UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВнутрішня та зовнішня політика Сербії на початку XX ст. Сербія в балканських війнах (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3064
Скачало267
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Внутрішня та зовнішня політика Сербії на початку XX ст. Сербія в

балканських війнах.

 

1. Зміна династії сама по собі не розв'язала відразу всі проблеми та

суперечності, наявні в країні, але завдяки їй було зроблено важливий

крок у напрямі відновлення чинності конституції, зміцнення режиму

законності, забезпечення нормального функціонування органів державної

влади. Королю Петру Карагеоргієвичу симпатизувала значна частина

населення Сербії ще від герцеговинського повстання 1875 р., в якому він

брав безпосередню участь. Зростанню його популярності сприяли й деякі

інші факти особистої біографії (шлюб з чорногорською принцесою, тривале

перебування за кордоном тощо), а також підкреслено демократичний стиль

правління, що виразно контрастував з авторитаризмом останніх

Обреновичів.

 

Після приходу до влади династії Карагеоргієвичів нація об'єднується

навколо сербської національної ідеї. Піднесення економіки створило

реальні перспективи для втілення цієї ідеї на практиці.

 

На початку XX ст. Балкани залишаються однією з актуальних тем великої

європейської політики. Знесилена Османська імперія остаточно втратила

важелі впливу на свої європейські провінції. Активно підтримувана

Німеччиною, Австро-Угорщина, майже не криючись, готується до рішучих

кроків, спрямованих на встановлення власного контролю над регіоном.

Намагаючись запобігти посиленню Габсбурзької монархії й не допустити її

територіального розширення за рахунок територій на Балканах, інші великі

держави, в тому числі Росія, висувають гасло: "Балкани — балканським

народам".

 

Підбурювані по черзі кожною з великих держав, країни та народи Балкан

формулювали програми перетворень на півострові, виходячи передусім із

власних інтересів та з реальних можливостей, що відкрилися у зв'язку з

наявністю суперечностей між європейськими грандами.

 

Для Сербії така програма в умовах, коли приєднання Боснії та Герцеговини

після їхньої тимчасової окупації Австро-Угорщиною стало неможливим,

насамперед полягала у визволенні сербів, котрі проживали в областях під

владою Порти, та приєднання цих територій до себе.

 

У втіленні цих планів серби зіткнулися з протидією болгар, які також

претендували на південну частину півострова (Косово, Македонія, Північна

Албанія). Сербсько-болгарські відносини у зв'язку з цим ще більше

ускладнилися і загострилися. Політична та дипломатична боротьба

доповнювалася збройними сутичками болгарських і сербських загонів — чет

— на теренах Старої Сербії та Македонії в 1906—1908 рр. Участь у четах

вважалася справою честі кожного справжнього серба, виявленням

патріотизму та людської гідності.

 

Ситуація на Балканах загострюється впродовж: 1903— 1904рр. В умовах

наростання загального напруження одна за одною відбуваються важливі

події: Ілінденське повстання в Македонії, заворушення в європейських

провінціях Османської імперії, російсько-австрійська та

австрійсько-німецька зустрічі на вищому рівні, активізація приготувань

до проведення реформ в Османській імперії, надання Портою Німеччині

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ