.

Служба охорони громадського порядку України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
325 4608
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Служба охорони громадського порядку України”

ПЛАН

1. Структура служби охорони громадського порядку

2. Громадські формування з охорони громадського порядку

3. Функції, права та контроль міліції

як провідного органу контролю правопорядку

Список використаної літератури

1. Структура служби охорони громадського порядку

Служба охорони громадського порядку має складну структуру. До неї
входять спеціалізовані та громадські організації, які відповідають за
охорону громадського порядку.

Основу міліції громадської безпеки складає служба охорони громадського
порядку, до якої входять підрозділи патрульно-постової служби, «Беркут».

Патрульно-постова служба здійснює нагляд за виконанням окремими
громадянами і посадовими особами правил, що регулюють громадський
порядок, з метою запобігання та припинення правопорушень, а також
притягнення правопорушників до відповідальності.

Значну роботу проводять дільничні інспектори міліції, які забезпечують
безпеку громадян і громадський порядок на закріплених за ними дільницях.

Міліція громадської безпеки організує роботу спеціальних установ, а
саме: приймальників-розподільників для затриманих за бродяжництво та
спеціальних приймальників для осіб, підданих адміністративному арешту,
забезпечує безпеку працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які
беруть участь у кримінальному судочинстві.

В систему підрозділів цієї міліції входить дозвільна система, до
компетенції якої належать питання забезпечення правил виготовлення,
реалізації, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та
використання вогнепальної, пневматичної зброї та інших предметів на
об’єктах дозвільної системи, організація роботи щодо ліцензування
підприємницької діяльності по виробництву, ремонту і реалізації
спортивної, мисливської, вогнепальної зброї та ін.

Також громадяни України відповідно до Конституції України ( 254k/96-BP)
мають право створювати в установленому Законом порядку громадські
об’єднання для участі в охороні громадського порядку, сприяння органам
місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній та органам
виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні
адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров’я
громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а
також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших
надзвичайних обставин.

2. Громадські формування з охорони громадського порядку

Громадські формування з охорони громадського порядку можуть бути
створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони
громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції,
асоціації громадських формувань тощо.

Правовою основою діяльності громадських формувань з охорони громадського
порядку є Конституція України, цей Закон, інші закони України, акти
Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих
державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань
охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю і
адміністративними правопорушеннями, а також положення (статути)цих
формувань.

Громадські формування з охорони громадського порядку створюються і діють
у взаємодії з правоохоронними органами, органами виконавчої влади та
органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів гуманізму,
законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини
і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності
членів цих формувань.

Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського
порядку здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи
місцевого самоврядування.

Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується,
спрямовується і контролюється відповідними органами внутрішніх справ.

Громадські формування з охорони громадського порядку не мають права
займатися підприємницькою або іншою діяльністю з метою одержання
прибутку.

Використання громадських формувань з охорони громадського порядку
України для виконання завдань, не передбачених цим Законом,
забороняється.

Громадські формування з охорони громадського порядку створюються на
добровільних засадах за місцем роботи, навчання або проживання громадян.

Основними завданнями громадських формувань з охорони громадського
порядку є:

1) у сфері охорони громадського порядку:

надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського
порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним проступкам і
злочинам;

інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені або ті,
що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань;

сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів,
розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств,
установ, організацій, громадян від злочинних посягань; участь у
забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою
бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх;

2) у разі виникнення надзвичайних ситуацій:

надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних
випадків чи правопорушень;

участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку у
разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Для виконання завдань, визначених у цьому Законі, громадські формування
з охорони громадського порядку та їх члени мають право:

1) брати участь у забезпеченні охорони громадського порядку разом з
працівниками міліції, а в сільській місцевості – самостійно шляхом
виконання конкретних доручень керівника відповідного органу внутрішніх
справ;

2) вживати спільно з працівниками міліції заходів до припинення
адміністративних правопорушень і злочинів;

3) представляти і захищати інтереси своїх членів у державних органах та
підприємствах, установах, організаціях, навчальних закладах;

4) взаємодіяти з іншими органами громадської самодіяльності, що беруть
участь у заходах, спрямованих на:

ведення індивідуально-профілактичної роботи з особами, схильними до
вчинення адміністративних правопорушень і злочинів;

надання допомоги у боротьбі із злочинами у сфері економіки, податкового
законодавства, а також пияцтвом, наркоманією, порушеннями правил
торгівлі та у сфері благоустрою території міст, інших населених пунктів;

охорону природи і пам’яток історії та культури;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

5) вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності
пропозиції щодо запобігання адміністративним правопорушенням і злочинам,
виникненню причин і умов, що сприяють їх вчиненню;

6) підтримувати зв’язки з відповідними громадськими організаціями інших
країн з метою обміну досвідом роботи.

Громадські формування з охорони громадського порядку проводять свою
діяльність під контролем органів внутрішніх справ шляхом: спільного з
працівниками органів внутрішніх справ, патрулювання і виставлення постів
на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і
річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування
підприємств, установ, організацій, навчальних закладів; участі в
забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових
заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими
органами місцевого самоврядування;

Членами громадських формувань з охорони громадського порядку можуть бути
громадяни України, які досягли 18-річного віку, виявили бажання брати
участь у зміцненні правопорядку та здатні за своїми діловими, моральними
якостями і станом здоров’я виконувати на добровільних засадах взяті на
себе зобов’язання.

Члени громадських формувань з охорони громадського порядку зобов’язані:

1) брати активну участь в охороні громадського порядку, припиненні
адміністративних правопорушень ізлочинів та запобіганні їм;

2) під час виконання обов’язків з охорони громадського порядку мати
особисте посвідчення члена громадського формування та нарукавну
пов’язку;

3) доставляти в міліцію, штаб громадського формування з охорони
громадського порядку або громадський пункт охорони порядку, приміщення
виконавчого органу селищної, сільської ради осіб, які вчинили
адміністративне правопорушення, з метою його припинення,якщо вичерпано
інші заходи впливу, встановлення особи порушника, складення протоколу
про адміністративне правопорушення у разі неможливості скласти його на
місті вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;

4) надавати у межах наданих їм прав допомогу народним депутатам України,
представникам органів державної влади та органів місцевого
самоврядування у їх законній діяльності, якщо в цьому їм чиниться
протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, посадові
особи цих органів, керівники підприємств, установ, організацій у межах
своєї компетенції, а також громадяни сприяють громадським формуванням в
охороні громадського порядку.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи та організації в установленому порядку
розглядають пропозиції громадських формувань щодо поліпшення стану
громадського порядку та вживають у межах своєї компетенції відповідних
заходів.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування
спільно з органами внутрішніх справ організовують діяльність громадських
формувань з охорони громадського порядку та державного кордону шляхом
залучення їх членів до проведення патрулювання та інших спільних
заходів, проведення інструктажів та оперативного надання відповідної
інформації, крім таємної, залучення їх членів до правового навчання та
ознайомлення з формами та методами боротьби з правопорушеннями.

Контроль за діяльністю громадських формувань з охорони громадського
порядку здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування у порядку, встановленому законом.

Органи, що проводять реєстрацію зазначених громадських формувань,
здійснюють контроль за дотриманням ними вимог положення (статуту).
Представники цих органів мають право спостерігати за проведенням
громадськими формуваннями заходів, вимагати необхідні документи,
одержувати пояснення.

Контроль за джерелами і розмірами надходжень коштів до цих громадських
формувань здійснюється відповідно до закону.

У разі порушення фінансової дисципліни з боку громадського формування з
охорони громадського порядку воно несе відповідальність згідно з
законом.

3. Функції, права та контроль міліції

як провідного органу контролю правопорядку

Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який
захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне
середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міліція — це єдина система органів, яка входить до структури
Міністерства внутрішніх справ України.

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, законодавчі
акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента
України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти МВС
України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми,
ратифіковані в установленому порядку.

Центральне місце в системі правових актів, що регулюють діяльність
міліції, посідає Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990р.

Згідно з чинним законодавством основними завданнями міліції є:
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод,
законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення;
охорона й забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття
злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; обезпечення дорожнього руху;
захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань
і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової
допомоги громадянам, сприяння в межах її компетенції державним органам,
підприємствам, установам та організаціям у виконанні покладених на них
законом обов’язків.

Отже, міліція виконує адміністративну, профілактичну,
оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну
(на договірних засадах) функції. Відповідно до завдань і функцій міліція
складається з таких підрозділів: кримінальна міліція; міліція
громадської безпеки; транспортна міліція; державна автомобільна
інспекція; міліція охорони; спеціальна міліція.

Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які
мають особливе народногосподарське значення чи постраждали від
стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, МВС України з
дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватися спеціальні
підрозділи міліції.

Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в
порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

У своїй діяльності міліція підпорядковується МВС України.

Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією
України.

Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між МВС України і
відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями поліції
будуються на підставі міждержавних чи міжурядових угод, а також угод між
МВС України та цими органами і організаціями.

Особовий склад міліції формується з працівників, що проходять державну
службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства
присвоєно спеціальні звання міліції.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні
за своїми особистими, діловими й моральними якостями, освітнім рівнем,
фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на міліцію
завдання. З прийняттям на службу може бути встановлено іспитовий строк
до одного року.

Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується
Кабінетом Міністрів України.

Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше
засуджувалися за вчинення злочину.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням
про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, що
його затверджує Кабінет Міністрів України.

Діяльність міліції базується на принципах законності, гуманізму, поваги
до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами,
громадськими організаціями й населенням.

Міліція повинна поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне
ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального
походження, майнового та іншого стану, расової та національної
належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії,
статі, політичних та інших переконань.

У межах чинного законодавства міліція має право обмежувати права і
свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на
неї обов’язки, й зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу. Вона
забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих
під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх
місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи
навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм
медичної та іншої допомоги.

Міліція функціонує гласно, інформуючи органи влади та управління,
трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової
інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо
його зміцнення.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій,
рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету. Під час
виконання службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу
будь-яких політичних чи громадських об’єднань.

Міліція повинна виконувати свої завдання неупереджено, в точній
відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки
службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій чи
бездіяльності міліції.

Державні органи, громадські об’єднання, службові особи, трудові
колективи, громадяни зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського
порядку та боротьбі зі злочинністю.

На території України забороняється створення військових або інших
збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Законні вимоги працівників міліції є обов’язковими для виконання
громадянами і посадовими особами.

Працівник міліції під час виконання покладених на нього обов’язків
керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм
безпосередньому і прямому начальникам.

Ніхто інший, окрім уповноважених службових осіб, у передбачених законом
випадках не має права втручатися в законну діяльність працівника
міліції.

Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов’язків,
не передбачених чинним законодавством.

Утручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за
законом.

Працівник міліції перебуває під захистом закону, норми якого гарантують
захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна працівника міліції та
членів його сім’ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні
засоби й вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом
України “Про міліцію”.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно
передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють
обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя
можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або
здоров’ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й
вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого
віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, окрім
випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю
людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

За неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати
міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків, і має
зводитися до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників
та інших громадян. У разі завдання шкоди міліція забезпечує подання
необхідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

Перевищення повноважень працівником міліції, в тому числі в застосуванні
сили, спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність,
установлену законом.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України,
міністр внутрішніх справ України і в межах їхньої компетенції — ради
народних депутатів.

Ради народних депутатів, здійснюючи контроль за роботою міліції, не
втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та
адміністративну діяльність.

Нагляд за додержанням законності в діяльності міліції здійснюють
Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

Список використаної літератури

Женунтій В., Біленчук П. Діяльність міліції – чітке регулювання // Право
України. – 1991. – № 4. – с.23.

Заяць Н. Держава і соціальний захист громадян // Право України. – 1999.
– №9.

Молдован В.В. Правоохоронні органи. Курс лекцій: Навчальний посібник для
студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Юмана, 1998.

Коментар до Конституції України: Наук.-популярне видання. – К.: Ін-т
законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376с.

Конституція незалежної України: Кн. 1: Документи, коментарі, статті. –
К.: Укр. Правнича фундація, 1995. – 380с.

Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства: Зб.
Наук. Праць. – Вип. 2. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України,
1997. – 320с.

Правознавство: Навчальний посібник / В.І. Бобир, С.Е. Демський, А.М.
Колодій (керівник авт. Колективу) та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова. –
К.: Юрінком Інтер, 1998. – 480с.

PAGE

PAGE 14

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020