UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСербська Культура (XIX ст.) (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2199
Скачало206
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Сербська Культура.

 

(XIX ст.)

 

У XIX ст. значно пожвавлюється куль турне життя сербського народу, що

безпосередньо пов'язано з суспільно-політичними подіями —

антиосманськими повстаннями та відновленням державності, а також: з

початком і дедалі ширшим розгортанням процесу національного Відродження.

 

Майже відразу після завершення першого повстання в Сербії одна за одною

з'являються культурно-просвітні інституції, кожна з яких згодом

перетворюється на провідну установу у своїй галузі й важливу ланку

загального процесу піднесення культурного життя. Серед них — "Велика

школа" для підготовки державних чиновників, Сербське наукове товариство,

театр. "Австрійські" серби започаткували видання газети "Сербські

новини" у Відні, заснували літературне товариство "Матиця Сербська" в

Будапешті з власним друкованим органом "Літопис Матиці Сербської",

відкрили педагогічне училище в Сент-Андреї, гімназію в Новому Саді,

сербські друкарні та книжкові магазини.

 

У нових суспільно-політичних умовах налагоджується взаємообмін поміж

сербами, котрі жили на різних берегах Дунаю. Певну нестачу

інтелектуальної та духовної еліти, яка відчувалася на щойно визволених

від османів сербських територіях, заповнювали серби з Австрії, котрі

були виховані на європейський кшталт і мали освіту європейського зразка

та рівня. Це явище мало як позитивний, так і, певною мірою, негативний

характер.

 

На початку XIX ст. в сербській літературі виділяються три постаті:

Лукіан Мушицький (1777—1837), Сіма Мілутинович-Сарайлія (1791-1847),

Мілован Відакович (1780-1841), котрі репрезентували літературні течії

попереднього історичного періоду. Відакович писав сентиментальні повісті

та романи; Мушицький — псевдокласичні оди; Мілутинович-Сарайлія —

здебільшого поеми на зразок народного епосу.

 

На тлі європейського романтизму твори сербських письменників мали вигляд

несучасних і не надто цікавих (хоча є відомості, що, наприклад, поему

Мілутиновича-Сарайлії "Сербіянка" позитивно оцінив Гете). Ситуація в

сербській літературі та культурі в цілому змінюється на краще з появою у

ній Вука Караджича (1787—1864). Він належить до найвидатніших постатей

не лише сербського духовного життя, а й історії, адже саме він розпочав

рішучу боротьбу за утвердження у сербів культури європейського типу.

 

Діяльність Караджича позначалася різноплановістю й стосувалася практично

всіх галузей культури. Він реформував сербську мову, замінивши поширений

раніше сербський варіант старослов'янської мови народним діалектом і

започаткувавши таким чином сербську літературну мову. Караджич

запровадив принципово нову орфографічну систему, застосувавши як

основний фонетичний принцип "пиши як говориш". Він видав перше у сербів

зібрання народної поезії, яке згодом доповнив, надрукувавши також збірку

народних оповідань, прислів'їв і загадок. Караджич писав оригінальні

художні твори й наукові праці, присвячені різноманітним проблемам

духовного буття; видавав літературно-наукові збірки й альманахи; вів

громадську роботу.

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ