UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПерші історичні відомості про хорватів. Держава короля Томислава (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1875
Скачало170
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

ПЕРШІ ІСТОРИЧНІ

 

ВІДОМОСТІ ПРО ХОРВАТІВ.

 

ДЕРЖАВА КОРОЛЯ ТОМИСЛАВА.

 

Хорвати, разом з іншими слов'янськими племенами, з'являються на

Балканах у першій половині VII ст. н. е. Підхоплені черговою хвилею

переселення народів, вони покинули місця свого попереднього перебування

в так званій Білій Хорватії І розселилися вздовж узбережжя Адріатичного

моря, в Далмації, істотно змінивши загальну державно-політичну та

етнокультурну ситуацію в регіоні.

 

Витіснивши за допомогою військової сили аварів, які проживали на цих

землях (Константин Багрянородний стверджував, що вони зробили це за

наказом візантійського імператора Іраклія), хорвати й надалі проводили

агресивну політику стосовно романської людності приморських міст,

примушуючи її рятуватися на довколишніх островах.

 

Попередники хорватів у Далмації сповідували християнство й перебували

під захистом церкви, що намагалася полегшити їхнє становище. У 641 р.

папа Римський Іоанн IV відрядив до Далмації та Істрії свого спеціального

посланця — абата Мартина — із завданням викупити місцевих християн з

"язичницького", тобто слов'янського, полону. Дехто із сучасних

хорватських дослідників припускає, що повноваження Мартина не

вичерпувалися переговорами, пов'язаними з викупом; він мав також

спробувати встановити контакти з новими жителями східного берега

Адріатики з метою поширення на них впливу папської курії. Крім іншого,

папа Іоанн IV, імовірно, був заінтересований у цьому особисто, оскільки

сам походив із Далмації.

 

Місія абата Мартина, певно, виявилася досить успішною. Про це свідчить,

зокрема, й дозвіл слов'янських (хорватських) ватажків на вивезення мощів

кількох християнських мучеників, похованих на зруйнованому більш як

чверть століття тому цвинтарі міста Салони. Можливо, саме з переговорів

із цього приводу розпочинаються мирні відносини новоприбулого

слов'янського етносу з романським населенням далматинських міст.

 

З приходом хорватів на Балкани притаманна їм у минулому

військово-племінна система розпадається, поступаючись місцем новій формі

внутрішньої організації, заснованій насамперед на територіальному

принципі. Поволі, протягом VII—VIII ст., на провідні ролі серед інших

хорватських родів і племен висувається плем'я далматів. Навколо нього

згуртовуються інші, утворені на певних територіях об'єднання хорватів.

 

Саме далматинські хорвати чинили найзапекліший опір франкам, які

вторгнулися на Балкани. У 799 р. в битві під містечком Ловран хорватське

військо здобуло перемогу над армією франків, очолюваною маркграфом

Еріхом. Проте вже через кілька років опір слов'ян було зламано, й франки

встановили свій контроль над хорватськими землями як на адріатичному

узбережжі, так і на материку. Карл Великий вирішив не ставити на

завойованих територіях своїх намісників, залишивши управління в руках

хорватських князів і жупанів, які визнали зверхність франкського короля.

 

Стосунки місцевого населення з франками, які проводили насильницьку

політику щодо підкорених народів, складалися важко. У 819 р. в

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ