UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗавоювання турками-османами південнослов\'янських земель (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7795
Скачало290
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

ЗАВОЮВАННЯ ТУРКАМИ-ОСМАНАМИ ПІВДЕННОСЛОВ'ЯНСЬКИХ

 

ЗЕМЕЛЬ

 

Політична ситуація, що склалася наприкінці XIV ст. на Балканах,

якнайкраще сприяла агресивним замірам турків.

 

Болгарія, як уже зазначалося вище, остаточно розпалася в 1363р. на три

окремі держави — Тирновську, Відинську й Добруджу. Відсутність у їхніх

правителів

 

прагнення до об'єднання країни робила Болгарію закономірною жертвою

османського завоювання.

 

Відцентрові тенденції поширювалися й у Сербії. Царювання Стефана Душана

(1331-1355), який завоював візантійські землі до Егейського моря й

оголосив себе в 1345 р. государем сербсько-грецького царства, стало

"бабиним літом" середньовічної Сербії. Період її короткочасного

процвітання завершився зі смертю Стефана. Його наступник — Урош

(1355-1371) — не був обтяжений талантами попередника. Безхарактерний,

довірливий, добродушний, він ледве ніс на собі тягар державних справ і

не спромігся зберегти єдності країни. Фактично незалежними від

центральної влади стали за його владарювання Албанія, Македонія,

Фессалія, Епір. Феодальна роздробленість охопила й етнічні сербські

землі. Різні феодальні угруповання вели між собою запеклу боротьбу за

державну владу. В цій боротьбі сербські феодали нерідко зверталися по

допомогу до сусідів. Наприкінці 70-х років XIV ст. в Сербії утворилися

два полюси тяжіння: північними й центральними областями володів князь

Лазар Хребелянович, південними — Бука Бранкович. Спроби князя Лазаря

остаточно подолати роздробленість виявилися марними.

 

Своєрідністю позначався у цей період внутрішній розвиток Хорватії. На

відміну від сербів і болгар, хорвати, подібно до угорців, сповідували

католицизм. Конфесійна єдність сприяла політичному зближенню двох країн:

з 1102р. Хорватія перебувала в унії з Угорщиною. Дуалістичний характер

Угорсько-Хорватського королівства мав гарантувати його слов'янській

половині досить широку внутрішню автономію. Угорські королі, після

окремої церемонії, коронувалися хорватським вінцем, а 12 хорватських

племен на перших порах навіть не сплачували жодних державних податків і

не виконували повинностей, окрім військової. Незважаючи на те, що

наприкінці XIII й упродовж XIV ст. королівська влада ослабла, а

могутність магнатів зросла, Угорсько-Хорватське королівство напередодні

османського вторгнення на Балкани виявило більшу внутрішню

згуртованість, аніж Болгарія і Сербія.

 

Самостійна Боснійська держава утворилася на початку XII ст. Вона вела

тривалу боротьбу з угорськими феодалами, які намагалися її підкорити. Ця

боротьба не завершилася навіть напередодні османського вторгнення.

 

Таким чином, війни між балканськими країнами поряд із феодальними

суперечками в кожній із них полегшували завдання турецьким завойовникам.

 

Незалежне князівство турків-османів утворилося наприкінці XIII ст. у

північно-західній частині Малої Азії. Ім'я його творця — князя Османа —

дало назву цій державі, площа якої швидко зростала. Розпад Сельджуцького

султанату, до складу якого спочатку входило Османське князівство, й

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ