UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСербська держава наприкінці XIX ст. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3889
Скачало237
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Сербська держава наприкінці XIX ст.

 

Значні зміни в житті країн Ватіканського півострова відбулися в другій

половині 70-х років XIX ст. внаслідок герцеговинського повстання і

російсько-турецької війни 1875—1878 pp. Це знайшло

 

своє втілення як на внутрішньополітичному рівні, так і в міжнародному

становищі балканських країн і народів.

 

Визначальний характер для ситуації в Сербії мали дві провідні тенденції:

актуалізація в суспільній свідомості і державно-політичних колах

сербської національної ідеї та заворушення й повстання в сусідніх із

Сербією областях, заселених переважно етнічними сербами, передовсім у

Боснії та Герцеговині.

 

Прихильники сербської ідеї, одним із важливих елементів якої було

прагнення визволити від османського гноблення й об'єднати в одній

державі усі сербські терени, у своїй повсякденній діяльності намагалися

стимулювати формування "справжнього серба" ("сербенди"), сповненого

національним духом. Націоналізм швидко перетворився на суспільну моду,

якої дотримувалося багато представників різних верств, насамперед

молодь.

 

Антиосманські виступи в Боснії та Герцеговині протягом ЗО—70-х років

набули перманентного характеру внаслідок украй тяжких умов життя

основної маси населення, а також традиційного сепаратизму місцевих

великих землевласників. Загострення суперечностей між райя та

мусульманськими можновладцями Боснії та Герцеговини сприяло тому, що в

Сербії ці виступи трактувалися як боротьба за "загальносербську справу".

 

У 1875—1878 рр. згадані тенденції сягнули найвищої позначки. Улітку

1875р. одночасно в кількох районах Герцеговини вибухнули повстання.

Незабаром полум'я антитурецької боротьби охопило Боснію. Вимоги

повстанців зводилися до надання провінції автономії, негайного

запровадження реформ в адміністративній та аграрній сферах, установлення

контролю за станом справ у провінції з боку європейських держав.

 

Від перших днів повстанців активно підтримувала Чорногорія. Князь Нікола

навіть заявив, що його країна негайно вступить у війну проти Порти, якщо

повсталі герцеговинці не досягнуть успіху самотужки. Для надання

конкретної допомоги повстанцям та координації дій князь призначив

спеціального представника, котрий безпосередньо дбав про постачання до

Герцеговини продуктів харчування, зброї та боєприпасів, у разі потреби

посилав для ведення спільних бойових дій чорногорські загони.

 

У Сербії населення палко вітало повстання, тоді як правлячі кола

спочатку діяли обережно, зробивши спробу передусім об'єднати для

боротьби проти турків усі балканські народи. Спроба виявилася марною,

але тиск громадської думки був таким потужним, що князь Мілан і його

уряд мусили змінити свою позицію. У червні 1876 р. Сербія та Чорногорія

уклали союзницький договір і оголосили Порті війну. 20 червня повстанці

в Боснії проголосили об'єднання провінції з Сербією, а герцеговинці — з

Чорногорією, що спричинило гостре невдоволення Австро-Угорщини.

 

На допомогу сербам з Росії вирушило декілька тисяч добровольців, які,

щоправда, не могли замінити на Балканах регулярної російської армії.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ