UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХорвати та Словенці на початку XIX ст. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4638
Скачало285
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Хорвати та Словенці на початку XIX ст.

 

Хорвати зустріли XIX ст., як г попереднє, у стані територіальної та

суспільно-політичної роз'єднаності. Загроза втрати національної

самобутності залишалася цілком реальною. Рівень розвитку культури був

відносно невисокий. З 800 тис. жителів тільки близько 20 тис. належали

до дворянства та духовенства, а більшість населення складали феодально

залежні селяни (кріпацтво в Хорватії та Словенії скасували в 1848 p.).

 

Становище простого народу було дуже тяжким, рівень матеріального

забезпечення низьким. Ще у 1845 р. француз І. Де-спре, який подорожував

по Хорватії, у своїх дорожніх нарисах розповідав про вбогі хатинки без

димарів, про напіводягнених або й зовсім голих дітей та жінок, про

чоловіків, одягнених у якесь лахміття. При цьому представники панівної

верстви мешкали в розкішних палацах, а вдягалися за останньою модою

паризьких та віденських салонів.

 

У Європі носієм передових ідей та рухів виступала в цю добу буржуазія,

однак на хорватських та словенських землях її ще просто не існувало,

отже нікому було взяти на себе цю місію.

 

На початку XIX ст. у головному центрі Хорватії — Загребі — налічувалося

всього 10 тис. жителів. Значну частину міського населення складали

іноземці. У Загребі цілі вулиці заселяли італійці, угорці. Все це

негативно позначалося на суспільно-політичному, економічному та

культурному розвитку країни.

 

У 1809 р. частина Хорватії і Славонії до річки Сави та вся Далмація

ввійшли до складу Іллірійських провінцій наполеонівської Франції, проте

їхнє перебування в новій державі, хоча й надало їм можливість перепочити

від тиску австрійської бюрократичної машини, тривало недовго. Після

Віденського конгресу 1814—1815 рр. землі, загарбані французами,

повернуто Габсбургам, які до того ж розширили свої володіння в Далмації

за рахунок колишніх венеційських територій; під зверхність Відня

потрапив і Дубровник.

 

Таким чином, у середині другого десятиріччя XIX ст. всі хорватські

області опинилися в складі Австрії, хоча частина з них при цьому була

визнана землями Угорської корони. Незважаючи на те, що всередині імперії

Габсбургів ці області, як і раніше, поділялись адміністративними

кордонами, їхнє об'єднання мало позитивне значення, оскільки давало

можливість забезпечити приблизно однаковий за змістом, формою і темпами

політичний та економічний розвиток.

 

Протягом 20—40-х років хорвати й словенці відчули на собі всю силу

реакції, що запанувала в Австрії після перемоги над Наполеоном. Для

хорватів ситуація ускладнювалася ще й тим, що черговий наступ на їхні

національні права розпочали мадяри. Мадярський націоналізм у цей період

процвітав і у своїй боротьбі проти австрійського централізму угорці

використовували всі можливі способи, в тому числі й допомогу хорватів,

яких вони прагнули звільнити з-під австрійського впливу й цілком

підпорядкувати собі.

 

У 1823 р. угорська влада запровадила обов'язкове вивчення мадярської

мови в усіх закладах освіти на території Корони Св. Стефана. Знання

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ