UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75836
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 13

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХорватська та Словенська культура (XVI-XVIII ст.) (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1961
Скачало216
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Хорватська та Словенська культура

 

(XVI-XVIII ст.)

 

Культурний розвиток на хорватських та словенських землях у XVI ст.

відбувався у вкрай несприятливих суспільно-політичних умовах. Крім усної

народної творчості, у хорватів і словенців у цей час значну роль

відігравала протестантська література, яка розробляла релігійні теми та

проблеми. Серед протестантів, котрі працювали в царині літератури, слід

відзначити словенця Приморжа Трубара (1508—1586), істрянина Степана

Конзула та Антуна Далматинця з Сеня.

 

Тривала літературна діяльність хорватських письменників та філософів

латинською мовою. Як творчі особистості не лише національного, а й

загальноєвропейського масштабу утверджуються Антон Вратич (1504—1573),

Фауст Вранчич (1551-1617), Юрай Драгишич (1450—1520), Транквіль Андрейс

(1490-1571), Франьо Петришич (1529-1597) та ін.

 

XVII ст. у хорватів минуло під впливом бароко з його мінливістю та

поліморфністю, зміною провідної ідеології — Реформації та

контрреформації, руйнуванням антропоцентричного світу ренесансного

гуманізму як цілісної системи, побудованої на принципах розумності й

гармонії.

 

Іншим наслідком політичного та культурного розвитку протягом XVII ст.

стало формування на теренах сучасної Хорватії чотирьох відносно

самостійних і практично незалежних одна від одної культурних зон:

Вузької Хорватії, Славонії, Далмації та Дубровника. У кожній із них

існували своє специфічне наріччя, власний правопис. Кожна зона

перебувала під впливом різних "великих" культур, який здійснювався із

сусідніх територій. Дезінтеграційні чинники переважали в цей час над

інтеграційними.

 

У такому ж стані хорватська література зустріла й XVIII ст. Поступово в

художній творчості утверджується просвітництво. У хорватській історії

естетичної думки це явище здебільшого позначається терміном

"раціоналізм", а в дещо розширеному сенсі вживається запозичений з

австрійських джерел вислів "йозефінізм".

 

У XVIII ст. поділ на чотири культурні зони залишається актуальним. Для

кожної із зон раціоналізм мав свою специфіку.

 

Найповніше й найпослідовніше просвітницьке начало виявилося у творах

словенця Матії Антуна-Рельковича (1732-1798), автора хрестоматійного для

хорватської літератури твору "Сатир, або дика людина", присвяченого

проблемам виховання та обґрунтування ідеї необхідності докорінних змін у

ньому.

 

В Далмації просвітництво виявилося в діяльності й творчості Філіппа

Грабовця (1697—1749) та Андрії Качича-Міошича (1704— 1760). Перший

написав цікавий за задумом, хоча й досить невиразний з огляду на

естетичні особливості, твір "Квітка розмови народу іллірійського або ж

хорватського", що являє собою віршовану хроніку подій європейської та

світової історії з виразним наголосом на хорватській минувшині. Другий

відомий насамперед як автор книги "Розмова приємна народу словінського",

що стала визначною подією літератури того часу й мала величезне значення

для подальшого розвитку хорватського красного письменства. Вона

відіграла роль однієї з важливих складових, на яких згодом проросли

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ