UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПочаток османської експансії. Розпад сербського царства (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2391
Скачало182
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Початок османської експансії. Розпад сербського царства

 

У1365 р. один із намісників — Вукашин Мрнявчєвич — проголосив себе

королем, поширивши свою владу на частину території Душанової Сербії.

Брат Вукашина —Углєша — став деспотом в іншій частиш Сербського царства.

Про свою самостійність заявили також жупан Школа Алтоманович і князь

Лазар Хребелянович. Цар Урош остаточно втратив контроль над країною.

Разом з ним скінчилося понад 200-літнє правління Неманичів.

 

У1371 р. відбулася битва на річці Мариціміж сербами, яких очолювали

Вукашин й Углєша Мрнявчевичі, і османами. В цій битві серби зазнали

нищівної поразки, а обидва державці загинули. Ця подія справила

величезний вплив на історію не лише Сербської держави й сербського

народу, а й усього Балканського регіону, започаткувавши період кривавого

тривалого протиборства сербів та інших балканських народів з османами.

Після перемоги на Мариці турки відкрили собі шлях углиб Балкан, одним

ударом здолавши найпотужнішого у військовому відношенні противника.

Сербія перетворилася на друга чи навіть третьорядну країну без жодних

шансів не тільки на перемогу, а й на серйозний опір. У ній запанувало

безвладдя, розпочався голод, людей охопила паніка.

 

Сербське царство остаточно розпалося на окремі частини, в яких панували

місцеві можновладці: брати Йован та Константан Деяновичі (Драгаші),

Джурадж Балшич, Бук Бранкович, Нікола Алтоманович, Лазар Хребелянович та

ін. Зверхність офіційного короля ніхто не бажав визнавати, тим більше що

король — Марко Мрнявчєвич, син Вукашина, — одним із перших серед

сербських правителів визнав себе васалом османів.

 

Після битви на Мариці, протягом 1372—1374 рр., турки підкорили майже всю

Македонію до річки Вардар. Центр сербської державності змістився на

північ, в область, якою правив князь Лазар Хребелянович. Він досить

швидко вирізнився поміж інших можновладців і розпочав боротьбу за

проголошення себе наступником Неманичів та об'єднання сербських земель.

До кінця 70-х років XIV ст. князь Лазар після перемог над Ніколою

Алтомановичем, Радичем Бранковичем і деякими іншими правителями поширив

свою владу на більшу частину території колишнього Душанового царства.

Крім Лазаря, найвпливовішими сербськими володарями вважалися Бук

Бранкович, який правив у Косово та Скоп'є, і Джурадж Балшич, правитель

Зети. Продовжити діяльність, спрямовану на об'єднання всіх сербських

земель, Лазарю не вдалося, бо у 1380-х роках основні зусилля він мусив

спрямувати на боротьбу проти османів.

 

На землі Лазаря турки вперше напали в 1381 р., коли сербське військо під

проводом воєвод Црепа й Вітомира завдало поразки османам у битві на

Дубравниці поблизу міста Пара-чин. У 1386 р. турки захопили місто Ніш,

проте князь Лазар перетнув їм шлях і переміг у битві під Плочником.

Наскоки турків тривали, але здійснювалися порівняно невеликими силами,

що давало сербам змогу досить успішно чинити опір.

 

Вирішальна битва сталася 15 червня 1389 р. на Косовому полі. Майже

30-тисячному турецькому війську, очолюваному султаном Мурадом і двома

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ