UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСічневе повстання в Польщі 1863-1864 рр. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4770
Скачало290
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Січневе повстання в Польщі 1863—1864 рр.

 

З середини XIX ст. в національно-визвольному русі в польських землях

розпочався новий етап. Він майже збігався з початком тут промислової

революції і переходом, головним чином у Королівстві Польському та

Сілезії, від мануфактурного до фабричного виробництва. У 1850 р.

ліквідовано митні бар'єри між Королівством і Російською імперією, що

забезпечувало швидший і вигідніший збут польських промислових товарів,

особливо текстильних. Розвиткові перевезень промислової та

сільськогосподарської продукції сприяло будівництво нових шляхів

сполучення, зокрема залізниць, які з'єднали Варшаву з Петербургом,

Берліном і Віднем. Водночас революційні події 1848-1849 рр. у Європі

висували новонароджений польський промисловий стан, поряд із заможною

шляхтою, у перші лави польського визвольного руху.

 

Після поразки Росії у Кримській війні 1853—1856 рр., з якою населення

польських земель пов'язувало певні надії на поліпшення свого становища,

в імперії насправді розпочався період "відлиги". Новий імператор

Олександр IIскасував у Королівстві воєнний стан, оголосив амністію в

'язням і засланцям. Проте поляки сподівалися на більші поступки царської

влади. Поступово у Королівстві посилились антиурядові настрої, які в

першій половині 1861 р. набули форми масових вуличних маніфестацій. У

Варшаві уряд застосував проти маніфестантів зброю. На міських майданах

з'явилися біваки російських військ, а вулиці цілодобово патрулювалися.

Маніфестації перемістилися до костелів.

 

До кінця 1861 р. польське суспільство розкололося на два основних

політичних табори. До першого належали помірковані ("білі") на чолі з А.

Замойським і О. Вельопольським, які захищали інтереси заможних верств.

Вони сподівались, що автономію Королівства з приєднаними до нього

українськими, білоруськими і литовськими землями вдасться відновити

мирним шляхом. У соціальних питаннях "білі" виступали за ліквідацію

феодальних відносин на селі за прусським зразком, тобто селяни мали

викуповувати свої земельні наділи у землевласників. Другий табір

складався з радикалів ("червоних ") — дрібної та декласованої шляхти,

інтелігенції, міських низів, частини селянства. Правиця "червоних", у

тому числі Л. Мерославський, на перший план висувала завдання

відродження Польської держави в кордонах 1772 р. і, недооцінюючи

соціальні проблеми, не пропонувала для їх вирішення майже нічого такого,

що відрізняло б їхню програму від програми "білих". Лівиця (З.

Сераковський, Я. Домбровський, К. Калиновський) визнавала право

українців, білорусів і литовців на самовизначення і виступала за

радикальніші соціальні реформи. "Червоні" орієнтувалися на збройне

повстання й активно його готували. У Королівстві Польському й на

прилеглих територіях також існувала інтернаціональна за складом

революційна організація російських офіцерів (Комітет російських офіцерів

у Польщі), якою керував офіцер російської армії Я. Домбровський, а з

середини 1862р. — О. Потебня.

 

Царська влада намагалася залучити до співпраці поляків і з цією метою

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ