.

Темпераменти (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
513 2650
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

ТЕМПЕРАМЕНТИ

Незворушний тугодум Собакевич, непередбачений життєлюб Ноздрьов…
Прізвища цих літературних героїв уже належать до розряду загальних.
Класики залишили нам не тільки їхні яскраві характери, але і художній
опис чотирьох класичних темпераментів. Вони всім відомі:
холерик—позначимо його для стислості (X), сангвінік (С), флегматик (Ф),
меланхолік (М). Іншими словами, гоголівські Ноздрьов (С) і Собакевич
(Ф), шекспірівські Отелло (X) і Гамлет (М). Чи, якщо завгодно, історичні
особистості в тій же послідовності темпераментів — Наполеон, Кутузов,
Пушкін, Гоголь.

Нагадаємо, що темпераментом (у перекладі з лат. — «суміш, узгодженість»)
називають уроджені особливості людини, що визначають характер її
психіки, — ступінь урівноваженості, емоційної рухливості. Темперамент не
слід плутати з характером, що являє собою поєднання найбільш стійких,
істотних особливостей особистості та який проявляється в звичках, манері
поведінки, складі розуму, у ставленні до подій, що відбуваються.

Темперамент виявляється в поведінці людини, її ставленні до себе і світу
навколо. Доброта і жорстокість, лінощі й працьовитість, акуратність і
неохайність — усе це риси характеру. У його основі лежить темперамент.

В. П. Павлов класифікував типи вищої нервової діяльності в такий спосіб:

нестримний—процеси збудження, гальмування сильні, рухливі, але
неврівноважені; притаманний холерикам;

жвавий—сильні, рухливі, врівноважені; притаманний сангвінікам;

спокійний—сильні, врівноважені, але малорухомі; притаманний флегматикам;

слабкий—процеси слабкі, неврівноважені, малорухомі; притаманний
меланхолікам.

Розглянемо кожен із цих типів докладніше.

Холерик. Це запальна нестримна людина. «Жартів не розуміє. Усіх терпіти
не може», —так характеризує її А. П. Чехов у своїх «Темпераментах».
Рухлива, ініціативна, але, на відміну від упевненого в собі сангвініка,
самовпевнена. Тому її ідеї, часом цікаві, недодумані до кінця.
Нетерпляча, і якщо захопиться, то її важко зупинити; але в той же час,
вона швидко перенасичується цією справою, тому в її роботі
спостерігається циклічність. Легко дратується і нескоро заспокоюється.
Прямолінійна у стосунках з іншими.

Чекання здатне вивести її з рівноваги. Невдачі — теж, і вона або
гарячково діє, або впадає в апатію. Для неї взагалі характерна така
мінливість. То вона надто говірка — не зупинити, то слова з неї не
витягнеш. Передбачити, як поведеться холерик у новій обстановці — дуже
важко. Швидко переходить з радості до суму, від сміху до гніву.

Намагаючись якомога швидше одержати результат, починає випереджати
події, метушитися. Не може дочитати цікавий детектив, не заглянувши в
кінець, щоб довідатися, чим все скінчиться.

Рухи швидкі, рвучкі: не бере, а хапає, не кладе, а кидає. Пам’ятаєте, як
Пушкін характеризував Петра І — теж, до речі, холерика — напередодні
бою: «…він весь, як Божа гроза». У будь-яку хвилину готовий зірватися
з місця і кудись мчатися. Схоплює інформацію на льоту, швидко
запам’ятовує, навіть не встигнувши усвідомити.

Його ділові якості: бойовий, задерикуватий, готовий перебороти труднощі
на шляху до мети. У критичні моменти може працювати довго і нестримно. У
цей час його здатність до концентрації сил вища за всякі похвали.

Для цього психологічного типу характерні часті зриви. Особливо гнітить
його необхідність стримувати свої почуття і надмірну активність. Невроз,
неврастенія — от характерні для холерика хвороби. Але він може навчитися
тримати себе в руках і в деяких межах діяти за типом інших сильних
темпераментів — сангвініка, флегматика. Однак це протипоказано: нервові
витрати надто великі.

Сангвінік. Сильний тип, добре володіє собою, врівноважений, рухливий,
легко пристосовується до умов життя, що змінюються. Він справляє
враження людини рішучої, оптимістичної, упевненої у своїх силах. Часто
пропонує якісь ідеї і домагається їхнього здійснення. У важких ситуаціях
стає більш зібраним і цілеспрямованим, не втрачаючи при цьому почуття
гумору. Легко збуджується і заспокоюється, тому що добре вміє стримувати
свої емоції. Мова швидка, голосна, з живими інтонаціями й мімікою. У
дитинстві часто буває ватажком серед однолітків, здатним організовувати
їх на ризиковані справи. Легко вступає в контакти і подорослішавши: він
з тих, кого називають компанійським. Любить жарти, дотепний,
життєрадісний, вразливий.

Він більше схильний до рішення тактичних задач, що, однак, не виключає і
здібностей стратега: Наполеон, наприклад, був сангвініком.

Його смаки й інтереси непостійні. Він «постійний у своїй мінливості»,
стверджує Чехов. Якщо робота здається нецікавою, то сангвініку відразу ж
стає нудно і його продуктивність помітно падає. Але зате він завзятий,
якщо захопиться справою. Коротше кажучи, представника цього типу можна
назвати працездатним, але не завжди працьовитим.

У професійному плані сангвініку найбільше відповідає робота, що вимагає
швидкої реакції й урівноваженості. Тому, напевно, його
коник—організаторська робота. Професію намагається вибирати таку, котра
зв’язана з розмаїтістю умов, вражень, вимагає широкого діапазону
здібностей.

Згодом достоїнства сангвініка можуть обернутися своєю протилежністю.
Оптимізм, життєрадісність часом перетворюються в зубоскальство і
нестримний потяг до розваг. Прагнення до лідерства погрожує перейти в
потребу підкоряти собі більш слабких у психологічному відношенні людей.

Але в сангвініка є гарна підмога в боротьбі з власними недоліками —
урівноваженість. Підкріплена увагою досвідченого педагога, вона допоможе
уникнути цих небезпек.

Флегматик. Спокійний і незворушний, його впевненість базується на
знаннях і розрахунку. Він терплячий, витриманий, має велике
самовладання, витривалий. Нетовариський, повільний, не любить змін у
своєму житті, недостатньо гнучкий, йому потрібен час для розгойдування,
для переключення на іншу діяльність.

Флегматик говорить в основному про їжу, не любить марнослів’я. Йому не
далека заповзятливість, однак пропонувати нову ідею схильний тільки
після ретельного зважування всіх «за» і «проти». Ніяка невдача не здатна
вивести його із себе. Для нього це цілком рядові життєві неприємності.
Здатний працювати рівномірно і довго навіть у несприятливих умовах. Перш
ніж діяти, подумає про можливі перешкоди, про те, як їх перебороти.

Його ділові якості: наполегливий і завзятий трудівник.
Високопродуктивний у роботі, що вимагає тривалого і методичного підходу
і холоднокровності. Він стратег і постійно звіряє свої дії з
перспективою. Врівноважений, його важко скривдити чи вивести із себе.
Уміє чекати. Мова його спокійна, без емоцій. «Вічно серйозний, тому що
ліньки сміятися…». До нової обстановки пристосовується повільно.
Нерідко довго коливається, приймаючи рішення. Але, на відміну від
меланхоліка, обходиться без сторонньої допомоги.

Діапазон характеру флегматика досить широкий. Залежно від середовища і
виховання з нього може вирости або великий ледар, або цілеспрямований
борець.

Меланхолік. Це слабкий тип, і тому ми приділимо йому трохи більше уваги.
Для нього характерні нерішучість, невпевненість, труднощі вибору, висока
емоційна чутливість і вразливість. Він швидко виснажується і повільно
відновлює сили. Схильний до побоювань із приводу і без приводу, важко
вступає в контакти з незнайомими людьми. Меланхолік пасивний, тривожний.
Найменша неприємність здатна вивести його з рівноваги. Голос у нього
тихий, мовлення уповільнене. Він уникає публічних виступів. Воліє
підкорятися правилам і авторитетам, часто схильний до вселяння.
Напередодні яких-небудь змін у житті хвилюється, нерідко даремно. За
свідченням тих же «Темпераментів», основне заняття меланхоліка—«стояти
перед дзеркалом і розглядати свій млявий язик».

Він не боєць і воліє плисти вільно на життєвих хвилях. Якщо опиняється у
складних умовах, то йому нелегко впоратися з новими задачами. Те, що
змете зі шляху холерик, не помітить флегматик, обійде сангвінік, як
правило, стає перешкодою для меланхоліка. Він губиться, опускає руки, і
в такі моменти йому дуже потрібні співчуття і підтримка оточення. Втім,
у справжнього меланхоліка потреба в цьому майже постійна. Але
помиляється той, хто вважає меланхоліка ні на що не здатним. Він чудовий
працівник, коли для цього створені необхідні умови, наявні точні
інструкції, а його самого заохочують і підтримують. Але навіть у
сприятливих умовах меланхолік буде працювати не на межі своїх
можливостей.

Меланхоліка порівнюють з чутливою фотоплівкою, для якої згубне сильне
світло. Цьому темпераменту протипоказані сильні чи довготривалі
подразники. Але такий недолік компенсується важливою перевагою — великою
чутливістю нервової системи. Слова «Коли рядок диктує почуття, він на
сцену шле раба» написані меланхоліком. Вірші про Прекрасну Даму—теж.
Меланхоліками були Гоголь, Чайковський.

Але, звичайно ж, меланхоліки сильні не тільки в літературі й мистецтві.
Переваги цього темпераменту виявляються, наприклад, у професіях, що
вимагають великої уваги в умовах примусового ритму діяльності, —
перекладач-синхроніст, авіадиспетчер.

Схильність до тривоги теж має позитивний аспект: меланхолік запасливий і
завбачливий. Тому якщо ви збираєтеся провести канікули чи відпустку в
поході, то запросіть і його: він допоможе звести неприємні пригоди до
мінімуму.

Меланхоліку треба знати можливі небезпеки в зв’язку з власним
темпераментом і вміти Їх уникати.

Одна з головних — робота, що суперечить його характеру. Безумовно,
навчання і виховання зіграють свою роль, і людина буде успішно
виконувати справу, але ціна за невластиве йому поводження може бути
занадто висока. Меланхоліка досить важко розворушити, зате потім йому
погано вдається контролювати свої емоції і поведінку. Тому він більше за
інших має потребу в навичках психологічного захисту від перевантажень —
не тільки фізичних, але й інтелектуальних, емоційних.

Однак куди частіше в людях поєднуються риси всіх чотирьох темпераментних
типів, один із яких виражений сильніше, а інші — слабкіше. Тому ми
будемо говорити вже не про темперамент, а про вашу темпераментну
структуру, що містить у собі всі типи. Щоб її визначити, вам
пропонується виразити свою згоду (високі бали) чи незгоду (низькі бали)
із наведеними твердженнями. Система балів від 0 до 10.

1. Перед якою-небудь важливою для мене подією я починаю нервувати.

2. Я працюю нерівномірно, ривками.

3. Я швидко переключаюся з однієї справи на іншу.

4. Якщо потрібно, я можу спокійно чекати.

5. Мені потрібні співчуття і підтримка, особливо при невдачах і
труднощах.

6. З рівними я нестриманий і запальний.

7. Мені неважко зробити вибір.

8. Мені не доводиться стримувати свої емоції, це виходить само собою.

Підрахуйте значимість кожного з властивих вам типів темпераментів за
формулами: М=1 +5

Відповідні символи — М, С, ?, ? — запишіть у порядку зменшення
значущості. Символи з однаковими значеннями пишіть один під іншим. Ви
одержали так звану пріоритетну формулу, наприклад МХСФ. її власника в
першу чергу характеризують меланхолійні риси, тому його умовно можна
назвати меланхоліком. Слабкіше виражені ознаки холерика, сангвініка і
флегматика.

Майте на увазі, що ніяке поєднання не можна вважати свідомо поганим чи
гарним. Ці побутові поняття отут не підходять. Стендаль, мабуть,
поквапився з категоричними твердженнями, що більшість меланхоліків
прославилися своїми творами, холерик —це тип великих людей, а
флегматик—врятована від суму посередність. Флегматиками були, наприклад,
байкар Крилов і полководець Кутузов. Тому бажано говорити лише про те,
наскільки ваш темперамент відповідає тій справі, якою ви маєте намір
займатися.

Якщо на першому місці вашої пріоритетної формули стоїть С, то це
дозволяє припустити, що вас буде супроводжувати успіх у сфері
організації і керування. Сангвінічні задатки корисні всюди, де потрібні
мобільність, уміння швидко переключатися на інші справи.

? на вершині темпераментної ієрархії характеризує людину, здатну
вирішувати ті ж задачі, що і сангвінік, але з великими схильностями до
стратегічної діяльності. Керівнику високого рангу, що приймає важливі
стратегічні рішення? — директору заводу, полководцю—у першу чергу
необхідні флегматичні риси (це, звичайно, не закон, а скоріше правило,
що допускає чимало винятків: Суворов, наприклад, був сангвініком). Йому
протипоказані як поспішність, так і довгі коливання у відповідальний
момент, невиправданий оптимізм чи перебільшення труднощів.

? означає, що людина мало пристосована для самостійної управлінської
роботи, їй більше підходить робота точна, нехай і кропітка, але зате
така, що не потребує ініціативи, рішення практичних задач з багатьма
невідомими. Для секретаря-машиніста на першому місці бажані ознаки
меланхоліка. У цій роботі цінуються точність у поєднанні з
дипломатичністю. Однак серед меланхоліків нерідко зустрічаються і
непогані керівники. У такому випадку їм доводиться за це платити своїм
здоров’ям. Знаючи засоби психологічного захисту, про які в нас йшлося
вище, витрати можна звести до мінімуму.

X—перевага холеричних рис обіцяє успіх у роботі, де цінуються
наполегливість і нестриманість. Особливо добрі результати досягаються в
тому випадку, якщо ця невгамовна активність збалансована обґрунтованістю
і незворушливістю флегматика, тобто у формулі за X йде Ф.
Першопрохідникам, що обживають суворі краї, що переборюють перешкоди, на
перших місцях пріоритетної формули потрібніше всього X і С.

Проте діапазон кращих сфер діяльності для всіх без винятку
темпераментних структур дуже широкий. До того ж цілеспрямовані вправи
здатні до певної міри змінити і саму структуру, тому не кваптеся з
висновками. Так тільки чи варто змінювати? Адже в кожнім з основних
типів темпераментів можна знайти чимало привабливих рис. Недарма
німецький психолог минулого століття В. Вундт зазначав, що в буденному
житті потрібно бути сангвініком, під час важливих подій — меланхоліком,
враження, що глибоко зачіпають наші інтереси, вимагають холеричного
темпераменту, а виконати власні рішення найкраще зможе флегматик.

Треба мати на увазі, що однакові формули можуть характеризувати різних
людей. Скажімо, при темпераментній структурі СХМФ в однієї людини С = 18
балів, а в іншої —10. Ясно, що в першої сангвінічний темперамент яскраво
домінує, а в другої виражений набагато слабкіше. Та й загальна сума
значень характеристики, що називається темпераментною потужністю, у них
різна. Тому робити висновки про передбачувані «зони успіху» можна поки
лише загалом.

Потужність кожної складової в структурі темпераменту змінюється протягом
життя, і за цим показником можна судити про можливості людини.
Припустимо, зараз у вашій формулі М = 18,Х=14, С = 10 і ? = 6. Звідси
ясно, що ви, явно виражений меланхолік, можете поводитися і як
флегматик. Але якщо це протриває занадто довго, то можливе психологічне
перевантаження з фатальними наслідками.

Тепер порівняйте колишні уявлення про власні можливості з тим, що ви
довідалися. Можете здійснити експеримент, що допоможе глянути на себе з
боку. Запропонуйте кому-небудь із близьких друзів відповісти на питання
цього тесту від вашого імені. Розбіжності оцінок дадуть вам привід для
міркувань.

Довгий час психологи вважали, що темперамент незмінний протягом життя.
Останні дослідження показали, що він може мінятися, хоча і повільно.
Східні психологи навіть вважають, що в результаті певних вправ може
відбутися повна перебудова темпераменту.

Як би там не було, але сьогодні можна говорити вже не просто про зміну
темпераменту, але і про закони цих змін. Наприклад, виявлений так званий
«закон сімки», відповідно до якого більш-менш помітні зміни в
темпераментній структурі людини відбуваються в періоди, перехідні від
одного семиріччя до іншого. Найяскравіше це спостерігається, наприклад,
близько 7 років, коли закінчується дитинство, і між 14 і 21 роками, коли
підліток стає дорослим. Наступний період, закінчуючись в 28 років,
знаменує соціальну адаптацію. Критичний вік між 49 і 56 роками. У цей
час відбувається вікова перебудова.

Звичайно, межі ці рухливі, але тенденція загальна для всіх. Адже
темпераменти змінюються насамперед тому, що змінюється сам організм,
його фізичні можливості. Рухливий холерик з роками може стати зовні
невідрізнимим від флегматика, і лише спеціальні тести допоможуть
розпізнати пристрасті, що вирують у ньому. А сучасні засоби
саморегуляції (правильний режим роботи і життя, володіння прийомами
психологічного захисту від перевантажень) можуть допомогти меланхоліку
набути рис сильного типу. У всякому разі, дані спостережень свідчать про
те, що між 42 і 56 роками в деяких чоловіків такі меланхолійні риси, як
тривожність, недовірливість, труднощі вибору, починають поступатися
місцем рисам, властивим сангвініку чи флегматику.

Можна поставити собі запитання: а чи потрібно в тому випадку, якщо мені
не до душі мій темперамент, змінювати його на інший? Можна сміливо
відповісти—це необов’язково. Адже властивий нам темперамент — природний.
У цьому випадку, з одного боку, буде задоволена потреба в зміні, а з
іншого, збережеться природність, що є однією з важливих умов збереження
здоров’я. Знаючи свої можливості, особливості темпераменту, неважко
визначити, у якій галузі у вас якнайкраще підуть справи. Потім,
спираючись на свої сильні сторони, розвиваючи слабкі, можна швидше
досягти успіху.

Щоб вам було трохи легше працювати над «облагороджуванням» власного
темпераменту, вашій увазі пропонуються деякі поради, розроблені К.
Дінейкою для людей з тим чи іншим темпераментом.

1. Холерик — і емоційний, і активний над міру, тому свої бажання і
пориви він повинен раніше «процідити крізь сито критичної думки», щоб не
помилитися у виборі тактики, що веде до активної, але одночасно і
складної діяльності, не кривдячи і не зачіпаючи навколишніх чи
підлеглих. Треба зазначити, що виховувати дітей-холериків не так вже
просто, вони мають потребу в терплячому і гуманному ставленні до себе.
Репресії і тиск на них викликають часом ненависть того, кого виховують.
Це зауваження варто враховувати і стосовно холериків-дорослих, на яких
дружини (чи чоловіки) хочуть впливати з виховною метою.

2. Сангвінік досягне великих результатів, якщо буде менше переживати, а
більше діяти цілеспрямовано, а задумане чи задане буде доводити до
кінця. Нагородою за його працю в галузі самовдосконалення буде або
м’язовий ріст (від фізичної праці, занять спортом), або творчий (для
людини мистецтва, літератури і для кожного, хто працює з творчістю і
завзяттям).

3. Флегматик має урівноважений набір емоцій і активності, але він
повинен пускати їх «у хід» не на зменшених обертах, тому що може
потрапити в розряд тих, хто до добра і зла «ганебно байдужий». Сам по
собі настрій умиротворення може поступово затягти в обломовщину (їсти,
пити та спати).

Діти-флегматики повинні з раннього віку виробляти в собі чуйність і бути
більш діяльними.

4. Меланхолік, що прагне стати активно-повноцінним, повинен уникати
самоаналізу і спогадів про образи. Він повинен навчитися переключати
увагу на надання допомоги іншим у трудовій і побутовій сфері. У вільний
час йому варто захоплюватися активною діяльністю. А якщо долає
меланхолія, корисно виконати комплекс фізичних вправ і прийняти
контрастний душ.

Напевно хтось з вас не втримається від спокуси перевірити за допомогою
вищеописаних тесле своїх знайомих. Вважаємо не зайвим попередити
ентузіастів, що справа ця не тільки цікава, але і небезпечна. У кращому
випадку ви ризикуєте зіпсувати другу настрій, у гіршому — посваритися.
Відомий так званий «парадокс оцінки»: чим вона об’єктивніша, тим більш
неохоче її сприймають. Народ з цього приводу висловився простіше й більш
афористично: правда очі коле. Тому, інтерпретуючи результати відповідей,
варто враховувати особливості конкретних людей і з неприємною для них
інформацією поводитися обережно.

Якщо захочете порівняти темпераменти різних людей, то пам’ятайте, про що
ми вже говорили: не буває «гарних» і «поганих» структур. І герой, і
лиходій можуть мати однакову формулу. Мова тут йде не про здібності
особистості, ії моральні чи ділові якості —для їх виявлення є інші
методики, — а всього лише про характерні для конкретної людини способи
досягнення цілей. Які ці цілі — питання інше.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020