РЕФЕРАТ
на тему:
Перша допомога при електротравмах, ураженні блискавкою, опіках,
обмороженнях, отруєнні газом
Електротравми виникають при включенні людини в електричний ланцюг.
Важкість ураження залежить від багатьох причин (сила і напруга струму,
тривалість його дії, характер навколишнього середовища — дощ, волога
земля, вода, стан організму—суха чи волога шкіра й ін.). Ураження
складається із загального впливу струму на організм і з його місцевої
дії, що виражається в опіку. Звичайно опіки при ураженні струмом не дуже
великі, але глибокі та важкі.
Перша допомога полягає у звільненні потерпілого від джерела струму або
шляхом знеструмлення ланцюга (вимикання рубильника, викручування
запобіжників, перерізання проводу — інструмент повинен бути
заізольований, рятівник — у гумовому взутті чи стояти на ізолюючому
матеріалі), або відтягання проводу від постраждалого (сухою палицею,
рукою, закутаною щільним шаром сухого одягу). Поки потерпілий не
відсунутий від джерела струму, він сам є джерелом струму для тих, хто
надає допомогу!
Після цього треба приступити до штучного дихання і непрямого масажу
серця, розстебнувши попередньо весь одяг, що стискує. Лише після
оживлення приступають до перев’язки обпечених місць.
Особливим випадком електротравми є ураження блискавкою. У цьому випадку
перша допомога буде полягати в штучному диханні й непрямому масажі
серця. Уражений блискавкою не є джерелом струму.
Опіки можуть виникати або під дією відкритого вогню, або при потраплянні
на шкіру гарячої рідини чи хімічних речовин. У будь-якому випадку першим
заходом повинно бути припинення дії джерела опіку. Якщо на людині
зайнявся одяг, слід збити полум’я. Звичайно в такій ситуації люди
губляться, починають бігати, метушитися, сприяючи таким чином роздуванню
полум’я. У цьому випадку потерпілого варто повалити на землю, накрити
його щільною тканиною (ковдра, брезент) для припинення доступу повітря
до вогню, а при відсутності такої можливості постраждалого потрібно
катати по землі, збиваючи вогонь гілками, рушником, піджаком — будь-яким
підручним матеріалом. Потім обгорілого звільняють від одягу. Ні в якому
разі не слід «здирати» одяг, що пристав до тіла, його необхідно акуратно
обрізати. Потім на звільнене місце накладають пов’язку, а якщо поверхня
опіку велика — хворого накривають простирадлом чи ковдрою і
транспортують у медичну установу. Важкість опіку залежить не тільки від
його ступеня (1-й ступінь — почервоніння, 2-й ступінь — утворення
пухирців, 3-й ступінь — обвуглювання, 4-й ступінь — глибоке
обвуглювання), але і від розмірів ураженої поверхні тіла. Небезпечними
для життя можуть бути навіть опіки легких ступенів, але великої
поширеності. Потерпілого під час евакуації чи до неї треба забезпечити
достатньою кількістю питва.
При невеликих опіках (термічних, хімічних) обпалену ділянку необхідно
відразу ж сильно поливати водою протягом 5— 10 хвилин.
Обмороженнями називаються ушкодження тканин унаслідок тривалого впливу
на них низької температури. Іноді обморожування може наступити при
несприятливому збігу обставин (вітер, тісне мокре взуття, втома,
виснаження) і при температурі +4—5 °С. Найчастіше обмороженню піддаються
частини тіла, що слабше забезпечуються кров’ю чи не прикриті одягом
(кінчик носа, вуха, кисті, стопи, особливо пальці). Ознаками обмороження
є почуття холоду, біль і поколювання, потім втрата чутливості й різка
блідість.
Перша допомога потерпілому полягає в місцевому і загальному зігріванні.
Зігрівати уражену ділянку найкраще у воді кімнатної температури
(20-22°С), поступово протягом години підвищуючи її температуру до
температури тіла (36°С). При більш важких обмороженнях (на шкірі
з’являються пухирці й струпи) після відігрівання накладається пов’язка,
і потерпілий направляється до лікаря. Розтирання обморожених ділянок
снігом — шкідливий забобон.
Тривале охолодження всього організму може призвести до замерзання. Не
треба думати, що змерзнути можна тільки в сильний мороз. Наприклад, в
Індії, у Делі, взимку, коли температура вночі опускається до +4—5 °С,
газети щодня повідомляють про 2—3 замерзлих бездомних людей.
Потерпілий відчуває спочатку озноб із тремтінням кінцівок,
запаморочення. Потім виникає загальна слабкість, що переходить у
сонливість. При відсутності допомоги втрачається свідомість. Смертельним
вважається зниження температури тіла до 25—30 °С, хоча недавно в газетах
повідомлялося про оживлення людини, температура тіла якої впала до 23
°С. Надання домедичної допомоги полягає в загальному зігріванні
постраждалого, розтиранні всього тіла в теплому приміщенні, теплій ванні
37—40 °С з одночасним масажуванням тіла під водою намиленими мочалками.
Отруєння чадним газом може виникнути як у гаражі чи будинку, так і на
виробництві, де використовується цей газ. У гаражі отруєння може
виникнути в результаті роботи двигуна автомобіля і зачинених дверей
приміщення, у квартирі—у пофарбованій і не провітрюваній кімнаті, у
приватному будинку (із грубним опаленням) — через несвоєчасне закриття
заслінок у печі. Першими симптомами отруєння є головний біль,
запаморочення, нудота, шум у вухах, прискорене серцебиття. В міру
подальшого отруєння з’являються м’язова слабкість і блювота. Поступово
слабкість зростає, починається задишка, настає сонливість і помутніння
свідомості. Той, хто отруївся чадним газом, блідне, іноді на шкірі
з’являються червоні плями, поступово його дихання стає поверхневим,
з’являються судороги, і настає смерть від паралічу дихального центру.
Перша допомога полягає у видаленні потерпілого з приміщення. При зупинці
чи наявності поверхневого дихання приступають до штучного дихання до
повного його відновлення, потрібно активно розтерти тіло, до ніг
прикласти грілки, дати потерпілому вдихнути пари нашатирного спирту.
Хворого з важким отруєнням необхідно госпіталізувати.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
