UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПольсько-литовські відносини. Люблінська унія 1569 р. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4294
Скачало658
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Польсько-литовські відносини.

 

Люблінська унія 1569 р.

 

У XVI ст. в Польському королівстві тривав розвиток

станово-представницької монархії. Король, не знайшовши підтримки з боку

міст, мусив поступитися частиною своєї влади дворянству. Діставши

протягом двох попередніх століть від короля широкі повноваження, магнати

й шляхта тепер досягай майже цілковитого суверенітету. Проте в короля ще

залишалися вагомі важелі влади: він вважався верховним суддею і проводив

зовнішню політику, був розпорядником державного майна, призначав і

звільняв сановників (хоча усунути їх із посади можна було тільки за

державну зраду). Лише король міг скликати сейм, постанови якого набували

чинності тільки за його підписом. На власний розсуд король міг видавати

лише такі едикти, які не обмежували чинні дворянські привілеї. Усі

королі Ягеллонської династії вважалися виборними, проте це не завадило

їй правити вже друге століття. Заради збереження унії з Великим

князівством Литовським польська верхівка незмінно висувала на

краківський престол великого князя або, як у випадку з Яном Ольбрахтом,

королем ставав його рідний брат. Оскільки великокнязівський титул

успадковувався, то виборність королів з династії Ягеллонів була скоріше

номінальною.

 

За правління третього з синів Казимира IV — Сигізмунда І Старого

(1506—1548) — відносини між королівською владою і можновладцями

загострилися. З 1520-х років у польському суспільстві розгорнулася

боротьба за "екзекуцію майна" — тобто за повернення королівських земель,

які попередники Сигізмунда І роздали у власність або під заставу майна

магнатам. У разі проведення цієї реформи матеріальне становище знаті

безперечно погіршилося б, проте доходи з повернених земель мали

поповнити державну скарбницю. В урядових проектах навіть пропонувалося

запровадити постійне оподаткування всіх дворянських маєтків, щоб на

зібрані кошти замість посполитого рушення утримувати регулярну армію.

Однак усі урядові проекти сейм відхилив. Шляхта побоювалася, що реформа

посилить владу короля і він, за наявності регулярного війська,

почуватиме себе надто незалежно. Проте рух за "екзекуцію" тривав. Його

прихильники вимагали оздоровлення системи державного управління й

судочинства, створення нового зводу законів, оподаткування церковних

земель, розмежування повноважень церковних і світських судів тощо.

 

Новим приводом для конфлікту між королівською владою і шляхтою стало

обрання майбутнім монархом і коронація у 1530 р. сина Сигізмунда —

десятирічного Августа. Сигізмунд І і його дружина — італійка Бона Сфорца

— розраховували, що обрання наступника престолу за життя короля стане

реальною передумовою запровадження спадкової монархії. Однак коронація

"молодшого короля " за життя батька викликала гостру критику з боку

шляхти. У 1537 р. під Львовом зібралось шляхетське ополчення, яке

виступило проти незаконних дій монарха. Сигізмунд І змушений був

уточнити загальні принципи виборів самодержця, якого до цього часу

обирав тільки сенат. У майбутньому вибори нового короля мали відбуватися

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ