UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозселення полабсько-поморських племен та франко-слов\'янське протистояння (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4111
Скачало250
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

РОЗСЕЛЕННЯ

 

ПОЛАБСЬКО-ПОМОРСЬКИХ

 

ПЛЕМЕН ТА

 

ФРАНКО-СЛОВ'ЯНСЬКЕ

 

ПРОТИСТОЯННЯ

 

РОЗСЕЛЕННЯ

 

ПОЛАБСЬКО- ПОМОРСЬКИХ

 

ПЛЕМЕН

 

__________________________________________________________

 

Помітну роль в історії середньовічної Європи відігравали найзахідніші

слов'янські племена, які займали територію між річкоми Лаба (Ельба) та

її притоками Салою (Зааном) на заході та Одрою (Одером) на сході, У

нижній течії Лаби й на північ, до Балтійського моря, жили ободрити

(бодричі). На схід та в південно-східному напрямку від них — лютичі

(велети). У межиріччі Сали і Бобра (притоки Одри), до Рудних гір на

півдні — серби-лужичани. Наприкінці VIII ст. вони створили племінні

союзи: бодрицький, лютицький і сербський. На схід від полабських племен

на Балтійському узбережжі жили поморські слов'яни.

 

Уперше про полабських слов'ян згадують франкські пам'ятки VIII ст.

Найбільшу кількість відомостей про них можна знайти в "Літописі" та в

"Житії Карла Великого", написаних радником імператора Ейгардом; у

"Саксонських діяннях" ченця Відукінда; у "Хроніці" подій X ст. єпископа

Мерзебурзького Титомира; в "Діяннях первосвященика Гамбурзької церкви"

каноніка Адама Бременського; у "Слов'янській хроніці" священика

Гельмольда; в "Житії Св. Оттона" єпископа Бамберзького тощо.

Археологічні дослідження показують, що слов'янські поселення в цьому

регіоні з'явилися набагато раніше.

 

Джерела VIII ст. свідчать про існування у полабських слов'ян сталих

надплемінних форм об'єднання, в межах яких указуються назви дрібніших

племен і родів. У наступний період процес оформлення великих племінних

союзів сягнув завершальної стадії: сильні й багаті племена

підпорядковували слабших сусідів і домінували в заснованих ними

військове-територіальних союзах.

 

Згідно з повідомленнями історичних джерел, на території полабських

племен було чимало міст. Хоча це були скоріше не міста, а укріплені

городища, що виступали як центри територіальних громад, де проводилися

народні збори й містилися культові споруди. Для полабських слов'ян IX—X

ст. була характерною сусідська община. Кожний рід, шляхом жеребкування,

отримував певний земельний наділ, мав власні засоби праці, користувався

общинними угіддями, міг вільно розпоряджатися зібраним урожаєм. Однак

уже наприкінці X— XI ст. у полабських слов'ян відбувається процес

соціальної диференціації. Відтепер вільний общинник (смард) потрапляє в

залежність від племінної верхівки.

 

Основу господарства становило рільництво, слов'яни вирощували як

зернові, так і технічні культури. Високого рівня розвитку сягнули

тваринництво, садівництво та городництво. У IX ст. ремесло

відокремлюється від землеробства. Найбільших успіхів полабські ремісники

досягли в обробці заліза, гончарстві, у теслярстві й столярстві.

Слов'яни активно торгували зі своїми сусідами зерном, рибою, сіллю,

медом, худобою та рабами. На Балтиці слов'янські купці успішно

конкурували з німцями і данцями. Основними центрами торгівлі вважалися

Волін та Щецин.

 

Полабські слов'яни сповідували поганство, що тривалий час залишалося

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ