.

Основні властивості кольорів і їх практичне застосування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 3218
Скачать документ

Реферат

на тему:

Основні властивості кольорів і їх практичне застосування

Розгляньмо деякі властивості кольорів, які повинен знати маляр.

Розбіли і затемнення фарбувальної суміші. Суміші, приготовлені з одного
кольорового пігменту, забарвлюють поверхню в насичені, яскраві тони, які
стомлюють зір. Тому їх рідко застосовують у малярній практиці.
Користуються звичайно розбіленими сумішами — розбілами.

Розбілом називають світлу кольорову фарбувальну суміш, утворену
змішуванням кольорових і білих пігментів або фарб.

Щоб дістати розбіл, водні фарбувальні суміші приготовляють на основі
крейди чи вапна, добавляючи до них кольорові пігменти, поки не
утвориться заданий тон. Олійні суміші приготовляють на основі білил.
Крейда, вапно і білила — це основні матеріали, які застосовують у
малярних роботах.

У процесі роботи іноді виникає потреба затемнити світлу фарбувальну
суміш. Додавання до фарбувальної суміші чорних пігментів називають
затемненням її. При цьому в деяких випадках не тільки відбувається
затемнення, а й утворюється суміш нового кольорового тону Наприклад, при
змішуванні червоних пігментів з сажею можна дістати кольорові суміші
коричневих тонів.

Поняття затемнення суміші не можна плутати з підвищенням її насиченості
(інтенсивності), коли до світлої (блідої) кольорової суміші добавляють
пігменти того самого кольорового тону.

Лесувальні фарбування. При оздобленні поверхонь під цінні породи дерева
і каменю, торцюванні та в інших випадках користуються лесувальною
властивістю фарбової плівки.

Лесуванням називають нанесення тонкого шару фарби, що просвічується, на
суху кольорову основу. При цьому пофарбована поверхня набирає додаткової
світлості і яскравості, а лесувальний шар — відтінку кольору основи.
Особливо красиві кольори дістають при лесуванні по білій,
світло-блакитній, рожевій та інших основах.

Рис. 1 Уявлення про масу кольору

а– неправильно пофарбовані стіни без урахування маси кольору б —
правильне фарбування

Важкі і легкі кольори. Якщо пофарбувати нижню частину стіни (панель)
світлим кольором, а верхню — темним, то здаватиметься, що темна частина
стіни нависла над панеллю і ніби давить на неї. Це явище називають масою
кольору. Відчуття маси зникає, якщо кольори на стіні поміняти місцями
(рис. 1).

З двох кольорів важчим завжди буде темніший, наси-ченіший. Тому при
фарбуванні стіни в два кольори панель роблять темнішою, ніж верхню
частину стіни. Під час фарбування фасадів темнішими сумішами покривають
нижню частину будинку — цоколь.

Виступні і відступні кольори. Пофарбуємо невелику ділянку поверхні так,
щоб на ній були плями холодного і теплого кольорів. Роздивляючись
пофарбовану поверхню, виявимо, що різноколірні плями розміщені ніби в
різних площинах. Світліші плями теплих кольорів здаватимуться
розташованими ближче, а темніші холодних кольорів — далі. Це явище
характерне не тільки для хроматичних кольорів. Якщо пофарбувати окремі
ділянки поверхні ахроматичними кольорами, то також виявимо, що ділянки,
пофарбовані світлішими кольорами, здаються розташованими ближче, ніж
ділянки, пофарбовані темними кольорами (рис. 2).

Кольори, що здаються розміщеними ближче, ніж насправді, називають
виступними, а ті, що далі,— відступними. Усі теплі кольори — виступні, а
холодні — відступні. З двох теплих, двох холодних або двох ахроматичних
кольорів виступним буде світліший.

Рис. 2. Виступні й відступні кольори

Контраст кольорів. Кольори можуть змінювати свій тон або світлість під
впливом розташованих поряд з ними інших кольорів. Це явище називають
контрастом кольорів. Розрізнюють світлісний, хроматичний і крайовий
контрасти.

Якщо взяти два жовтих олівці і покласти один з них на білий аркуш
паперу, а другий — на чорний, то здаватиметься, що олівець, який лежить
на білому папері, темніший, ніж олівець, який лежить на чорному папері,
тобто світлість жовтого кольору під впливом фону зміниться. Таке саме
явище спостерігається і при фарбуванні ахроматичними кольорами. Сірий
кружок на білому фоні здаватиметься темнішим, ніж такий самий кружок,
поміщений на чорному фоні.

Описані приклади ілюструють явище світлісного контрасту, тобто зміни
світлості хроматичного або ахроматичного кольору під впливом інших
кольорів, що його оточують.

Як же змінюватимуться хроматичні кольори під впливом хроматичного фону?

Якщо кружок з червоного паперу покласти на поверхню зеленого кольору, то
колір кружка здається більш яскравим, насиченим. Якщо той самий кружок
помістити на більш насичений червоний тон, то колір кружка здаватиметься
тьмянішим, насиченість його зменшиться. У наведених прикладах
спостерігають зміну насиченості кольору. Кольоровий предмет на фоні
доповняльного до нього кольору стає більш насиченим, і навпаки, втрачає
насиченість на фоні одного з ним кольору.

Найвиразніше контраст буде помітний тоді, коли кольори предмета і його
фону будуть різними, але однакової світлості.

Зміну кольорового тону або насиченості кольору під впливом хроматичних
кольорів, що його оточують, називають хроматичним контрастом.

Рис. 3 Приклад крайового контрасту

Нанесемо на поверхню три смуги одного кольору, але різної світлості, так
щоб вони стикались одна з одною (рис. 3). Усі три смуги забарвлені
рівномірно. Однак, придивившись до малюнка, побачимо, що середня смуга
біля правого краю здається темнішою, а біля лівого — світлішою.

Зміну світлості кольору тільки по краях кольорової смуги під впливом
інших кольорів, що її оточують і відрізняються від неї світлістю,
називають крайовим контрастом.

Знання контрастів кольорів допомагає заздалегідь встановити, який колір
фарбувальної суміші слід підібрати на певному хроматичному фоні для
оздоблення приміщення. Наприклад, під час фарбування верхньої частини
стіни світло-зеленим кольором, а панелей — темно-зеленим фільонку між
ними роблять червонуватих тонів, від чого яскравіше відтінюватимуться
контури панелі. При цьому колір самої фільонки стає більш насиченим.

Практичне змішування фарб. У попередніх розділах зазначалося, що синій,
жовтий і червоний кольори є основними, тобто такими, що при механічному
змішуванні можуть утворювати всі інші кольори. Однак на практиці це
виглядає дещо інакше. Якщо змішати ультрамарин, який має синій колір, з
цинковим кроном лимонного кольору, то фарба, що утвориться, буде
зеленою. Проте цей колір буде брудний, тьмяний, невиразний. Так само при
змішуванні червоної кіноварі і золотистої вохри, яка має світло-жовтий
колір, утвориться бруднувато-оранжева фарба.

Це пояснюється тим, що кольори більшості пігментів, з яких виготовляють
фарби, не володіють виразно виявленим кольоровим тоном і тому за
насиченістю відрізняються від спектральних. Наприклад, сурик залізний за
класифікацією належить до групи червоних кольорів, оскільки у розбілах
він дає суміші теплих відтінків, проте колір його коричнево-червоний.
Деякі пігменти однієї назви бувають різних відтінків. Крім того, сама
назва кольору умовна, бо є змішані кольори, яким іноді важко надати
назву, тоді їх називають за ознакою предметів, які зустрічаються у
природі такого самого кольору (вишневий, лимонний, сталевий, тютюновий
тощо). Колір суміші буде залежати також від співвідношення в ній
пігментів різного кольору.

Щоб отримати найбільшу кількість кольорових сумішей з пігментів основних
кольорів, треба Застосовувати найбільш чисті з них. Такими пігментами є:
краплак (червоний колір), кадмій жовтий або крон цинковий (лимонний) і
лазур залізна (блакитно-синій колір).

При змішуванні краплаку і цинкового крону можна отримати суміш
яскраво-червоного, оранжево-червоного, оранжевого, жовто-оранжевого і
жовтого відтінків. Змішуючи лазур і цинковий крон, дістають суміші
синього, блакитно-синього, блакитного, блакитно-зеленого, зеленого,
жовто-зеленого і жовтого кольорів. А від змішування краплаку і лазурі
утворюються суміші яскраво-червоного, пурпурного, фіолетового,
синьо-фіолетового, синього і блакитно-синього кольорів.

Користуючись табл. 1, можна орієнтовно визначити, якого кольору суміш
утвориться після змішування двох пігментів. Наприклад, при змішуванні
вохри золотистої і кіноварі утвориться суміш тьмяно-оранжевого кольору,
а при змішуванні лазурі залізної з тією самою вохрою — сірувато-зелений
колір.

Слід пам’ятати, що деякі пігменти при змішуванні вступають між собою в
хімічну реакцію, що призводить до втрати їх кольору. Тому, приготовляючи
кольорову суміш, треба спочатку змішати застосовувані пігменти в
невеликій кількості з тим, щоб встановити їх хімічну стійкість один щодо
другого.

Колір фарбувальної суміші підбирають залежно від освітленості
приміщення, його призначення і розташування відносно сторін світу. Темні
підвальні приміщення і приміщення, обернені на північ, північний схід і
північний захід, що погано освітлюються сонцем, треба фарбувати в
світлий теплий колір, який менше поглинає світлові промені. Світлі
приміщення і приміщення, обернені на південь, південний захід або
південний схід, слід фарбувати в холодний або теплий темний колір.

Таблиця 1. Кольори фарбувальних сумішей, що утворюються після змішування
найбільш поширених пігментів

Пігмент

Пігмент

Кіновар Сієна палена Вохра золотиста Крон цинковий (жовтий)

Пероксид марганцю Бордо Темно-коричневий Темно-сірувато-коричневий
Темно-жовтий із зеленуватим відтінком

Лазур залізна Темно-червонувато-коричневий Темно-коричневий з оливковим
відтінком Сірувато-зелений Зелений

Ультрамарин Коричнево-

червоно-

фіолетовий Темно-коричневий з вишневим відтінком Сірувато-

жовтувато-

зелений Тьмяно-жовтувато-зелений

Зелень цинкова Червонувато-сірий Сірий Тьмяно-

жовто-зелений Жовто-зелений

Крон

цинковий

(жовтий) Оранжевий Жовто-коричневий Тьмяно-жовтий Жовтий

Вохра золотиста Тьмяно-оранжевий Жовто-коричневий Світло-жовтий
Тьмяно-жовтий

Сієна палена Цегляно-червоний Коричневий з червоним відтінком
Жовто-коричневий Жовто-коричневий

Кіновар Яскраво-червоний Цегляно-червоний Тьмяно-оранжевий Оранжевий

Список використаної літератури

Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.

Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с

Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.

Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.

Поволоцкий Ю. А., Северинова Г. В. Индустриальное производство
отделочных работ.— М.: Стройиздат, 1983.— 152-с.

Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020