Реферат
на тему:
Торцювання фарбових плівок. Оздоблення поверхні туповками
Торцювання фарбових плівок
При торцюванні поверхню обробляють рівномірними ударами щітки по
свіжонанесеному фарбовому шару. При цьому оброблена поверхня набуває
шорсткої матової фактури. Цей вид оздоблення також дає змогу прикрити
нерівності і незначні дефекти фарбування.
Торцюють поверхні, пофарбовані олійними або водними сумішами, щетинними
чи гумовими торцівками (рис. 1).
Рис. 1. Інструменти для торцювання поверхонь:
а — щетинна торцівка, б— гумова торцівка
Щітку-торцівку виготовляють з твердої щетини завдовжки 80—100 мм. Можна
застосовувати також торцівки, виготовлені з гумових пластинок або
трубок. Для еластичності гумові трубки розрізують уздовж і надають їм
різної форми. Це дає змогу створювати на поверхні різну фактуру.
Водна фарбувальна суміш, призначена для торцювання, повинна бути
густішою, ніж для звичайного фарбування щіткою. Тому клейові і казеїнові
суміші під торцювання загущують так само, як це робиться для
механізованого нанесення їх.
По водних фарбових плівках торцюють відразу після нанесення фарби на
поверхню. Під час торцювання щітку тримають у правій руці (рис. 2),
наносячи слабкі удари по поверхні. В момент удару волосінь щітки повинна
бути перпендикулярною до поверхні. Не можна торцювати по одному місцю
кілька разів або залишати не оброблені щіткою ділянки поверхні.
Фарбування з торцюванням виконують три маляри. Один фарбує поверхню, а
двоє слідом за ним торцюють, оскільки водні фарби швидко висихають. Якщо
запізнитися з обробкою, то фарба прилипатиме до щітки, через що
порушиться рівномірність фарбування.
Поверхні, пофарбовані олійними сумішами, торцюють через 1—2 год після їх
фарбування, коли фарбова плівка стане більш в’язкою і не розливатиметься
після торцювання. Олійна фарбувальна суміш для торцювання повинна бути
густішою, ніж для звичайного фарбування щіткою.
Оригінального декоративного ефекту можна досягти при торцюванні по
лесувальному шару свіжонанесеної фарби. Цей спосіб опорядження
застосовують лише при неводних фарбуваннях. Підготовлену поверхню
спочатку фарбують потрібним кольором і дають їй висохнути. Після цього
наносять тонким шаром фарбувальну суміш іншого кольору і обробляють його
торцівкою.
Кольори фарбувальних сумішей для першого і другого шарів підбирають так,
щоб вони гармоніювали один з одним. Перший шар роблять здебільшого
світлішим, а другий — темнішим (наприклад, блакитний і темно-синій).
Тому після торцювання у западинах зовнішньої фарбової плівки
просвічуватиметься нижній шар фарби, створюючи враження «глибини» або
підсвічування поверхні.
Рис. 2. Торцювання поверхні
Для імітації під мармур або інші декоративні камені після торцювання
поверхню злегка флейцюють.
По раніше пофарбованій сухій поверхні за допомогою торцівок можна
наносити фарбувальною сумішшю рисунок іншого кольору. При цьому торцівку
змочують у фарбі і злегка притискують до поверхні, залишаючи на ній
кольорові плями.
Оздоблення поверхні туповками
При оздобленні раніше пофарбованої висохлої поверхні за допомогою
гумової губки, мішковини або жмутка з паперу можна зробити своєрідний
красивий рисунок. Такий вид оздоблення називають тупуванням.
Тупування губкою виконують шматком натуральної або гумової губки із
зрізаними гранями, щіткою-тупівкою або валиком з губки (рис. 3). Перед
тупуванням добре підготовлену поверхню фарбують в один колір. Після
висихання її тупують слабким притискуванням губки, змоченої у фарбі
іншого кольору. Під час роботи важливо визначити зусилля на губку, щоб
на поверхні утворювались однакові кольорові плями. При значному
натисканні утворюється розпливчастий рисунок або суцільна кольорова
пляма.
Значно швидше тупувати валиком з губки. Для цього валик змочують фарбою
і накатують поверхню так само, як і рельєфними валиками. Тупування можна
виконувати казеїновими, клейовими і неводними сумішами. Після закінчення
роботи губку слід добре промити, щоб звільнити порожнини від фарби.
Рис 3. Пристрої для тупування поверхонь
а — щітка тупівка, б — валик з губки
Замість губки можна виготовити валик з мішковини або паперу. Для цього
на паличку завдовжки 20—25 см намотують клапоть мішковини і перев’язують
шпагатом. Змочивши мішковину фарбою, валик прокочують по поверхні,
тримаючи його за виступні кінці палички. Цим способом можна оздоблювати
поверхню колон, панелей тощо. Користуючись валиком з мішковини, не слід
дуже насичувати його фарбою і з силою притискувати до поверхні. За
допомогою таких валиків поверхню можна оздоблювати тільки водними
сумішами.
Для оздоблення олійними сумішами застосовують паперові валики (жмутки),
виготовлені так само, як описано вище.
Список використаної літератури
Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.
Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с
Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.
Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
