UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХорвати i Словенці в умовах абсолютизму та реакції. (XVI-XVIII ст.) (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1539
Скачало190
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Хорвати i Словенці в умовах абсолютизму та реакції. (XVI-XVIII ст.)

 

На початку XVII ст. істотного поліпшення становища хорватів і словенців

не сталося. Зростав соціальний та національний гніт. Тривав процес

утрати історичних територій: у 1627р., після створення за рішенням

австрійського уряду Воєнної Границі (Країни), до якої увійшли

прикордонні з Османською імперією райони від Адріатичного моря до Дунаю

(Країна дістала статус самостійної провінції під австрійською

зверхністю), площа Хорватії виявилася майже в шість разів меншою за

площу сучасної Республіки Хорватії. До того ж ослабли зв'язки між

окремими хорватськими областями: в Далмації господарювала Венеція, у

Славонії — мадяри.

 

У цей час поволі формується нова глобальна ідея, навколо якої згодом

об'єднається значна частина не лише хорватської людності, а й інших

південнослов'янських народів, — ідея слов'янської єдності. Цю ідею

живили пам'ять про славетну минувшину слов'ян і віра в не менш славетне

майбутнє. Одним із перших її обґрунтував чернець-бенедиктинець Мавро

Орбіт у книзі "Царство слов'ян" (1601), а довів до стану цілісної

концепції та програми дій єзуїт Юрай Крижанич (1618— 1683), автор праці

"Політика, або розмова про правління". У ній він запропонував конкретні

заходи щодо вдосконалення державного устрою Росії, котру Крижанич уважав

провідною силою у справі визволення всіх слов'янських народів.

 

До XVI ст. вся територія між річками Савою і Дравою називалася

Славонією. До неї належали власне Славонія, Хорватія та Далмація. Кожна

з областей поділялася на адміністративні одиниці — жупанії, або

комітати. Формальним верховним правителем хорватських земель вважався

австрійський імператор, але реально управління зосереджувалося в руках

наступника престолу ("молодого короля"), молодшого брата імператора. Для

ведення практичних справ безпосередньо на місцях Відень призначав бана

(згодом — двох банів: у Загребі та Кніні), котрий і являв собою реальну

владу, фактично будучи господарем довіреної йому території.

 

Чи не найголовнішою функцією бана було збирання податків і мита. Значна

частина зібраних коштів відправлялася до Відня, але й те, що залишалося

в його розпорядженні, становило солідну суму. Управління жупаніями з

XIII ст. передається в руки окремих феодальних родів на умовах

спадковості, внаслідок чого з'являються династії графів Модрузьких,

Крбавських, Брибирських та ін.

 

У XVII ст. на провідні ролі висуваються сім 7 Зринських та Франкопанів.

Правнук героя оборони Сигета Ніколи Зринського — Петар — разом зі своїм

шурином Франом Крсто Франкопаном здійснили спробу в 1671 р. організувати

змову хорватської знаті проти Габсбургів, Вони прагнули відокремити

Хорватію від Австрійської монархії, уряд якої, на думку змовників, не

оцінив відповідним чином заслуги хорватів у захисті кордонів від нападів

османів. Змовникам відверто співчували мадяри. Керівники змови

встановили контакти з основним конкурентом Австрії у Європі —

французьким королем Людовиком XVI, а також наполегливо шукали шляхів

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ