Реферат
на тему:
Загальні відомості про приготування водних фарбувальних сумішей.
Фарбування поверхонь клейовими сумішами
Загальні відомості про приготування водних фарбувальних сумішей.
Щоб правильно приготувати і підібрати колір фарбувальної суміші, треба
знати закони змішування фарб і властивості кольорів. Фарбувальну суміш
звичайно приготовляють під наглядом бригадира малярної бригади або
кваліфікованого маляра-колерувальника.
Водною називають таку суміш, у якій застосовують в’яжучі матеріали,
здатні розчинятись у воді або тужавіти під її дією. Такі суміші до
робочої в’язкості розводять водою.
Водна фарбувальна суміш складається з пігментів, в’яжучого матеріалу і
води. Пігменти можна використовувати хроматичного або ахроматичного
кольору. Дуже рідко в малярній практиці водні фарбувальні суміші
приготовляють з одного кольорового (хроматичного) пігменту. Така суміш
забарвлює поверхню в насичений, іноді яскравий колір, який стомлює зір,
негативно впливає на нервову систему людини. Тому стіни, стелі і фасади
житлових, учбових і промислових будівель фарбують розбіленими сумішами —
розбілами. Для розбілу водних фарбувальних сумішей застосовують крейду
або вапно. Насиченими за кольором сумішами фарбують деякі громадські
приміщення (кафе, магазини, фойє кінотеатрів, клубів тощо).
За насиченістю кольорового тону виділяють суцільні, інтенсивні,
нормальні і розбілені фарбувальні суміші.
Суцільна фарбувальна суміш перед доданням до неї клею складається з 100
% хроматичного пігменту (без домішок білих пігментів). Такі суміші іноді
використовують для виконання фільонок і малюнків у фризах та бордюрах.
Суцільну фарбувальну суміш можна приготовляти тільки з пігментів, які
мають незначну фарбувальну здатність.
Інтенсивна фарбувальна суміш складається з 60 — 90 % кольорових
пігментів і 10—40 % крейди або вапна.
Інтенсивною сумішшю фарбують фільонки, бордюри, панелі.
Нормальна фарбувальна суміш має 50 % кольорових пігментів і 50 % білого
пігменту.
Розділена фарбувальна суміш складається з 5—40 % кольорових пігментів і
60—95 % білого пігменту. Це найпоширеніший вид фарбувальних сумішей.
Клейові фарбувальні суміші приготовляють на основі крейди або готової
крейдяної пасти, яку виготовляють у фарбозаготівельній майстерні. Якщо
суміш приготовляють з крейди, то крейду за добу до використання
замочують у діжці з водою. Потім її перемішують і проціджують крізь
сито. В утворену крейдяну пасту поступово додають кольорові пігменти,
попередньо замочені у воді і розтерті. Якщо до пасти добавити пігменти у
сухому вигляді, то в масі крейди вони розподіляться нерівномірно і при
фарбуванні грудочки пігменту залишатимуть на поверхні кольорові смуги.
Водні фарбувальні суміші після висихання на поверхні значно світлішають.
Тому після добавляння в суміш кольорового пігменту слід зробити пробне
фарбування. Для цього кусок паперу покривають сумішшю і висушують над
вогнем. Суху пробу порівнюють із зразком заданого тону. Якщо колір проби
відрізняється від кольору зразка, то в суміш добавляють пігмент або
крейду. Найкраще для сухої проби фарбувальної суміші замість паперу
користуватись попередньо нагрітим куском скла або силікатною цеглою.
У підібрану за кольором суміш добавляють окремо приготовлений розчин
клею і випробовують її на заклеювання, тобто на достатність клею в
суміші. Зроблена суміш не повинна бруднити рук, якщо потерти об неї
зворотний бік долоні. Фарбувальна суміш не повинна мати також надлишку
клею, оскільки така суміш погано розтушовується, залишає сліди від щітки
і темні клейові плями на поверхні, може потріскатись і відстати від
поверхні.
Рідка суміш має велику текучість і під час нанесення на поверхню стікає
з неї, внаслідок чого дає погану покривність, а густа — при фарбуванні
залишає на поверхні сліди від щітки. Тому перед використанням суміші її
в’язкість перевіряють віскозиметром ВЗ-4 (рис. 1). Віскозиметр має
вигляд чашки об’ємом 100 см3. У дні віскозиметра є отвір діаметром 4 мм,
крізь який може вільно витікати суміш, яку випробовують.
В’язкість визначають залежно від часу витікання 100 см3 фарбувальної
суміші з віскозиметра. Для цього отвір закривають пальцем і віскозиметр
заповнюють сумішшю. Відкривши отвір, водночас пускають секундомір.
Кінцем витікання вважають момент, коли суміш перестане текти струминою і
з’явиться перша крапля. Клейова суміш повинна витікти з віскозиметра
ВЗ-4 протягом: для нанесення щіткою — 30—35 с, фарборозпилювачем — 35—
40 с.
В умовах будівництва в’язкість визначають пробою на склі. Для цього на
скляну пластинку наносять краплю суміші і ставлять скло вертикально.
Крапля суміші нормальної в’язкості повинна стекти на 3—4 см. Якщо суміш
рідка, то її треба згустити, для чого до фарбувальної суміші добавляють
розчин мила, мідного купоросу або алюмінієво-калійного галуну.
Фарбувальної суміші приготовляють стільки, щоб її вистачило на
фарбування всього приміщення, оскільки підібрати другу порцію суміші
такого самого кольору, як і перша, майже неможливо.
Рис. 1. Віскозиметр ВЗ-4
Фарбування поверхонь клейовими сумішами
Фарбування клейовими сумішами — найпоширеніший вид фарбування. Проте
клейовими сумішами фарбують тільки сухі обштукатурені і дерев’яні
поверхні всередині будинків. Це пояснюється тим, що клейова фарбова
плівка неводостійка і легко руйнується під впливом вологи.
В’яжучими матеріалами в клейових сумішах є тваринний або рослинний клей.
Щоб поліпшити якість клейової плівки, фарбувальну суміш можна
приготувати на комплексному клею, що є сумішшю тваринного і рослинного
клеїв. Але враховуючи те, що рослинний клей виготовляють з борошна,
застосовувати його у масовому будівництві заборонено.
У клейових сумішах можна використовувати різні пігменти без обмежень, що
дає змогу фарбувати поверхні в різні кольори.
Склад клейової фарбувальної суміші на тваринному клею
Крейда 6 кг
Клей тваринний 250—300 г
Пігменти До заданого
кольору
Вода До робочої
в’язкості
Спосіб приготування. Крейду замочують у воді, перетирають і проціджують,
внаслідок чого утворюється рідка паста. У пасту добавляють попередньо
замочені у воді пігменти. Потрібний колір суміші періодично випробовують
сухою пробою. Клей розчиняють у 1,0— 1,5 л води. В готову суміш у міру
потреби добавляють клейовий розчин. Якщо фарбувальна суміш густа, то її
розводять водою і проціджують крізь сито чи марлю.
Для заклеювання водно-крейдяних сумішей можна застосовувати синтетичний
клей КМЦ (карбоксиметилцелюлозу). Фарбувальну суміш на клею КМЦ наносять
на поверхні, попередньо заґрунтовані галунною або
карбоксиметилцелюлозною ґрунтовкою.
Склад фарбувальної суміші на клею КМЦ
Клей КМЦ 2 кг
Крейда і сухі пігменти 45,5—47,5 кг
Вода 50 л
Спосіб приготування. Клей КМЦ на 10—12 год замочують в теплій воді
(40°С). Після цього з крейди, сухих пігментів і розчину клею готують
кольорову пасту, яку перетирають на фарботерці. Перед застосуванням
пасту розводять клейовим розчином до робочої в’язкості і готову до
використання суміш переціджують.
У табл. 1 подано рецептуру рекомендованих кольорових клейових
фарбувальних сумішей. Колір суміші підбирають залежно від освітленості
приміщень різної орієнтації відносно сторін світу. Приготовлену суміш
заклеюють тваринним клеєм так, щоб на відро суміші припадало 250—300 г
клею.
Фарбувальні суміші наносять на поверхню макловицею, маховою щіткою,
звичайними або пневматичними валиками, фарборозпилювачами або
фарбопультами (при фарбуванні стель та інших поверхонь малов’язкими
сумішами з незначною кількістю клею).
До початку роботи в приміщенні закривають вікна і двері, щоб подовжити
час висихання фарбової плівки (при швидкому висиханні на поверхні будуть
помітні стики і сліди від щіток). На підготовлену поверхню маховими
щітками або макловицями наносять фарбувальну суміш. Фарбують поверхню
лише після повного висихання останнього шару ґрунтовки, але не пізніше
ніж через 24 год після нанесення ґрунту.
Таблиця 1. Рецептура кольорових клейових фарбувальних сумішей
Пігмент %до маси Пігмент % до маси
Для менш освітлених кімнат, орієнтованих на північ,
північний захід і північний схід
Світло-жовті і жовті кольо-
Кіновар 5
ри з відтінками
Кістка палена 1
Крейда 94
Сурик залізний 6
Вохра темна 6 Ультрамарин 1
Крейда 94 Крейда 93
Крон жовтий 6 Сурик залізний 5
Крейда 94 Кістка палена 1
Крон лимонний 12 Крейда 94
Крейда 88 Кіновар 6
Вохра темна 6 Крейда 94
Крон жовтий 3 Крон лимонний 8
Крейда 88 Умбра світла 3
Крон оранжевий 4 Крейда 89
Мумія світла 2
Умбра темна 0,2
Крейда 93,8 Світло-блакитні і світло-
Вохра темна 26 зелені кольори
Крон жовтий 14 Лазур залізна 1
Крейда 60 Крейда 99
Світло-червонувато-
оранжеві кольори з відтінками
Ультрамарин
Крейда 2
98
Крон оранжевий 15 Зелений цинковий 25
Мумія світла 10 Крейда 75
Умбра темна 0,3
Крейда 74,7 Оксид хрому 12
Крейда 88
Крон оранжевий 5
Сурик залізний 2 Мумія темна 9
Крейда 93 Ультрамарин 3
Крейда 88
Крон жовтий 8
Умбра світла 5
Крейда 87
Для більш освітлених кімнат, орієнтованих на південь,
південний захід і південний схід
Оранжеві і сірувато-
Кіновар 40
коричневі кольори з відтін-
Крон оранжевий 40
ками
Крейда 20
Крон оранжевий 5 Сірувато-зелені і
Крейда 95 зелені кольори з
Крон оранжевий 15 відтінками
Продовження табл. 1
Пігмент % до маси Пігмент % до маси
Сурик залізний 5 Ультрамарин 10
Крейда 80 Вохра світла 40
Крон оранжевий 30 Крейда 50
Мумія світла
Умбра палена
Крейда 20
0,5
49,5 Оксид хрому
Ультрамарин
Крейда 15
5
80
Крон оранжевий
Сурик залізний
Крейда 40
10
50 Зелений цинковий світлий
Крейда 50
50
Крон жовтий
Умбра 15
10 Оксид хрому
Крейда 25
75
Крейда 75
Вохра темна 25 Оксид хрому 50
Крейда 75 Крейда 50
Вохра світла 15 Зелений цинковий
Крон жовтий 8 темний 30
Сурик залізний 3 Крейда 70
Крейда 74 Зелений цинковий темний 10
Вохра темна 50 Крейда 90
Крейда 50 Сірі й блакитно-сині кольори з відтінками
Червоні і коричневі кольори
Сурик залізний 25 Лазур залізна 3
Крейда 75 Крейда 97
Сурик залізний 10 Ультрамарин 7
Ультрамарин 2 Крейда 93
Крейда 88 Крон лимонний 12
Кіновар 12 Умбра 12
Крейда 88 Крейда 76
Кіновар 50 Вохра темна 20
Крейда 50 Ультрамарин 10
Крейда 70
Фарбувати внутрішні поверхні починають із стелі. Стелю і верхню частину
стін (смугою завширшки 20—25 см) здебільшого фарбують у білий колір. Щоб
не було помітно слідів від щіток, остаточно розтушовують суміші на стелі
рухом щітки вздовж природного світла, що падає (рис. 2).
Після фарбування стелі і верхніх частин стін відбивають їх нижню межу
шнуром, натертим об сухий пігмент, колір якого за кольоровим тоном має
збігатися з кольором суміші, якою будуть фарбувати стіни, або відмічають
грифелем, затиснутим у спеціальний пристрій (рис. 3). Пристрій є
дерев’яною рейкою прямокутного перерізу, на кінці якої розміщений
гумовий ролик. Уздовж рейки пересувається планка, в яку вставляють
грифель. Положення планки фіксується затискним гвинтом, що дає змогу
вибрати потрібну відстань від стелі і зафіксувати її. Щоб навести лінію,
пристрій притискують до стелі і пересувають уздовж стіни так, щоб
грифель торкався до неї. Ділянки поверхні нижче відбитої лінії очищають
від набілу ганчіркою або пористою гумкою, змоченою у воді.
Рис. 2. Фарбування стелі макловицею
Рис. 3. Пристрій для розмічування межі між ділянками стіни, що
фарбуються різними кольорами:
1 — гумовий ролик; 2 — затискний гвинт;
3 — грифель; 4 — пересувна планка (повзун);
5 — рейка
Рис. 4. Фарбування стіни водною сумішшю вручну
Приготувавши кольорову фарбувальну суміш, починають фарбувати стіни.
Спочатку ручником невеликого розміру у верхній частині стіни вздовж
стику старанно проводять смугу, а потім наносять і розтушовують
фарбувальну суміш маховою щіткою або макловицею, рухаючи її зверху вниз.
При нанесенні фарбувальної суміші валиком кольорові смуги ручником
відводять не лише у верхній частині стіни, а й у кутах приміщення і
понад плінтусами, після чого фарбують всю стіну.
Стелі і стіни фарбують водночас два маляри, щоб у місцях висихання
фарбової плівки не утворювались видимі стики. При цьому маляри
пересуваються один за одним. Під час фарбування стін один маляр, стоячи
на столику, фарбує верхню частину стіни, а другий — її нижню частину з
підлоги (рис. 4).
На фарбування 1 м2 обштукатуреної поверхні за один раз витрачається
250—300 г клейової фарбувальної суміші.
Список використаної літератури
Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.
Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с
Добровольский Г. Н. Малярные растворы.— К : Будівельник, 1988— 128 с.
Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.
Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных
работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.
Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
