UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСербія під Османською владою, переселення 1690 р. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3361
Скачало247
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Сербія під Османською владою, переселення 1690 р.

 

На думку деяких дослідників, XVI ст. виявилося для сербського народу

важким, проте не таким жахливим, як попереднє. У XV ст. терени Сербії

перманентно виступали як арена бойових дій, ними за цей час пройшли два

десятки армій чисельністю від кількох десятків до сотень тисяч чоловік,

а XVI ст. було відносно мирним; у XV ст. населення Сербії гинуло, а

матеріальні цінності розкрадалися й знищувалися, тоді як у XVI ст. серби

відчували "тільки" соціальне, національне та релігійне гноблення;

нарешті, психологічно людям стало легше, бо вони зрозуміли ситуацію і

почали звикати до нових умов життя, на відміну від XV ст., коли

більшість із них не могла пристосуватися до трагічних зовнішніх обставин

свого існування.

 

Життя сербів, які залишилися на землях, загарбаних османами, постійно

погіршувалося. В Османській імперії християнське населення — "райя" —

було позбавлене будь-яких прав; усі мусульмани, незалежно від їхнього

майнового стану чи посади, були зверхниками над християнами. Турки не

забирали землі в жителів завойованих територій у свою власність, а

обкладали людність підкорених країн обов'язковими податками, що

сплачувались як султанові (харач або харадж), так і всім іншим посадовим

особам турецької адміністрації. За несплату харача навіть продавали в

рабство. І якщо спочатку місцева турецька адміністрація стежила за тим,

щоб побори відповідали реальним можливостям райї, намагалася забезпечити

особисту свободу й захищати майно християн, то вже з середини XVI ст.,

коли кризові явища в Оттоманській Порті зростають, про це доводиться

забути.

 

Територія Османської імперії поділялася на пашалики, які, у свою чергу,

складалися з нахій. Пашаликом керував паша. Збирання податків входило до

його компетенції, він самостійно визначав, скільки має сплатити та чи

інша нахія, і призначав спеціального чиновника — муселіма,

відповідального за вчасне й повне виконання поставленого завдання. У

межах нахії податок розподілявся по селах (цим займалися управителі

нахій — князі), а в самому селі — по хатах і душах (це було обов'язком

сільського голови — кмета).

 

Із зібраних податків паша висилав султанові харач, платив чиновникам

усіх рівнів, видавав утримання воякам турецької регулярної армії —

яничарам, а також забезпечував власні потреби. Щоб розрахуватися з

пашею, можна було відпрацювати на нього по сто днів на рік, віддати

частину врожаю та вигодуваної худоби або сплатити грішми.

 

Крім харача та податків, що їх збирали за дорученням паші, райя мала

віддавати частину натурального продукту або грошей на утримання свого

безпосереднього пана — спахії, а також на оплату послуг судді — кадії.

Кадія репрезентував релігійні кола й не призначався, а купував свою

посаду в тій чи іншій нахії в шейхіль-іслама (одного з вищих

представників мусульманської ієрархії) в Стамбулі.

 

Податковий тягар був для сербських селян (серби під османською

зверхністю жили здебільшого в селах, тоді як турки — в містах) досить

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ