Реферат
на тему:
Фарботерки. Вібросита. Клеєварки
Фарботерки.
Вібросита.
Клеєварки
1. Фарботерки
Фарботерки призначені для перетирання різних малярних сумішей:
шпаклівок, крейдяної пасти, клейових і олійних фарб тощо, що були
попередньо розмішані в змішувачах або вручну. Залежно від застосованого
у фарботерках робочого органа вони бувають жорнові, вальцьові і дискові.
Найпродуктивнішими е стаціонарні вальцьові фарботерки, які застосовують
на заводах або в цехах з виготовлення фарб та інших малярних сумішей.
Тут застосовують і дискові фарботерки. Більш зручними для використання в
приоб’єктних фарбозаготівельних майстернях, а також безпосередньо на
будівельних об’єктах є жорнові фарботерки марок СО-1А, CO-ПО і СО-І16А.
Жорнова фарботерка СО-1А (рис. 1) складається з електродвигуна,
редуктора, двох жорен (рухомого і нерухомого), завантажувальної лійки і
жолоба. Всі деталі фарботерки змонтовані на кожусі шестерінчастого
редуктора 5, який спирається на чотири ніжки. Всередині завантажувальної
лійки на торці рухомого жорна міститься змішувач 8 з двома лопатями, за
допомогою якого суміш перемішується і притискується до жорен.
Під час роботи фарботерки електродвигун 4 за допомогою редуктора обертає
вертикальний вал 6, на якому розміщені рухоме жорно 9 і змішувач. Суміш,
що завантажують в лійку 3, переміщується, перетирається між жорнами і
через жолоб 1 надходить у підставлену посудину. Тонкість помелу суміші
регулюють, повертаючи гайку 10. Для збільшення тонкості помелу гайку
повертають проти годинникової стрілки. При цьому рухоме жорно
піднімається вгору і відповідно зменшується щілина між жорнами.
Жорнова фарботерка СО-116А (рис. 2) складається з електродвигуна,
клинопасової передачі, рухомого і нерухомого жорен, ножа, сита,
завантажувальної лійки, шнека і жолоба. Всі деталі фарботерки змонтовані
на кожусі клинопасової передачі 1. Жорна фарботерки дискові. На робочій
поверхні дисків зроблені спіралеподібні борозни змінного профілю, які
забезпечують якість перетирання суміші і рівномірну подачу її між
жорнами. Посередині рухомого жорна закріплений шнек 9, на валу якого
міститься ніж 8. Між рухомим жорном і ножем є сито 7.
Під час роботи фарботерки електродвигун 11 за допомогою клинопасової
передачі обертає вертикальний вал 2, на якому розміщене рухоме жорно 3,
а на ньому — ніж і шнек. Суміш, що завантажують у лійку 10,
переміщується і подається шнеком на сито 7. Пройшовши крізь отвори сита,
суміш потрапляє між жорна, перетирається, стікає на дно корпусу
фарботерки і далі через жолоб 4 у підставлену посудину. Ніж 8, що
обертається на валу шнека, призначений для подрібнення твердих шматків
матеріалу, які не проходять крізь отвори сита.
Рис 1 Жорнова фарботерка CO-1 А:
а — загальний вигляд, б—розріз, 1—жолоб, 2—притискна скоба,
3—завантажувальна лійка; 4 — електродвигун, 5 — редуктор, 6 — вал, 7 —
нерухоме жорно, 8 — змішувач, 9 — рухоме жорно, 10—гайка для регулювання
положення рухомого жорна
Рис. 2. Жорнова фарботерка СО-116А:
1 — клинопасова передача, 2 — вал; 3 — рухоме жорно, 4 — жолоб; 5 —
корпус; 6 — нерухоме жорно; 7 — сито; 8 — ніж; 9 — шнек; 10 —
завантажувальна лійка, 11 — електродвигун, 12 — регулювальний пристрій
Тонкість помелу суміші регулюють пристроєм 12. Для збільшення тонкості
помелу маховик пристрою повертають проти годинникової стрілки. При цьому
рухоме жорно піднімається вгору і відповідно зменшується щілина між
жорнами.
Такі самі конструкцію і принцип дії має фарботерка CO-ПО, проте вона
більша за габаритними розмірами і продуктивніша (табл. 1).
Під час роботи з фарботеркою слід виконувати всі правила техніки
безпеки, які стосуються машин, що працюють від електроприводу. Не
дозволяється перетирати на фарботерках вибухонебезпечні суміші, а також
промивати фарботерку і окремі деталі її вибухонебезпечними розчинниками.
Найкраще для цього застосовувати гас.
Перелік несправностей, які можуть виникнути в роботі фарботерок,
наведено в табл. 2.
Таблиця 1. Технічна характеристика фарботерок
Показник Марка
СО-1А СО-110 СО-116А
Продуктивність, кг/год 100 400 100
Частота обертання жорна, хв-1 250 200 200
Електродвигун:
потужність, кВт 2,2 5,5 2,2
напруга, В 220/380 220/380 220/380
частота обертання, хв-1 1420 1440 1440
Габаритні розміри, мм:
довжина 645 1060 730
ширина 370 500 350
висота 525 945 600
Маса, кг 100 350 120
Таблиця 2. Основні несправності в роботі фарботерок та способи їх
усунення
Несправність Причина несправності Спосіб усунення
Недостатня тонкість помелу Збільшена відстань
між жорнами За допомогою регулювального пристрою підняти рухоме
жорно
Зменшилась продуктивність фарботерки Борозни на жорнах
заповнені старою твердою сумішшю Розібрати машину, прочистити борозни і
промити деталі
розчинником
Стерлися борозни жорен
Зняти жорна і поглибити на
них борозни; якщо це неможливо, то замінити жорна
Зменшення частоти
обертання жорна за
рахунок послаблення
пасів Відрегулювати натяг пасів
2. Вібросита
Незважаючи на те що готові малярні суміші були ретельно перемішані і
перетерті на відповідних машинах, до них все-таки потрапляють тверді
частинки більших розмірів. Надалі ці частинки будуть засмічувати сопла
розпилювальних пристроїв, що призводить до переривів у роботі. Тому
приготовлені суміші обов’язково переціджують на ситах. Розмір отворів у
ситах повинен бути: для проціджування рідких водних і неводних малярних
сумішей — 0,16—0,25 мм, а для шпаклівок в’язкістю 10— 11 с за
віскозиметром ВЗ-4—0,355—0,7 мм. Тому машини для проціджування малярних
сумішей комплектуються змінними ситами. Широко застосовують в
будівельній практиці вібросита марок СО-ЗА і СО-130А.
Вібросито СО-ЗА (рис. 3) призначене для проціджування водних і неводних
фарбувальних сумішей та ґрунтовок. Складається воно з електродвигуна,
вібрувального механізму, кронштейна, сита і опорної плити. Вібрувальний
механізм має ексцентрик і шатун.
Рис. 3. Вібросито СО-ЗА:
а —загальний вигляд; б — розріз, 1 — змінне сито. 2— корпус сита; 3 —
шатун, 4 — ексцентрик; 5 — електродвигун, 6 — електрокабель, 7 — опорна
плита; 8 — кронштейн
Рис 4 Вібросито СО-НОА
а — загальний вигляд б — розріз, 1 — електродвигун, 2 — електрокабель, 3
— корпус вібраційного механізму, 4 — шатун, 5 — сито 6 — ексцентриковий
вал
Під час роботи вібросита електродвигун 5 за допомогою закріпленого на
його кінці вала ексцентрика 4 і шатуна 3 передає ситу 1 коливальні рухи.
Сито вібрує і проціджує малярну суміш у підставлену посудину.
Вібросито СО-130А (рис. 4) призначене не тільки для проціджування рідких
малярних сумішей в’язкістю до 200 с за віскозиметром ВЗ-4, а також для
просіювання сухих сипких матеріалів (гіпсу, молотої крейди, пігментів
тощо). У комплект вібросита входять два конусоподібних сита з розмірами
отворів 0,4 і 0,112 мм і два плоских сита з сітками таких самих
розмірів.
Вібросито складається з електродвигуна, вібруючого механізму і сита. При
проціджуванні рідких малярних сумішей вібросито встановлюють у
вертикальне положення і використовують конусоподібне сито. При
пересіюванні сипких матеріалів його встановлюють у горизонтальне
положення і застосовують плоске сито. На рис. 4, а добре видно опорні
ніжки в різних площинах корпусу вібраційного механізму 3, на які
спирається вібросито у робочих положеннях.
Після включення вібросита в електромережу обертальний рух від валу
електродвигуна за допомогою муфти передається на ексцентриковий вал 6, а
потім коливання через шатун 4 передаються на корпус сита 5. При цьому
сито вібрує і забезпечує інтенсивне проціджування суміші або просіювання
матеріалу.
Для безпечної роботи з віброситом його слід підключати до електромережі
у комплекті з вимикально-захисним пристроєм.
Технічну характеристику вібросит подано в табл. 3.
Таблиця 3. Технічна характеристика вібросит
Показник Марка
СО ЗА СО 130А
Продуктивність, кг/год 660—720 700
Амплітуда коливань, мм 0,8 2
Електродвигун :
потужність, кВт 0,4 0,18
напруга, В 220/380 220/380
частота обертання, хв-1 2800 3000
Габаритні розміри, мм:
довжина 455 405
ширина 200 175
висота 400 503
Маса, кг 13,5 10
3. Клеєварки
Для приготування водних фарбувальних сумішей застосовують сухі тваринні
клеї або синтетичний клей КМЦ у вигляді водних розчинів. Розчини
тваринного клею готують в електроклееварках. Щоб клейовий розчин не
пригорав, клеєварка складається з двох посудин, одна з яких входить у
другу. У внутрішній посудині вариться клей, а в зовнішній гріється вода.
Найпоширеніші клеєварки двох марок С-409 і СО-141.
Електроклеєварка СО-141 (рис. 5) складається з електродвигуна,
клинопасової передачі, корпусу з кришкою і двома зливними кранами,
змішувача, бачка для клейового розчину, двох електронагрівачів і двох
температурних реле. Корпус клеєварки 6 подвійний, всередині якого є шар
теплоізоляційного матеріалу. Всередині клеєварки є бачок місткістю 20 л,
в якому приготовляють клейовий розчин. У верхній частині корпусу
міститься закритий кришкою 3 люк, через який завантажують вихідні
матеріали. На кришці клеєварки 4 розміщені електродвигун 1, клинопасова
передача 2 і змішувач, який заходить всередину бачка. На протилежних
боках нижньої частини корпусу розташовані зливні крани 7, один з яких
призначений для зливання води, а другий — для зливання готового
клейового розчину.
Клеєварка працює в автоматичному режимі, з цією метою вона обладнана
двома трубчастими електронагрівачами і двома температурними реле 8.
Постійний рівень води в клеєварці підтримується автоматично за допомогою
поплавкового пристрою, який при надлишковому рівні води перекриває отвір
штуцера 5, крізь який вода надходить у клеєварку. Потрібну температуру
води і клейового розчину регулюють температурними реле, що
відрегульовані на певний режим роботи, і при підвищенні температури
відключають відповідний електронагрівач.
Для приготування водного клейового розчину подрібнений сухий клей і
потрібну кількість води завантажують у бачок через люк у кришці
клеєварки. Простір між бачком і корпусом клеєварки заповнюють водою і
включають її в електромережу. Під час роботи клеєварки вода нагрівається
і передає теплоту бачку з клейовим розчином. Клей, що міститься в ньому,
розтоплюється і розчиняється у воді. Перемішує клейовий розчин мішалка,
яка діє від електродвигуна за допомогою клинопасової передачі. Коли
розчин готовий, його зливають через відповідний зливний кран.
Рис. 5. Електроклееварка CO-141:
1 — електродвигун, 2 — клинопасова передача, 3 — крншка люка, 4 — кришка
клеєварки, 5 — штуцер для приєднання шланга з водою, 6 — корпус, 7 —
зливний кран, 8 — температурні реле
Клеєварка може працювати у двох режимах: при переварюванні клею, коли
включають два електронагрівачі, і при підігріванні його — на одному
електронагрівачі. При обслуговуванні клеєварки потрібно слідкувати за
тим, щоб вона не була включена в електромережу, якщо в ній немає води
або клейового розчину.
Рис. 6. Електроклеєварка С-409:
1 — кришка зовнішнього бачка, 2 — кришка внутрішнього бачка, 3 —
внутрішній бачок, 4 — зовнішній бачок, 5 — шар теплоізоляції, 6 —
електронагрівач
Електроклееварка С-409 (рис. 6) складається з двох бачків з кришками,
вставлених один в одного, і системи електронагрівачів, розміщених в
нижній частині зовнішнього бачка.
Приготовляючи клейовий розчин, вихідні матеріали завантажують у
внутрішній бачок 3, а воду наливають у зовнішній бачок 4. Бачки
закривають кришками. Після включення клеєварки в електромережу вода в
зовнішньому бачку нагрівається і передає теплоту внутрішньому бачку, в
якому нагрівається клейовий розгин або розплавляється клей.
Технічну характеристику електроклеєварок подано в табл 4.
Таблиця 4. Технічна характеристика електроклеєварок
Показник Марка
СО-409 СО-141
Продуктивність, л/год 80 40
Місткість внутрішнього бачка, л 16 20
Напруга, В 220/127 220
Потужність електронагрівачів, кВт 3,6 4
Габаритні розміри, мм:
довжина 505 680
ширина 535 630
висота 609 570
Маса, кг 25 56
Список використаної літератури
Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.
Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с
Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.
Максимова О. М., Стесин М. С., Тищенко И. И. Машины для отделочных
работ.— М.: Стройиздат, 1984.— 224 с.
Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных
работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.
Поволоцкий Ю. А., Северинова Г. В. Индустриальное производство
отделочных работ.— М.: Стройиздат, 1983.— 152-с.
Смирнов А. А., Дадонов В. А. Ручные машины для строительных работ.— М.:
Стройиздат, 1988.— 320 с.
Трухан В. Г., Лисневич В. С., Северинова Г. В. Передвижные штукатурные и
малярные станции.— М.: Высш. шк., 1989.— 152 с.
Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
