UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЧорногорія на шляху до незалежності. Здобуття Чорногорією державного суверенітету (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5200
Скачало364
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Чорногорія на шляху до незалежності. Здобуття Чорногорією державного

суверенітету

 

 

1. Чорногорію наприкінці XVIII— в першій половині XIX ст. очолювали

цетинські митрополити Петро І Негош (1782-1830) та Петро II Негош

(1830-1851). Але навіть на етапі становлення чорногорської державності

немає підстав стверджувати, що вона мала теологічний характер, оскільки

відсутні вагомі докази того, що релігія пронизувала всі суспільні та

владні структури, а чорногорський народ та його духовних пастирів

вирізняли надмірна релігійність або фанатизм. Багато чорногорських

священиків не мали достатньої богословської освіти. Вони навіть зовні не

виділялися серед народу: ходили озброєними, знімаючи зброю лише під час

церковних проповідей, брали участь у бойових діях. Чорногорці вкрай

неохоче ставали ченцями, йдучи до монастирів. Проте анафема, накладена

владикою, була іноді більш дійовим покаранням за скоєний злочин, аніж

покарання за світськими законами.

 

Православна церква у Чорногорії протягом століть сприяла збереженню

національної самосвідомості, що було надзвичайно важливим в умовах

боротьби проти османів. Окремі спроби поширити серед чорногорців іслам

та католицизм дістали рішучу відсіч православної церкви. Православ'я

було найважливішим символом національної єдності та визвольної боротьби

чорногорців. Це яскраво відбилося в гаслі чорногорців, з яким вони йшли

в бій: "5а чесний хрест і золоту свободу".

 

Петро І Негош та його оточення послідовно проводили політику

централізації влади й удосконалення державного устрою Чорногорії,

спираючись на підтримку Росії. Розв'язуючи головні внутрішньополітичні

завдання, правителі країни намагалися передовсім припинити чвари й

консолідувати всі чорногорські племена (негошів, піперів, васоєвичів,

куча, білопавловичів та ін.), що традиційно ворогували між собою. Для

припинення племінного розбрату влада боролася з такими пережитками

родового ладу, як кревна помста, самосуд та інші прояви звичаєвого

права. У країні поступово створювались органи центральної влади,

налагоджувалася діяльність державного апарату, формувалися загони

регулярної армії. Петро І Негош виявив себе видатним державним діячем,

мудрим політиком, талановитим командувачем. Зміцнивши особисту владу,

він взявся до рішучої боротьби з племінним сепаратизмом, прагнучи

об'єднати всіх чорногорців, щоб чинити опір небезпечному противникові —

албанському паші Бушаті.

 

Важливим кроком у процесі формування чорногорської держави було

ухвалення "Законника чорногорського та бродського", затвердженого

Скупщиною у Становичаху 1798р. Завдання "Законника" полягало в

руйнуванні залишків родоплемінних звичаїв, ліквідації кревної помсти та

регулюванні майнових стосунків. "Законник", який уклав сам Петро І

Негош, складався з 16 статей, у 1803 р. до них додано ще 17. З'явилися

"Уряд суду чорногорського та бродського", "Народна канцелярія". "Народна

канцелярія" ухвалювала рішення про скликання Скупщини, мобілізацію на

війну, контролювала зовнішньополітичні контакти тощо.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ