяє в діалоговому режимі здійснювати
автоматизоване розв’язання задач планування, аналізу, обліку, контролю і
оперативного управління. При цьому ефективно організований діалог
дозволяє непрограмуючим користувачам самостійно вирішувати
інформаційно-логічні та розрахункові задачі.

Особливості формування автоматизованих систем управління підприємством.

Крім бухгалтерського програмного забезпечення, на вітчизняному ринку
сьогодні в достатній кількості представлені системи, орієнтовані на
задачі автоматизації управління. Вартість їхнього придбання і
впровадження вимірюється тисячами, десятками, а часом і сотнями тисяч
доларів. Природно, що потенційних покупців таких дорогих програмних
продуктів турбує закономірне питання: “Що дає автоматизація управління
і, взагалі, не можна чи обійтися без неї?”.

Для цього потрібно спочатку зрозуміти відмінність програм для
автоматизації обліку від програм для автоматизації управління
виробництвом (автоматизована система управління виробництвом, а в
західній термінології – системи планування ресурсів, ERP). Якщо вважати,
що під терміном «продукція» розглядається результат підприємницької
діяльності (товар або послуга), що має матеріальну або нематеріальну
цінність для деякого клієнта, тоді можна стверджувати, що всі
організації спрямовані на виробництво продукції. Клієнтом може бути, як
просто покупець, так і партнер або субпідрядник. Сукупність внутрішніх
видів діяльності підприємства, що закінчуються створенням необхідної
клієнту продукції, одержала назву «бізнес-процес» (або просто «процес»).
Поняття «процес» навіть більш природне для підприємства, ніж
організаційна (функціональна) структура, оскільки чіткий розподіл
функціональних обов’язків може бути відсутнім, але співробітники
неодмінно взаємодіють один з одним для виконання замовлення. Процес
завжди має початок і кінець. Наприклад, продажа починається з прийому
замовлення і закінчується постачанням продукції споживачу. Подібні
процеси «пронизують» функціональну структуру підприємства. І якщо
остання являє собою, як би «фотографію» (моментальний знімок)
організації, на якій чітко спостерігається лише розподіл
відповідальності між підрозділами, тоді структура процесів нагадує
«фільм», що відображає взаємодію підрозділів під час виробництва
продукції. З погляду управління підприємством, «фільм» набагато
наглядніший від «фотографії».

Управляти можна тільки тим, що вимірюється. Досить важко, а часом
практично неможливо виміряти параметри функціональної структури. Процеси
ж мають чітко оцінювані характеристики, такі як вартість, тривалість,
якість, степінь задоволення клієнта, тощо. Отож, основна відмінність
систем для автоматизації обліку від систем для автоматизації управління
полягає в тому, що перші охоплюють всього одну функцію обліку, тоді, як
другі – процес. Таким чином бізнес процеси і є предмет управлінської
автоматизації.

Типи призначення автоматизованих систем управління підприємством.

Автоматизовані системи управління підприємством в першу чергу повинні
охопити управління і планування виробничого процесу (де торгівлю і
надання послуг також розглядається, як певний вид виробництва), тому в
них закладені управлінські технології, що вже стали стандартними в
міжнародній практиці. До них відносяться такі (стислий опис деяких із
них можна прочитати в книзі М. X. Мескона «Основи менеджменту»):

Фінансове управління – розробка бюджету, управління проектами,
управління через центри відповідальності.

Управління логістикою – ланцюжки логістики (Supply Chain Management,
SCM), статистичне управління запасами (Statistical Inventory Control,
SIC), планування потреби при розподілених запасах (Distribution
Requirements Planning, DRP).

Управління і планування виробництва – загальні методики:
об’ємно-календарне планування (Master Planning Schedule, MPS),
планування потреби в матеріалах (Material Requirements Planning, MRP),
планування потреби у виробничих потужностях (Capacity Requirements
Planning, CRP), планування потреби у виробничих ресурсах (Manufacturing
Resource Planning, MRP II), планування фінансових ресурсів (Finance
Requirements Planning, FRP), управління проектами (Project Management).

Спеціальні методики – неперервне виробництво (Process management),
серійне виробництво (Repetitive manufacturing), виробництво «на
замовлення» (Make-To-Order, МТО), виробництво «на склад»
(Manufacture-To-Stock, MTS).

Різноманітні спеціалізовані методики – управління маркетингом,
управління «зовнішнім»/«внутрішнім» сервісом, методики управління
якістю, методика «точно вчасно» (Just-In-Time або JIT).

Системи для автоматизації управління підприємством відрізняються і за
рівнем підтримки цих методологій, і за рівнем «охоплення» бізнес
процесів. Процеси в сучасних організаціях настільки багатогранні, що на
сьогодні жодний програмний продукт, включаючи SAP R/3, не дозволяє
охопити їх всіх. Тому системи управління часто орієнтовані на одну або
декілька сфер і/або типів виробництва: серійне складальне (електроніка,
машинобудування), малосерійне і дослідне (авіація, важке
машинобудування), дискретне (металургія, хімія), неперервне (нафто- і
газовидобуток). Є також автоматизовані системи управління підприємством
для організацій, що працюють в сфері торгівлі і надання послуг,
транспортних компаній. Проте розробники автоматизованих систем
управління підприємством, що притримуються відкритого маркетингової
політики, звичайно вказують, на які види виробництва, в першу чергу,
орієнтована їхня система. Придбавши автоматизовану систему управління
підприємством, організація купує не тільки програмний продукт, але і
визначені методики управління підприємством. Тому, починаючи розмову про
необхідність або непотрібність використання систем для автоматизації
управління підприємством, фактично потрібно звернутися до питання,
потрібно чи ні управляти підприємством. Але, як показує світовий досвід
(а сьогодні вже і вітчизняна практика), без регулярного менеджменту,
тобто добре налагодженого, документованого управління, організація не
спроможна вижити в конкурентній боротьбі.

Виділяють дві домінуючі методики побудови інформаційних систем підтримки
виробництва – традиційна MPR-II і JIT системи. Можна багато сперечатися
про придатність тих або інших «іноземних» методик управління в наших
умовах. Просте копіювання визначеної методики, дійсно, дає, як правило,
негативний результат. Обов’язково необхідно враховувати особливості і
країни, і окремої організації. Причому це стосується не тільки України.
Наприклад, американська компанія Harley, виробник мотоциклів Harley
Davidson, теж зіткнулася з «місцевими» особливостями ведення бізнесу,
коли почали впроваджувати (ще в 1978 р.) японську методику «точно –
вчасно». Ця методика спрямована на зменшення складських запасів (до
«нуля») за рахунок чіткого планування постачань аж до хвилин і секунд.
До речі, в умовах України практично нереально організувати схему
доставки «із точністю до хвилин». І якщо вітчизняне підприємство, що
планувало раніше постачання «із точністю до кварталу», перейде на
планування «із точністю до тижня», те для нього це і буде Just-In-Time з
врахуванням «місцевих особливостей».

Те ж саме можна сказати про методики управління якістю. Не обов’язково
відразу ж намагатися впровадити в себе систему якості, що відповідає
стандартам ISO 9000. Але якщо вам вдасться проконтролювати весь цикл
виготовлення продукції (той самий «процес»), щоб у випадку рекламації
визначити, на якому етапі виник брак, із якої сировини був зроблений
бракований виріб, хто постачальник, хто відповідав за складські
операції, хто за транспортування, тощо, – це теж буде управління якістю
з врахуванням «місцевих особливостей».

Взагалі, кожну з перерахованих вище методик можна проілюструва подібним
прикладом. Більш того, їхня реалізація не є привілеєм якогось
конкретного програмного продукту.

Основна цінність автоматизованої системи управління підприємством
полягає в тому, що методики управління реалізовані в них в інтеграції
один з одним і тому подають чітку управлінську систему, яка повинна
підпорядковуватися законам управління.

Автоматизовані системи управління виробництвом.

Вибір системи для автоматизації управління виробництвом ускладнений
такими причинами:

Для управління різними типами виробничих циклів використовуються
різноманітні методики. А для деяких виробничих процесів, які знаходяться
на “стиках” циклів, – різноманітні сполучення цих методик.

Виробничі процеси не прив’язані до визначених типів продукції. Крім
того, на протяхі свого життєвого циклу продукція може пройти шлях від
випуску малими серіями до масового виробництва, що, в свою чергу,
вимагають зміни методик управління.

В рамках одного підприємства іноді можуть співіснувати різноманітні типи
виробничих процесів.

Всі системи управління виробництвом розрізняються по набору
управлінських методик і рівню їх підтримки.

Вибір ускладнюється ще й тим, що про можливість використання одних і тих
самих методик управління існують зовсім полярні думки. Поряд з явними
прорахунками при виборі системи, на ефективність автоматизованої системи
управління виробництвом сильно впливає дисципліна користувачів, до чого
деякі організації виявляються не підготовленими. Якщо на підприємстві
відсутні точні і актуальні дані про складські запаси, структуру
виготовлюваних виробів чи послуг, графіках роботи обладнання, тощо, тоді
впровадження автоматизованих систем управління виробництвом може лише
погіршити ситуацію. Тому при виборі системи недостатньо співставити
використані методики з потрібними. Поряд з цим важливо оцінити
готовність підприємства (інформаційну, організаційну, технічну і т.д.)
їх застосувати. Для цього потрібно чітко уявляти, які процеси проходять
“в глибині” автоматизованої системи управління виробництвом, яка
інформація потрібна для її роботи, яку інформацію керівник може отримати
від системи.

На сьогодні для планування ресурсів підприємств з серійним виробництвом
використовується підхід, який дістав назву MRP II (Manufacturing
Resources Planing) – планування виробничих ресурсів. Цей підхід описаний
в документі “MPR Standart System”, який поширюється на комерційній
основі. Документ розроблений Американським товариством по контролю за
виробництвом і запасами (APICS – American Production and Inventory
Control Society) і містить 16 груп функцій, які повинна підтримувати
автоматизована система управління виробництвом. Рівень підтримки
ділиться на обов’язковим і необов’язковим (опціональний). Функціонаність
системи MPR-II розробляється з потреб складального виробництва. Нічого
абсолютно нового в ньому немає, оскільки самі методи управління, які
складають його основу, застосовуються вже давно. Але розвиток
комп’ютерної техніки дав можливість об’єднати їх в динамічну систему зі
зворотнім зв’язком, який дозволяє проводити моделювання виробничого
процесу для оптимального розподілу ресурсів.

Ядром системи є метод планування потреб в матеріалах MRP (Material
Requirements Planing). Він з’явився ще в 70-х роках, коли виробники
усвідомили важливість розмежування попиту на залежний (на сировину і
інші комплектуючі, які використовуються для виробництва кінцевого
продукту) і незалежний (на готову продукцію і деякі деталі і матеріали,
які використовуються у виробництві). Незалежний попит достатньо стійкий
(з врахуванням сезонних коливань), а залежний, навпаки, виникає в чітко
визначені моменти часу (треба щось виробити – є попит на комплектуючі,
нема виробництва – нема попиту). Тому для управління запасами почали
застосовувати два різних підходи.

Початком планування є бізнес-план підприємства, розроблений на тривалий
термін, а кінцем – виробничий графік закупівель, постачань і
навантаження ресурсів з точністю до тижнів і днів. Система планування
MRP II представляє собою процес “перетворення” бізнес-плану в виробничий
графік.

MRP II є джерелом інформації практично для всіх підрозділів
підприємства. Але і, відповідно, для ефективної роботи системи потрібна
свіжа і достовірна інформація. Для того, щоб наочно це уявити, давайте
розглянемо зміст процесів планування і інформацію на “вході” та “виході”
системи на різних етапах.

Сукупне планування (aggregate planing). Оцінка прогнозу очікуваного
попиту і планування рівнів випуску продукції, використання працівників і
обладнання, запасів готової продукції, виробничих витрат. Планування
проводиться в сукупних одиницях без розбиття на номенклатуру. План
складається, якправило, на рік з розбиттям на місяці.

Розробка контрольного графіку. Поділ плану виробництва по номенклатурі
продукції. Оцінка попиту і планування термінів і рівня випуску
конкретних видів продукції. Період планування 2-3 місяці з розбиттям по
неділях.

Попереднє планування виробничих потужностей (RCCP – Round-Cut Capacity
Planning). Перевірка можливості виконання контрольного графіку на основі
аналізу можливостей виробництва, трудових ренсурсів, збуту і постачання.

Розробка контрольного графіку виробництва у вітчизняній термінології
відоме як об’ємно-календарне планування. Планування обсягів і термінів
виробництва з врахуванням необхідних обсягів, термінів постачання, рівня
наявних запасів готової продукції (якщо вона знаходиться на складі. Тоді
для її реалізації виробництво не потрібне). Період планування 2-3 місяці
з розбиттям по тижнях.

Статистичні методи упраління запасами (SIC – Statistic Inventory
Control). Формування графіків виробництва готової продукції і
постачання матеріалів незалежного попиту на основі його статистичного
аналізу, інформації про поточні запаси і плановане постачання,
враховуючи сезонні коливання попиту і характеристики виробів: термін
придатності, ціни, термін постачання. Використовуються різноманітні
моделі планування для різних типів продукції (матеріалів). Процес
планування в цьому випадку – неперервний.

Планування потреб в матеріалах (MPR – Material – Requirements Planning).
Оцінка можливості виконання контрольного графіку виробництва на основі
наявних матеріалів. Планування поставок виробничих матеріалів залежного
попиту починається зі створення календарнрго графіку виготовлення
виробів, який перетворюється в графік потреб в сировині, деталях,
складальних вузлах. Таке планування повинно відповісти на питання : що
потрібно, скільки потрібно, коли це потрібно. Період планування 2-3
місяці з розбиттям по тижнях. Можливе планування з точністю до годин і
хвилин.

Планування потреб у виробничих потужностях (CRP – Capacity Requirements
Planning). Оцінка вможливості виконання контрольного графіку виробництва
на основі детального аналізу графіку виробничого процесу, виходячи з
наяних ресурсів (обладнання, люди, складські площі, тощо). Період
планування 2-3 місяці з розбиттям по тижнях. Можливе планування з
точністю до годин і хвилин.

Так як діапавзон підприємств з дискретним виробництвом дуже широкий,
тому для деяких їх категорій інформація, яку надає повна система MPR-II,
є надлишковою. Тому на ринку існують різноманітні системи, розраховані
на різноманітні усічені інформаційні потреби. Крім систем, які
відповідають всім вимогам MPR-II, що передбачають повну інтеграцію всіх
існуючих методик, використовуються такі системи:

Системи управління даними про продукцію (PMD – Product Data Management)
дозволяють структурувати, модифікувати і контролювати проектні дані.
креслення і документи. Вони зберігають інформацію про конфігурацію
виготовлюваної продукції, її склад і технологічні маршрути.

Системи управління даними про комплектуючі і постачальників (CSM –
Component and Supplier Management) призначені для управління інформацією
про деталі і джерела їх постачання. Ці системи використовуються в
основному в проектних, конструкторських, ремонтно-експлуатаційних і
виробничих підприємствах.

Системи MPR-II часто інтегруються з різноманітними системами управління
виробництвом (MES – Manufacturing Execution System або ж у вітчизняній
термінології = автоматизовані системи управління управління
технологічними процесами). Системи управління виробництвом дозволяють в
реальному масштабі часу відслідковувати рівень завантаження обладнання,
всі переміщення матеріалів, деталей і вузлів, а також контролювати їх
якість.

Рисунок SEQ Рисунок \* ARABIC 1 . Поточна діяльність підприємства
(закупівля, постачання, виробництво. Ремонт обладнання, послідовність
виробництва.

Таблица SEQ Таблица \* ARABIC 1

Інформація на вході і виході системи MRP II

Вхідна інформація Вихідна інформація

Сукупне планування

Дані з бізнес-плану: ресурси, узагальнений прогноз попиту, політика
компанії щодо кадрових питань, рівня запасів, витрат на виробництво
продукції, її зберігання, узагальнена номенклатура продукції План
виробництва (план випуску продукції в сукупних одиницях, прогноз запасів
готової продукції, використання виробничих ресурсів і витрат на
виробництво)

Розробка контрольного графіка

План виробництва. Прогноз попиту за номенклатурою продукції. Детальна
номенклатура продукції Контрольний графік, Master schedule (рівень
випуску продукції за періодами з розбиттям за номенклатурою)

Попереднє планування виробничих потужностей

Контрольний графік. Узагальнені дані за ключовими ресурсами Висновок:
виконується, чи не виконується контрольний графік

Розробка контрольного графіка виробництва

Контрольний графік. Початкові запаси готової продукції. Надлишок
покупців. Обмеження (max і min об’єми виробництва) Контрольний графік
виробництва. MPS – Master Production Schedule (об’єми і терміни
запланованого виробництва). Заплановані загальні запаси готової
продукції і запаси, вільні для відвантаження

Статистичні методи управління запасами

Прогноз попиту. Політика в управлінні запасами: максимальний рівень
запасів, рівень резервних запасів, групи обліку. Інформація про
продукцію (матеріали): ціни, витрати на зберігання і виробництво,
терміни постачання і виробництва, терміни зберігання наявних запасів,
замовлення покупців і постачальників Контрольний графік виробництва.
Замовлення на постачання матеріалів

Планування потреб в матеріалах

Контрольний графік виробництва. Список матеріалів (BOM – Bill of
Materials). Інформація про запаси матеріалів (структура складів,
наявність, замовлено, зарезервовано тощо) Замовлення на постачання
матеріалів для виробництва (planned orders). Замовлення на виробництво
(order releases) регулюють послідовність обробки. Зміни до планових
замовлень (changes). Звіти про усунення виняткових ситуацій.

Планування потреб у виробничих потужностях

Замовлення на виробництво. Поточне навантаження. Технологічні маршрути.
Графік роботи обладнання і персоналу Профіль навантаження для кожної
одиниці виробничих ресурсів

Оцінка вартості автоматизованих систем управління підприємством.

Перші системи автоматизації управління розроблялися для великих ЕОМ і
були доступні тільки значним корпораціям із мільярдними оборотами. Поява
недорогих персональних комп’ютерів і збільшення їхньої продуктивності
дозволило розробити потужні програмні продукти, розраховані на
підприємства різного рівня. Сьогодні з’явилися автоматизовані системи
управління підприємством, ціна яких порівняна зі звичайними
бухгалтерськими комплексами.

Потрібно взяти до уваги , що на створення систем для автоматизації
управління витрачено багато людино-років, причому не тільки на
програмування, але і на налагодження, на розробку інфраструктури по
супроводу програмного забезпечення. У створення автоматизованої системи
управління підприємством брали участь фахівці з управління бізнесом,
використовувався досвід управління багатьма підприємствами в
різноманітних галузях, в різних країнах. Тому вартість автоматизованої
системи управління підприємством залежить, як від рівня підтримки бізнес
процесів і методологій управління, так і ступеня їхньої взаємної
інтеграції. Тут діють ті ж закони, що і для будь-якої іншої продукції.
Нікого адже не дивує, що цілком автоматизована виробнича лінія коштує
дорожче, ніж верстат, що робить все-таки одну операцію. До речі, подібне
порівняння дуже доречне – придбання автоматизованої системи управління
підприємством, те ж саме, що купівля виробничої лінії – інвестиційний
проект, ціль якого підвищення прибутковості підприємства.

Навіть в умовах західного підприємства, де управлінські процеси добре
налагоджені, впровадження автоматизованої системи управління
підприємством призводить в середньому до таких результатів:

збільшення продуктивності праці на 15-25%;

зменшення складських запасів на 10-20%;

скорочення термінів виконання замовлень на 20-50%.

Виходячи з цих цифр, в принципі, можна порахувати «інвестиційну
принадність» проекту. Але насправді оцінка наслідків впровадження
набагато складніша. Вищенаведені цифри відносяться до організацій, де
вже поставлений регулярний менеджмент. У наших же «особливих» умовах
результат може бути, як багаторазово кращим, так і нульовим або взагалі
негативним. На Заході застосовується оцінка, заснована на «середніх
галузевих результатах». Вона визначає припустимий рівень витрат на
впровадження автоматизованої системи управління в залежності від
обороту: для компаній із річним оборотом від 10 до 300 млн. долл. – біля
1% від річного обороту; а для компаній із великим оборотом – до 3%. Але
ця оцінка зроблена щодо компаній, які повільно розвиваються, із низьким
(по вітчизняних мірках) середнім рівнем рентабельності – порядку 10%.
При високій динаміці розвитку підприємства вимоги до системи істотно
зростають, а отже, зростають і необхідні витрати. Спростити оцінку
дозволяє проведення «цільового впровадження». Це, зокрема,
застосовується у великих багатонаціональних західних компаніях. Там
облікова політика стандартизована на рівні методик управління, а не на
рівні назв використовуваних систем. Тому, по-перше, для рішення
управлінських задач використовуються різні програмні продукти, по-друге,
набір цих продуктів для тих самих задач може бути різноманітним у різних
філіях компанії, що обумовлено саме «місцевими особливостями» і,
відповідно, неоднаковими вимогами до систем автоматизації. При цьому
основна вимога до них – гарна взаємна інтеграція один з одним.

У нас же починаються спроби використовувати один програмний комплекс для
всіх видів діяльності і всіх рівнів управління. Такі проекти, як
правило, не приводять до успіху, тому що універсальних систем не буває.
Тим більше в області управління виробництвом.

Основна особливість вітчизняних організацій полягає в тому, що для них
наявність чіткої системи управління і, відповідно, потужної і дорогої
системи автоматизації є головною умовою виживання. Але з іншого боку
вони самі знаходяться на грані фінансового краху. І це не може не
відбиватися на ринку інформаційних систем.

Список літератури.

Автоматизированные информационные технологии в экономике. Под. ред.
Г.А.Титоренко – М. Компьютер ЮНИТИ, 1998, – 336 с.

Бердтис А. Структуры данних. – М.: Статистика, 1974, – 408 с.

Блек Ю. Сети ЭВМ : протоколы, стандарты, интерфейсы. -М.: Мир, 1980.

Бойко В.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных
систем. -М.: Финансы и статистика, 1992.

Бойков.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных
систем. М. Мир 1997.

Боэм Б.У. Инженерное программирование для проектирования программного
обеспечения. -М.: Радио і связь, 1985, -512с.

Брябрин В.М. Программное обеспечение персональных ЭВМ. – М.: Наука,
1988.

Васильев В.Н. Организация, управление и экономика гибкого
интегрированного производства в машиностроении. – М.: Машиностроение,
1986. –312 с.

Вершинин О.В. Компьютер для менеджера. – М.: Высшая школа, 1990.

Вычислительные машины, системы и сети/ Под ред. А.П.Пятибратова. – М.:
Финансы и статистика, 1991.

Герасименко В.А. Защита информации в автоматизированных системах
обработки данных. – В 2-х кн. – М.: Энергоатомиздат, 1994.

Гершгорин Л.Г. Что такое АРМ бухгалтера. – М.: Финансы и статистика,
1988.

Статистичні методи управління запасами

Поточна діяльність підприємства (замовлення, постачання, виробництво,
ремонт обладнання, наймання персоналу тощо)

Виробничий графік (замовлення, постачання, завантаження обладнання,
послідовність виробництва)

Проблеми ?

Планування потреб в потужностях

Проблеми ?

Планування потреб в матеріалах

Розробка контрольного графіка

Проблеми ?

Попереднє планування виробничих потужностей

Розробка контрольного графіка

Бізнес-план підприємства

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020