Реферат:
Класифікація барвників для волосся.
Залежно від принципу взаємодії з волоссям, складу та кінцевого
результату фарбування барвники поділяють на групи.
1. Барвники першої групи
До цих барвників належать препарати для блондування, освітлювання та
знебарвлювання волосся.
Освітлювальний засіб діє на роговий шар волосся. Його лужний компонент
відкриває луски; засіб проникає всередину, вступає в реакцію з
натуральним пігментом волосся, окиснює його. Пігмент утрачає свій колір,
повністю або частково руйнується, набуває здатності розчинятися у воді,
вимивається з волосся, залишаючи в ньому порожнини. Окисник руйнує також
кератинові зв’язки волосся, тому освітлене волосся стає легшим і
ламкішим. Процес блондування має поетапний перебіг, колір пігменту
міняється так: червоний, червоно-оранжевий, оранжевий, жовто-оранжевий,
жовтий, світло-жовтий.
За допомогою барвників першої групи виконують такі перукарські операції:
— освітлення — зміну природного кольору волосся на півтону, декілька
тонів (як самостійну або підготовчу операції з фарбування волосся);
— знебарвлення — повне освітлення до надання кольору «блондин» (як
самостійну або підготовчу операції з фарбування);
— протравлювання — видалення з волосся штучних пігментів попереднього
барвника перед наступним фарбуванням; підготовка сивого та темного
волосся до фарбування світлими барвниками;
— мелірування — освітлення окремих пасом волосся;
— балаяж — освітлення кінчиків волосся (як самостійну або підготовчу
операцію).
Барвники першої групи випускаються у вигляді порошкових відбілювальних
засобів (препаратів типу «Блондоран») з окисниками.
Порошки можуть утворити пил під час змішування з окисником або бути
безпиловими.
Виробники випускають готові до використання окисники у вигляді:
— прозорої рідини з концентрацією перекису водню 6, 9 і 12% (препарати
типу «А — ксид»);
— кремоподібних емульсій з концентрацією 4, 6, 9 і 12%, що містять
лікувальні й ароматичні добавки (препарати типу «А — ксон»).
Барвник та окисник змішують до отримання суміші однорідної консистенції.
Якщо освітлення волосся виконують за допомогою пергідролю, то потрібний
розчин готують із 30% пергідролю. Наприклад, для отримання 100 мл
9-нроцентного перекису водню потрібно взяти 30 мл 30-процентного
пергідролю, 70 мл води (100мл-30мл = 70мл).
2. Барвники другої групи
За допомогою барвників другої групи, або хімічних барвників, досягають
повної (кардинальної) зміни кольору волосся на тривалий час.
На відміну від барвників першої групи, хімічні барвники можуть
освітлювати волосся на 3-4 тони, освітлювати волосся й одночасно
фарбувати його у бажаний колір, робити колір волосся світлішим або
темнішим від натурального.
Хімічні барвники складаються з двох компонентів: фарбуючого препарату й
окисника.
Під час операції фарбування здійснюється окиснення пігменту волосся,
його перетворення у безбарвну речовину з одночасною активізацією
штучного пігменту фарбуючого засобу й отриманням нового кольору.
Взаємодія барвника волосся відбувається у такій послідовності: під дією
лужних компонентів фарбуючого засобу розкриваються луски волосся,
барвник проникає всередину, окисник освітлює натуральний пігмент і
проявляє штучні пігменти барвника, молекули якого в процесі реакції
значно збільшуються і заповнюють порожнини волосся.
Хімічні барвники застосовують для надання таких перукарських послуг:
— фарбування в новий колір;
— фарбування «тон у тон»;
— тонування освітленого волосся;
— відновлення відтінку;
— фарбування відрослих коренів;
— фарбування сивого волосся;
— кольорового мелірування — фарбування окремих пасом. Безумовними
перевагами хімічних барвників є їх висока
стійкість проти дії зовнішніх чинників, впливу води, сонця, повітря,
можливість отримання нових насичених кольорів та нюансів, зафарбовування
й тонування сивого волосся.
Препарати для фарбування виготовляють кремоподібними або у вигляді
густої рідини; вони комплектуються готовими до застосування окисниками.
Останнє покоління хімічних барвників високотехнологічне, забезпечує
стійкий результат і водночас максимально зберігає структуру волосся.
До складу кремоподібної фарби вводять речовини, які забезпечують
оптимальне зчеплення елементів фарби зі структурою волосся, оптичні
речовини для надання волоссю блиску. Окисники пропонуються у вигляді
стабілізуючих препаратів, які регулюють рівномірне виділення кисню
протягом усього часу взаємодії барвника з волоссям, забезпечують
насиченість кольору та рівномірність покриття барвником. Останнім часом
щодо барвників волосся застосовуються терміни «перманентні» та
«напівперманентні».
Перманентні барвники можуть надавати волоссю необмеженої кількості
відтінків і повністю зафарбовувати сивину. Для цих барвників характерне
застосування окисників 3, 6, 9 та 12% концентрації залежно від стану
волосся та бажаного результату процесу фарбування.
Напівперманентні барвники надають волоссю природного відтінку, але мають
нетривалу дію, швидко вимиваються. Напівперманентні барвники:
— затоновують сивину;
— сприяють посиленню кольору волосся;
— надають волоссю блиску та сяяння.
Барвники змішують з окисником 1- та 3% концентрації.
3. Барвники третьої групи
Барвники третьої групи — фізичні барвники без окисника, поверхнево діють
на волосся або проникають крізь кутикулу й огортають зовнішній шар
кортексу, не взаємодіючи з пігментом волосся. Ці засоби дають змогу
тимчасово змінити колір, досягти фарбуванням ефекту «тон у тон» або
темнішого тону, а також посилити відтінок світлого волосся. Барвником
третьої групи освітлити волосся не можна. Стійкість цих фарб залежить
від структури волосся. У здорове волосся фізичні фарби не проникають
глибоко і змиваються на 6-8 миття. Пористе й ушкоджене волосся тримає
колір довше. Волосся, фарбоване відтінковим барвником, втрачає
яскравість повільно, тому не виникає різкого контрасту з відрослими
коренями. Фізичні барвники доцільно застосовувати:
— коли потрібно додати насиченості кольору волосся, але небажане
використання фарби з окисником;
— щоб затонувати початкову сивину, небажану жовтизну;
— щоб надати волоссю відтінку після освітлення та мелірування. До
барвників цієї групи належать тонуючі шампуні, бальзами,
пінки, ополіскувачі для волосся.
Відтінкові шампуні мають подвійну дію: ними миють волосся та неглибоко
фарбують його. Такий шампунь наносять, як правило, на вологе волосся.
Застосування тонуючих шампунів на темному волоссі не дає помітного
ефекту. Сивому волоссю надається тільки відтінок, насиченість якого
залежить від часу витримки препарату.
Відтінковими бувають пінки для укладання волосся, їх наносять на чисте
вологе волосся за допомогою гребінця або щітки, рівномірно розподіляють
уздовж пасом і вкладають. Дія барвника минає при черговому митті
волосся.
4. Барвники четвертої групи
Натуральні барвники рослинного походження діють аналогічно
відтінювальним барвникам, тобто вони проникають тільки у зовнішній шар
волосся, однак утримуються міцніше, особливо при систематичному
застосуванні. Вони не можуть радикально змінити колір, але посилюють
відтінок, поліпшують стан волосся, лікують шкіру голови. Для фарбування
і догляду за волоссям використовують різні рослини та їх частини —
корені, стебла, листя, квіти, плоди, кору.
Кориця, хміль надають волоссю золотистого відтінку; липа, шавлія, зелені
волоські горіхи — рудувато-коричневого; лушпиння цибулі —
яскраво-золотистого або коричневого; ромашка м’яко освітлює волосся;
ревінь може надати світлому волоссю русого або мідного відтінку; чай,
какао, кава змінюють колір волосся на червоно-коричневий, каштановий.
Особливо відомі та широко застосовуються серед рослинних барвників хна і
басма.
Хна — порошок жовто-зеленого кольору, готовий до використання. Бажаний
результат фарбування залежить від часу витримки фарбувальної суміші та
натурального кольору волосся. Отримують різноманітні відтінки —
золотисті, руді, світло-каштанові.
Порошок басми має сірувато-зелений колір. Фарбує у темні кольори —
зелений, зелено-синій, тому самостійно у чистому вигляді не
використовується. У поєднанні з хною басма застосовується ширше, дає
різні відтінки від світло-каштанового до синьо-чорного.
5. Металеві барвники
Першими хімічними препаратами для фарбування були металеві барвники.
Вони прості у застосуванні, але далекі від досконалості, роблять волосся
менш еластичним, надають перенасиченого неприродного кольору.
Характерною для цих фарб є непередбачуваність дії металів, які можуть
дати специфічний відтінок: свинець — пурпуровий, мідь — червоний, срібло
— зелений. А головне — ці барвники шкідливі для здоров’я людини. Тому
використовують їх рідко у складі недорогих засобів для фарбування і
препаратів для відновлення кольору волосся типу «Антиседин». Металеві
барвники можуть бути односкладними на основі срібла; двоскладними на
основі сірки або сірчаних солей, срібла, міді, кобальту, заліза, свинцю,
нашатирного спирту.
6. Використання барвників та засобів догляду за фарбованим волоссям
Для максимального збереження волосся фірми-виробники перукарських
хімічних препаратів упроваджують нові лінії засобів, які поєднують
властивості барвників різних груп, лікувальні, оздоровчі процедури для
волосся, мають захисні функції. Ці препарати пропонуються для
використання комплексно або самостійно. Окрему серію становлять нові
хімічно-фізичні барвники, або барвники легкої дії, у складі яких
мінімальна кількість хімічних речовин (аміаку — 0-2%, перекису водню —
1-2%). Наявність у препараті натуральних компонентів — протеїну
рослинного походження, бджолиного воску, вітамінів С, Е забезпечує
відновлення волосся, повертає йому природну красу. Ці барвники активно
використовуються для поновлення природного відтінку волосся після
вигорання, хімічної завивки, для відновлення ушкодженої структури
волосся.
Нові розробки пропонують:
— захисні добавки до барвників, що посилюють колір, захищають шкіру,
створюючи на її поверхні бар’єрний шар, який зменшує подразнення, а
також підвищують еластичність волосся;
— двофазні засоби декапірування, які м’яко діють на фарбоване волосся;
— відновлювальні вітамінні препарати, які додаються під час фарбування,
поліпшують кондиціювання волосся, запобігають появі посічених кінчиків
волосся;
— системи догляду за волоссям після фарбування, які відновлюють
природний об’єм і життєву силу волосся, сприяють закриттю лусок волосся;
— шампуні з вітамінами на рослинних протеїнах та ін.
7. Чинники, що впливають на вибір барвника
Асортимент засобів для фарбування сьогодні надзвичайно широкий. Для
достовірності інформації та з метою власного професійного зростання
перукареві потрібно постійно знайомитися з новинками, аналізувати
анотації препаратів, класифікувати їх, цікавитися досвідом колег щодо
використання барвників. Підхід до вибору кольору барвника у кожному
випадку має бути індивідуальним. Для того, щоб вдало вибрати барвник,
слід враховувати такі фактори:
1) природний колір волосся;
2) відсоток сивини;
3) довжину відрослих коренів після попереднього фарбування;
4) рівень тону по довжині та на кінчиках волосся;
5) необхідний рівень освітлення;
6) сумісність відтінків;
7) колір шкіри обличчя клієнта;
8) чутливість волосся до барвника;
9) побажання клієнта, стан його здоров’я.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Ветров А. Парикмахер – стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.
2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. –
2003. – №4. – С. 32-33.
3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.
4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер.
«cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.
5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.
6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.
7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.:
Академия, 2002.
8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, детские. —
М.: Эксмапресс, 2002.
9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. —
Ростов-на-Дону: Март, 2002.
10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.
11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.
12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.
13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. –
К.: 1990.
14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.
15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.
16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. —
2004. – №5.- С. 38-39.
17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы,
2002.
18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.-
С. 48-50.
19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.
20. «Зеркало моды». – К.: – 1999-2004.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
