UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток сербської державності в другій третині XIX ст. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2081
Скачало187
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Розвиток сербської державності в другій третині XIX ст.

 

Під тиском Росії та Османської імперії, кожна з яких керувалася

власними мотивами, Конституція 1835р. так і не набула чинності. Замість

неї султан хаті-шерифом від 10 грудня 1838р. дав сербам інший документ,

який мав регулювати внутрішній устрій Сербії ("турецьку конституцію") й

істотно розширював можливості Порти для впливу на перебіг подій у

Мілошевій автономії.

 

Згідно з цим документом законодавча влада в Сербії передавалася Раді з

сімнадцяти членів, призначуваних тільки за згодою Порти. Мілош не мав

над Радою жодного контролю, як формального, так і неофіційного (до Ради

входило багато особистих ворогів князя),, тому він зробив спробу

розв'язати проблему, що виникла, шляхом спровокованого ним самим

народного бунту. Коли ця спроба виявилася марною, Мілош 1 червня 1839 р.

зрікся престолу на користь свого сина Мілана й виїхав до Валахії, де

оселився у власному маєтку. Правління тяжко хворого Мілана тривало

неповних чотири тижні, він помер 27 червня 1839 р.

 

Але й цього короткого терміну вистачило політичним противникам Мілоша,

щоб сформувати колективне Намісництво, в руках якого й зосереджувалася

реальна влада. Провідні ролі в Намісництві відігравали Тома Вучич і

Аврам Петронієвич, крім них до нього входив Єврем Обренович.

 

Коли на початку 1840 р. сербський престол обійняв молодший син Мілоша

Обреновича — Михайло (1840—1842), який спрямував основні зусилля на

ревізію "турецької конституції", саме Вучич і Петронієвич організували й

очолили опозицію князеві. Вони висунули гасло "захисту конституції",

назвавши себе "уставобранителями" (від сербського "устав" — конституція

та "бранити" — захищати).

 

Протистояння князя і "уставобранителів" проходило з перемінним успіхом,

інколи загострюючись навіть до збройних сутичок. Зрештою ситуація для

Михайла Обреновича склалася несприятливо, і він, як колись і його

батько, у вересні 1842 р. покинув Сербію.

 

Після цього Народна Скупщина на пропозицію "уставобранителів" обрала

князем Олександра Карагеоргієвича, молодшого сина легендарного

Карагеоргія. У сербів уперше після відновлення державності змінилася

правляча династія, хоча на цьому міждинастична боротьба не припинилася.

Вибори князя на вимогу Росії, якій не дуже подобався відверто

протурецьки налаштований князь Олександр, відбулися вдруге 15 червня

1843 р., проте політична ініціатива залишилася в руках

"уставобранителів", і Скупщина підтвердила своє рішення.

 

Олександр Карагеоргієвич правив Сербією в 1843—1858 рр. Незважаючи на

суперечливість його політики, яка досить часто не відповідала ані

очікуванням більшості населення, ані сербським традиціям і стратегічним

інтересам, країна за цей час зробила великий і важливий крок на шляху

державної розбудови, економічного й культурного прогресу.

 

Основною верствою сербського суспільства залишалося селянство, об'єднане

в задругах і громадах. Водночас від 40— 50-х років XIX ст. активізується

процес формування інших станів і соціальних груп, насамперед —

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ