.

Фарбування поверхонь олійними фарбувальними сумішами (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
6 2321
Скачать документ

Реферат

на тему:

Фарбування поверхонь олійними фарбувальними сумішами

Олійними фарбувальними сумішами покривають внутрішні і зовнішні
обштукатурені, дерев’яні і металеві поверхні.

Олійна фарбова плівка міцна, водо- і атмосферостійка. Вона захищає
дерев’яні поверхні від гниття, металеві — від корозії, а обштукатурені —
від незначних механічних пошкоджень та атмосферних впливів.

Виділяють глянцеві і матові олійні фарбування.

Найчастіше у малярних роботах застосовують глянцеве фарбування, а у
високоякісних декоративних — матове.

Склад глянцевої олійної фарбувальної суміші

Густотерта олійна фарба 1 кг

Оліфа 300—600 г

Спосіб приготування. До густотертої олійної фарби, перемішуючи її,
добавляють оліфу до робочої в’язкості. Суміш для механізованого
нанесення повинна бути рідшою, тому в неї добавляють 50—150 г леткого
розчинника.

Вартість фарбувальних робіт зменшується (до 20 %), якщо застосовувати як
розчинник олійних фарб емульсію ВО замість оліфи. Таку емульсію
виготовляють з оліфи-оксолі (60—70%) і лужної води (30—40%), яка
утворюється після гашення і відстоювання вапна.

Склад олійно-емульсійної фарбувальної суміші

Густотерта олійна фарба 1 кг

Емульсія типу ВО 400—600 г

Спосіб приготування. Фарбувальну суміш на емульсії приготовляють так
само, як і на оліфі.

У табл. 1 подано рецептуру кольорових олійних фарбувальних сумішей.

Таблиця 1. Кольорові олійні фарбувальні суміші, % до об’єму

(за рецептурою Державної комунальної будівельної корпорації
«Київміськбуд»)

Колір фарбувальної суміші Олі-фа-ок-

соль Фарби густотерті

білила слонова кістка блакитна бежева сіра зелена фісташкова вохра
сурик залізний захисна

Слонова кістка 30 — 70 — — — — — — — —

Світло-бежевий 25 35 — — 40 — — — — — —

Бежевий 25 25 — — 50 — — — — — —

Червоно-коричневий 30 20 — — — — — — 35 15 —

Світло-фісташковий 20 20 — — — — — 60 — — —

Фісташковий 20 15 — — — — — 65 — — —

Салатовий 25 60 — — — — 15 — — — —

Захисний 25 20 — — — — — — — — 55

Зелений 22 30 — — — — 48 — — — —

Світло-сірий 20 20 — — — 60 — — — — —

Сірий 20 — — — — 80 — — — — —

Світло-блакитний 22 30 — 48 — — — — — — —

Блакитний 22 20 — 58 — — — — — — —

Для високоякісного декоративного фарбування використовують матові
суміші, які не дають блиску на поверхні.

Матові фарбування можуть мати різний ступінь матовості, яка утворюється
внаслідок добавляння до суміші певної кількості розчинників, воску або
емульсій. Матовість збільшується із зменшенням у суміші кількості оліфи
і збільшенням розчинника.

Склад матової олійної фарбувальної суміші

Білило цинкове:

густотерте 1 кг

сухе 500 г

Скипидар 500 г

Віск 100 г

Сикатив 25 г

Оліфа натуральна 25 г

Кольорові пігменти До заданого

кольору

Спосіб приготування. У металевій посудині на слабкому вогні обережно
розтоплюють віск. У знятий з вогню віск, перемішуючи, повільно вливають
200—250 г скипидару. Сухе білило перетирають на фарботерці з оліфою і
рештою скипидару.

У густотерте білило вливають розчин воску в скипидарі, добавляють
перетерте на скипидарі сухе білило та окремо розведені кольорові
пігменти і добавляють сикатив. Усю суміш старанно перемішують. При
введенні в суміш кольорових пігментів кількість сухого білила відповідно
зменшують.

Склад безвоскової матової олійної фарбувальної суміші

Білило цинкове густотерте 1 кг

Оліфа 100 г

Скипидар 150—200 г

Сикатив 30 г

Пігменти До заданого

кольору

Спосіб приготування. У білило добавляють оліфу, скипидар і сикатив.
Частину скипидару залишають для розведення сухих пігментів. Після
перемішування суміші до неї добавляють затерті на скипидарі пігменти до
утворення заданого кольору.

Олійні фарбувальні суміші наносять на обштукатурені поверхні (стін і
стель) механізованим способом фарборозпилювачами і лише при незначних
обсягах робіт — валиками, щітками-ручниками або плоскими щітками.
Техніку механізованого фарбування поверхонь неводними сумішами описано в
§ 70.

До початку роботи щітку-ручник перев’язують шпагатом на 2/3 довжини
волосіні. Під час роботи щітку занурюють у фарбу до половини волосіні,
віджимаючи надлишок фарби об край посудини. Наносять фарбу на поверхню
стін вертикальними мазками на відстані 5—7 см один від одного. Коли на
щітці залишиться мало фарби, нанесені мазки розтушовують горизонтальними
смугами доти, доки на поверхні не утвориться тонка плівка рівномірної
товщини.

Остаточно розтушовують фарбу на стіні вертикальними рухами щітки зверху
вниз, а на стелях — у напрямі падіння світла (рис. 1).

Олійна фарбова плівка повинна бути якнайтоншою, бо інакше під верхнім її
шаром, який швидше висихає, деякий час залишається рідка фарба. При
значній товщині плівки таке нерівномірне висихання призводить до
утворення на пофарбованій поверхні зморщок.

Рис. 1. Послідовність нанесення і розтушування олійної фарби на поверхні

Фарбувати дерев’яні поверхні олійними сумішами можна тільки після
повного висихання деревини. Здебільшого внутрішні поверхні вікон і
дверей фарбують білилами. Щоб надати фарбовій плівці білого кольору, на
кожний кілограм білил добавляють 5—7 г ультрамарину або залізної лазурі.
Фарбу наносять ручниками, розтушовуючи її вздовж волокон деревини.
Фарбувати починають з верхньої частини віконної рами, фарбуючи спочатку
горизонтальні бруски, а потім вертикальні. Щоб не бруднити скла, при
фарбуванні вікон застосовують спеціальні щитки з фанери, бляхи або
пластмаси (рис. 2). Так само фарбують фільончасті двері, наносячи фарбу
спочатку на горизонтальні бруски обв’язки, а потім на вертикальні. Після
цього фарбують фільонки дверей, розтушовуючи на них фарбу вздовж волокон
деревини.

Щитові безфільончасті двері фарбують валиками так само, як і інші плоскі
поверхні (рис. 3). Бокові і верхні торці дверного полотна фарбують
ручниками. Фарбувати двері можна фарборозпилювачами невеликої
продуктивності, пневматичними і звичайними валиками.

Дерев’яні підлоги фарбують сумішами, приготовленими лише на натуральних
або напівнатуральних оліфах, які створюють міцні і стійкі до витирання
плівки. Фарбувальну суміш наносять фарборозпилювачем, валиком або
щіткою. Працюючи щіткою, суміш спочатку наносять впоперек дощок, а
остаточно розтушовують уздовж дощок.

Для фарбування підлог можна застосовувати механізований валик (рис. 4).
Він складається з матеріального бачка, розподільника, двох поролонових
валиків і ручки.

При закритому крані крізь спеціальний отвір бачок місткістю до 5 л
заповнюють фарбою. Якщо натиснути на важіль 4, то відкриється кран і
фарбувальна суміш самопливом через розподільник 2 буде надходити
спочатку на верхній валик, а потім на робочий поролоновий валик 1. Під
час роботи механізований валик пересувають уздовж підлоги
поступально-зворотними рухами по прямих паралельних лініях.

Застосування механізованого валика підвищує продуктивність праці і
зменшує витрати фарби.

Рис. 2. Фарбування вікна із застосуванням захисного щитка

Рис. 3 Фарбування щитових дверей

Металеві поверхні (радіатори опалення, труби, огорожі балконів і
сходових маршів) після очищення від іржі та відповідної підготовки
фарбують ручниками або спеціально виготовленим інструментом.
Розтушовують фарби на металевих поверхнях уздовж елементів виробів або
конструкцій. Металеві поверхні не вбирають фарбувальної суміші, тому під
час фарбування часто виникають такі дефекти, як потьоки фарби, краплини,
які довго не висихають, тощо. Щоб запобігти цьому, користуються більш
в’язкими фарбами, набираючи їх потроху на щітку і добре розтушовуючи.

Рис. 4. Механізований валик для фарбування підлог

1—поролоновий валик; 2 — розподільник; 3 — матеріальний бачок; 4 —
важіль вмикання; 5 — ручка

Для фарбування елементів балконних і сходових огорож, виготовлених із
штабової або квадратної сталі, застосовують спарений валик (рис. 5). Він
складається з двох поролонових валиків, що вільно обертаються на
колінчастих осях, насаджених на одну ручку 1. Одна вісь 3 нерухомо
закріплена в ручці, а друга — вільно обертається в отворі скоби 2, що
дає змогу розсунути валики на товщину конструкції, яка фарбується. Осі
з’єднані між собою вигнутою . пружною металевою пластинкою, при
натисканні на яку великим пальцем валики розходяться. Під час роботи
валики, вмочивши їх у фарбу і віджавши її надлишок, прокочують по сітці,
розміщеній над бачком. Натиснувши на металеву пластинку, валики
розводять, закладають у деталь, що фарбується, і, відпустивши палець,
прокочують уздовж неї.

Для фарбування радіаторів опалення зручніше користуватись поролоновим
валиком невеликого розміру, шарнірною або фігурними щітками (рис. 6).
Розмір валика дає змогу фарбувати як зовнішню поверхню радіатора, так і
внутрішню. Працюючи фігурною щіткою, її змочують фарбою, заводять між
секціями радіатора і, повернувши на 90°, фарбують його внутрішні
поверхні. Зовнішню поверхню можна фарбувати цією самою щіткою або
ручником.

Рис. 5. Спарений валик:

1 — ручка; 2 — скоба; 3 — колітчаста вісь. 4 — поролонові валики

Рис. 6. Інструменти для фарбування радіаторів:

а—поролоновий валик; б—шарнірна щітка, в — фігурні щітки

Для фарбування тильного (закритого) боку труб застосовують спеціальний
пристрій (рис. 7), що складається з ручки і сталевого вигнутого полотна,
до внутрішньої поверхні якого приклеєно кусок штучного або натурального
хутра. Змочивши хутро фарбувальною сумішшю, пристрій пересувають уздовж
труби. Передню відкриту частину труби фарбують ручником.

Більш продуктивним є пристрій, за допомогою якого трубу фарбують
водночас з усіх боків (рис. 8). Він складається з рухомої і нерухомої
обойм, затискного гвинта, штока і ручки.

Усередині рухомої обойми 1 розміщена шкурка натурального або штучного
хутра, з’єднана із штоком 5. Щоб змочити її фарбувальною сумішшю,
натискують на шток і вмочують у суміш. При зворотному русі штока шкурка
знову заходить усередину обойми. Потім трубу 3 заводять у пристрїй, який
має затискний гвинт 4 та ручку 6, і пересувають його вздовж труби,
фарбуючи її. При фарбуванні пристрій слід злегка повертати навколо осі
труби.

Рис. 7. Пристрій для фарбування тильного боку труб

Рис. 8. Пристрій для фарбування труб:

1 — рухома обойма; 2 — нерухома обойма; 3 — труба, 4 — затискний гвинт;
5 — шток; 6 —ручка

На фарбування за один раз 1 м2 підготовленої поверхні витрачають 80—100
г олійної суміші.

Список використаної літератури

Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.

Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с

Добровольский Г. Н. Малярные растворы.— К : Будівельник, 1988— 128 с.

Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.

Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.

Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных
работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.

Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020