UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБоснія та Герцеговина після Берлінського конгресу (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1505
Скачало195
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Боснія та Герцеговина після Берлінського конгресу.

 

На Берлінському конгресі (1878) Австро-Угорщина дістала право ввести на

територію Боснії та Герцеговини свої війська з метою відновлення порядку

й встановлення нової системи управління. Відень у цьому активно

підтримували Німеччина та Великобританія, які не були заінтересовані в

посиленні позицій Росії в регіоні. Вони наперед погоджувалися на те, що

австрійці в перспективі продовжать свою експансію далі на південний схід

— у напрямі Косово, Метохїі, Старої Сербії та Македонії.

 

Австро-Угорщина таким чином перетворювалася на головну силу в

розв’язанні "східного питання", а Боснія та Герцеговина — на важливий

плацдарм у просуванні австрійців углиб європейських провінцій Туреччини.

Доля Боснії на певний час опинилася в зоні Інтересів Відня й потрапила у

пряму залежність від протистояння Австро-Угорщини, з одного боку — з

Портою, а з іншого — з Росією. Ще одним наслідком посилення позицій

Австро-Угорщини на Балканах стало виведення Боснії та Герцеговини за

рамки планів Белграда, спрямованих на об'єднання сербських історичних

теренів у складі однієї держави.

 

17 липня 1878 р. австрійські війська перетнули кордон Османської імперії

і вступили на територію Боснії та Герцеговини, зустрівши при цьому

відчайдушний опір як місцевих мусульман, так і православного населення

краю, яке вбачало в австрійцях ще небезпечнішого іноземного загарбника,

ніж турки.

 

Католицьке населення Боснії та Герцеговини, навпаки, вітало прихід нової

влади. На відміну від інших районів краю, де для придушення опору

довелося підтягувати великі резервні підрозділи, Герцеговину, де

католики становили більшість населення, без жодних ускладнень зайняв не

дуже численний загін австрійської армії на чолі з генералом Йовановичем.

 

Австро-Угорщина не приховувала своїх намірів щодо Боснії та Герцеговини.

Вже у 1879 р. рейхсрат висловився за остаточне приєднання тимчасово

окупованих територій, незважаючи навіть на те, що Порта формально

зберігала свій суверенітет над Боснією, а рішення щодо зміни статусу

провінції могли прийняти тільки великі держави, які підписували

Берлінський договір.

 

Після тимчасової окупації Боснії австрійськими військами на території

краю було запроваджено режим особливого управління; верховним правителем

став спеціальний імператорський намісник, у руках якого зосереджувалася

як військова, так і цивільна влада.

 

У 1882 р. цивільне управління було відокремлене від військового, а на

посаду намісника призначено барона В. Калая, з ім'ям якого пов'язують

активізацію кампанії, спрямованої на втілення в життя проекту створення

так званих "австро-угорських" Балкан. У межах цього проекту

передбачалося формування окремої "боснійської нації" та культивування

духу "боснійства" як політичної та національної ідеології; дальше

зближення місцевих мусульман і католиків й, водночас, поглиблення

суперечностей між мусульманами та православними; навернення мусульман у

католицизм; колонізація Боснії німцями та представниками інших

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ