РАФЕРАТ
На тему:
ХАРАКТЕРИ ЗА ТЕОФРАСГОМ
Поговорити з розумною людиною не тільки цікаво, але і корисно.
Сьогодні ваш співрозмовник—Теофраст, античний філософ, що жив наприкінці
IV—у першій половині III століття до н.е. Найвідоміший із творів, що
принесли йому славу у віках і дійшли до нас, трактат Теофраста за назвою
«Характери».
Характер — грецьке слово, походить від дієслова «дряпати, писати»
(писати на камені, дереві чи міді). Спочатку воно означало інструмент,
яким ставили штамп чи клеймо. Потім сам відбиток і штамп.
Поступово образ штампа став використовуватися стосовно людини. Такими,
наділеними типовими рисами, і побачив свого сучасника Теофраст, що склав
мозаїку з прикладів людських недоліків.
Марнослів’я
Це пристрасть до надокучливо довгих і необдуманих промов. Марнослов—от
яка людина.
Сідаючи поруч з незнайомцем, він приймається розхвалювати власну
дружину. Потім розповідає, який сон приснився йому сьогодні вночі, потім
докладно перелічує страви, що їв за обідом. Далі — більше. Він заводить
мову про те, що люди нині стали набагато гірші за колишніх і як багато
понаїхало іноземців. І якщо терпіти його марнослів’я, то він так і не
залишить слухача в спокої.
Безсовісність
Це нехтування доброю славою заради ганебної користі. Безсовісна —от яка
людина.
Спершу вона йде до того, кого встигла вже раз обібрати, і позичає в
нього гроші. Коли йде купувати їжу, нагадує м’яснику, що колись зробила
йому послугу. У чужий дім приходить позичити ячменю, а іноді й соломи,
так ще змушує господаря все це приносити собі. У лазні може підійти до
мідного казана з гарячою водою і всю воду вилити на себе, не залишивши
іншим. А виходячи, сказати лазебнику: «Нічого ти з мене не одержиш!».
Безтактовність
Це невміння вибрати вдалий момент у спілкуванні, у результаті чого
заподіюється неприємність людям. Безтактна—от яка людина.
На зборах, коли всі вже знають і розуміють суть справи, він встає і
починає розповідати все спочатку. Людину, яка тільки-но прийшла додому
втомлена, він запрошує на прогулянку. Коли має виступати свідком,
приходить до суду вже після закінчення справи. До зайнятої людини
приходить за порадою, а до своєї коханої уривається в будинок з юрбою
бражників, коли та лежить у лихоманці.
Скнарість
Це дріб’язкове користолюбство. Скнара — от яка людина.
Ще до закінчення місячного терміну він вимагає сплати відсотків, живучи
поряд із боржником. За обідом у складчину він рахує, хто скільки випив
кубків. Якщо випустить тільки його жінка мідяк, готовий відсунути все
начиння, ліжка та скрині в будинку й обшарити всю підлогу. Якщо піде на
ринок за покупками, то повертається, нічого не купивши. І взагалі, у
таких людей іржавіють ключі до скринь з грошима.
Брутальність
Це різкість у поведінці, що виявляється в мовленні. Грубіян— от яка
людина.
На питання: «Де такий-то?», відповідає — «Залиши мене в спокої». На
вітання не відповідає. Людям, які з поваги посилають йому подарунки до
свят, говорить, що зовсім, мовляв, не має необхідності ні в яких
подарунках. Не приймає вибачень, якщо перехожий ненавмисно штовхне,
зачепить чи наступить йому на ногу. Спіткнувшись на вулиці об камінь,
готовий і цей камінь обсипати прокльонами. Здатний зневажати навіть
молитвою до бога.
Недовірливість
Це схильність підозрювати всіх у нечесності. Недовірлива—от яка людина.
У боржників вимагає відсотки при свідках, щоб вони не могли відмовитися.
Свій плащ скоріше віддасть у чищення нетому сукновалу, який найкраще
виконає роботу, а тому, котрий виставить певного поручителя. Лежачи в
постелі, запитує дружину, чи зачинила вона на великий засув двері в
двір, і навіть якщо дружина підтвердить це, підхоплюється, щоб
перевірити, і тільки після цього ледь засинає. Така людина постійно
перераховує свої гроші.
Підлолюбство
Це пристрасть до пороку. Підлолюбець — от яка людина. Говорячи про
чесних людей, скаже, що немає чесних людей у природі, усі однакові, так
ще в докір поставить людині те, що вона вважається чесною. Негідника ж
називає людиною, вільною від забобонів. Він уміє також бути покровителем
негідників, надавати їм підтримку в судах із всяких темних справ, і в
суді завжди готовий і слова сторін перетлумачити в несприятливому для
них значенні.
Зарозумілість
Це презирство до всіх інших людей, крім себе. Зарозуміла— от яка людина.
Відвідувачу, що поспішає, говорить, що той може з ним зустрітися після
обіду на прогулянці. Зробивши людині послугу, велить добре запам’ятати
це. Обраний на державну посаду, відмовляється, клятвено завіряючи, що
йому ніколи. Із зустрічними на вулицях не розмовляє, але йде, дивлячись
собі під ноги чи навпаки, високо піднявши голову.
Підлокорисливість
Це прагнення до ганебної користі. Підлокорислива — от яка людина.
Приймаючи гостей, не подає на стіл досить хліба. Якщо продає вино, то
навіть приятелю намагається всучити розведене водою. Довідавшись, що
його приятель має намір купити яку-небудь річ, поспішає купити її сам,
щоб перепродати йому. Якщо хто-небудь із приятелів одружується чи
одружує дочку, навмисне перед цим виїде на якийсь час з міста, щоб не
підносити весільного подарунка. І в знайомих позичає такі речі, яких не
будуть вимагати назад і навіть відмовляться прийняти, якщо він їх і
запропонує повернути.
Буркотливість
Це невдоволення всім, що тобі пропонують. Буркун —от яка людина.
Трапиться йому знайти на дорозі гаманець, він говорить: «А от скарб-то я
ще ніколи не знаходив!» Якщо трапиться виграти позов і одержати всі
голоси суддів, він дорікне укладача промови зате, що той пропустив
багато важливих доводів. Якщо приятелі нададуть йому в складчину дружню
позику і хто-небудь з них скаже: «На радість тобі», — він відповість:
«Чого це заради? Адже мені доведеться кожному віддавати гроші, так при
цьому ще і дякувати, немов мені зробили благодіяння».
Метушливість
Це зайва ретельність у мові та діях з добрих намірів. Метушлива — от яка
людина.
Він дає обіцянки, які потім не може виконати. Якщо будь-чий вчинок
одностайно визнаний справедливим, він один виступає з запереченнями,
неспроможність яких очевидна. Він обов’язково поведе обхідною стежиною,
звертаючи з дороги, а потім сам же не зможе розібратися, куди далі йти.
Якщо лікар забороняє давати хворому вино, він усе-таки дасть, говорячи,
що хоче випробувати, напоївши хворого, чи не одужає той.
Марнославство
Це низьке прагнення до пошани. Марнолюбна—от яка людина.
У гостях за обідом він намагається зайняти місце за столом поруч із
самим господарем. Якщо в нього здохне мелітська собачка, він велить їй
поставити надгробний пам’ятник і зробити стовпчик з написом: «Чистий
нащадок мелітської породи». Домашнім він постійно набридає розповідями
про свої надзвичайні успіхи.
Іронія
У широкому розумінні—це вдавання, пов’язане із самоприменшенням у діях і
мові. Іронічна —от яка людина.
Прийшовши до своїх недругів, він готовий балакати з ними, роблячи вид,
начебто зовсім не тримає на них образи, не злиться. В очі він розхвалює
тих, на кого нишком нападає. Про свої справи нічого не розповідає:
говорить, що тільки обмірковує їх і нічого ще не вирішив. Звичайно він
прикидається, що нічого не чув і нічого не бачив, і дуже дивується, якщо
йому про це хтось скаже. Він любить висловлюватися в такому роді: «Не
можу повірити», «Цього я не розумію», «Розповідай кому-не-будь іншому».
«Характери» Теофраста ретельно читалися й у візантійську епоху, і в
епоху Відродження, Не втратили вони свого значення і зараз, можливо,
тому що, хоча і розділяють наші часи за два тисячоріччя, ми можемо
зазирнути в давнє минуле і здивуватися, знайшовши там своє відображення.
ПОНЯТТЯ ПРО ХАРАКТЕР
Характер — це стрижень людини, у ньому зібрані найбільш суттєві
особливості людини-діяча, візаві, людини-натураліста, людини, яка
пізнає. Залежно від поставлених цілей, способів наближення до них,
використовуваних засобів, визначається характер людини. З кожною новою
зустріччю, знайомством ми намагаємося зрозуміти та вивчити характер
людини, яка цікавить нас, в основному ми звертаємо увагу на її ставлення
до оточення, враховуємо її судження, спостерігаємо що і як вона робить.
Ми часто чуємо: «У нього (неї) нестерпний характер», чи «У нього (неї)
чудовий характер». Що ж мається на увазі, коли ми характеризуємо так
людину?
По-перше, ми охоплюємо риси характеру в цілому, тобто включаємо сюди
чесність і принциповість, мужність! активність, дисциплінованість і
послідовність, дотримання загальноприйнятих норм поведінки.
По-друге, включаємо сюди риси, що виражають ставлення цієї людини до
себе, тобто скромність і сором’язливість, або зарозумілість, щедрість
або егоїзм, привітність і дружелюбність чи самозакоханість і заздрість.
По-третє, ми говоримо про товариськість чи відлюдкуватість людини, її
чуйність чи черствість, ввічливість чи брутальність і різкість в
спілкуванні.
По-четверте, виражаємо ставлення людини до трудової діяльності (своєї чи
чужої), мається на увазі працьовитість, наполегливість й ініціативність,
сумлінне ставлення до будь-якої, навіть нецікавої справи, акуратність
виконання, здатність переборювати труднощі чи уникати їх.
Риси характеру формуються в дитинстві, а протягом усього подальшого
життя вони, якщо можна так сказати, корегуються: у міру дорослішання в
людини накопичується особистий життєвий досвід, виробляються певні
життєві принципи, виробляються власні погляди, визначаються інтереси.
Весь накопичений внутрішній «багаж» і формує характер.
Характер — це свого роду відбиток дитинства, ставлення батьків до
дитини, взаєморозуміння в сім’ї. Якщо дитина з дитинства йде до своєї
мети шляхом «розбивання» сердець батьків своїми сльозами і голосним
ревінням, то і в дорослому житті вона буде йти до своєї мети так само
«голосно», використовуючи почуття інших людей. Якщо дитина розуміла, що
не всі її бажання здійсненні, деякі з них вимагають зусиль з боку
батьків, другі — часу, треті — фінансових витрат, то, подорослішавши,
вона буде ставити перед собою реальні цілі, йти до них завзято, але з
розумінням людей, що оточують її. Якщо ж маленький «улюбленець долі» ріс
під наглядом семи няньок, то будучи вже самостійною людиною, він завжди
буде шукати того, хто виконає за нього роботу, подасть-при несе
необхідне, і це буде його найбільшою метою в житті. Тому так важливо
виховувати характер з дитинства.
Хто з нас не хоче мати сильний характер, здатність долати труднощі,
швидко приймати рішення і не боятися їх втілювати, ставити перед собою
мету і послідовно просуватися до неї? Про такий характер ми мріємо,
намагаємося займатися самовихованням, розвиваємо в собі силу волі й
терпіння. Така якість, як воля, не падає зі стелі як подарунок, її
виробляють роками, свідомо і цілеспрямовано регулюють свою діяльність,
контролюють кожен свій вчинок, дають йому об’єктивну оцінку. Сила волі
дозволяє керувати своєю поведінкою. Воля дає прагнення до
самовдосконалення, перемоги, виховує наполегливість, сміливість і
рішучість.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
