Реферат на тему:
Стратегія співробітництва України зі Світовим банком
у контексті оптимізації зовнішнього боргу
Вступ.
Активізація проведення ринкових перетворень, лібералізація
зовнішньоекономічної діяльності, інтеграція України в систему світового
господарства – основні фактори, що зумовили об’єктивну необхідність
членства нашої країни у міжнародних фінансових організаціях (МФО).
Відомо, що членство будь-якої країни в цих організаціях сприяє
привабливості її народного господарства як потенційного об’єкта для
вкладення зовнішніх ресурсів, дає змогу отримати кваліфіковану
інформаційну допомогу для інвестиційного процесу, сприяє налагодженню
зв’язків із міжнародними страховими й фінансовими організаціями,
забезпечує належні гарантії в обґрунтованих інвестиційних проектах тощо
Співробітництво України з міжнародними фінансовими установами полягає,
перш за все, в отриманні позик. Сьогодні суб’єкти господарювання і
державний бюджет не взмозі повністю про інвестувати внутрішні потреби
національної економіки. Зовнішні запозичення необхідні для підтримки
платіжного балансу держави з огляду на обов’язковість накопичення
валютних резервів. Валютні резерви, в свою чергу, є джерелом
фінансування економічного зростання та закупівлі імпортних енергоносіїв,
які забезпечують безперебійне функціонування таких галузей, як
енергетика, промисловість, сільське господарство, постачання
електроенергії військовим формуванням, лікарням і школам, задоволення
потреб населення в опаленні.
Зовнішні запозичення необхідні також для розвитку підприємницького
сектору, тому що залучення вітчизняного капіталу до інвестування
суб’єктів господарювання є недостатнім, що зумовлено слабкістю самої
банківської системи та незадовільним фінансовим станом підприємств, які
потребують інвестицій. Отже, питання залучення інвестицій міжнародних
фінансових установ та коштів приватних інвесторів на зовнішньому ринку
залишаються актуальними для України. Державний борг України станом на
31.01.2005 року становив $ 16,1 млрд., у тому числі зовнішній борг – $
12 млрд. Зовнішній борг є актуальною проблемою для будь-якої країни,
оскільки його обслуговування потребує або вилучення частки доходів
бюджету, або скорочення видатків бюджету. Для України питання
ефективного управління державними коштами набуває особливого значення,
тому що обсяг зовнішніх запозичень досягнув критичної межі і існує
небезпека перетворитися в хронічного боржника. Наслідком такого явища є
втручання зовнішніх кредиторів у законотворчий процес і бюджетний
процес. У зв’язку з цим, надзвичайно важливим є визначення шляхів
ефективного управління цим боргом.
В Україні сформувалася дворівнева система зовнішніх боргів: перший – на
рівні політичної влади, другий – на рівні підприємств.
На рівні політичної влади зовнішній борг, головним чином, за рахунок
запозичень в міжнародних фінансових установах.
Оскільки основними кредиторами України є Світовий банк і МВФ, то
розглянемо більш детально співробітництво України саме з цими
організаціями.
Світовий банк і МВФ – це дві тісно пов’язані установи, що підтримують
світову економіку та фінансову систему, вони відомі як Бреттон-Вудські
інституції, які були створені у липні 1944 року представниками 44 країн.
Міжнародне співробітництво у Бреттон Вудсі визначило завдання Світового
банку, яке виражає його офіційна назва – Міжнародний банк реконструкції
та розвитку (МБРР), покладаючи його основним обов’язком фінансування
економічного розвитку. Світовий банк – це інвестиційний банк, який є
посередником між інвесторами та отримувачами, позичаючи кошти в одних та
надаючи позики іншим. Більшість коштів, які йдуть на фінансування
розвитку, МБРР отримує завдяки запозиченням на фінансових ринках шляхом
випуску облігацій.
Співробітництво України зі Світовим банком
Щодо співробітництва України із СБ, то наша країна співробітничає як
член
банку з усіма його складовими — Міжнародним банком реконструкції та
розвитку (МБРР), що є головною частиною групи СБ, Міжнародною асоціацією
розвитку (МАР), Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК),
Багатостороннім агентством гарантій інвестицій (БАГІ), Міжнародним судом
(МС). Кожна із цих установ банку виконує свої певні функції у процесі
співробітництва з країнами-членами.
Завданням Стратегії допомоги Україні на 2001—2003 фінансові роки,
підготовленої Світовим банком разом з урядом України і затвердженої
Радою директорів Банку, було надання уряду й громадянському суспільству
України допомоги у впровадженні широкомасштабної стратегії подолання
бідності та в досягненні сталого економічного зростання, яке
супроводжується створенням нових робочих місць.
Мета Стратегії допомоги Україні полягала в наданні уряду України
підтримки (за допомогою впровадження Програмної системної позики (ПСП) і
обговорення відповідних питань) у поліпшенні фінансової дисципліни в
усіх секторах економіки, внаслідок чого:
припинено практику бюджетних взаємозаліків;
сплата податків здійснюється у грошовій формі;
ліквідовано заборгованість із виплати пенсій і заробітної плати;
усі інші прострочені заборгованості зменшено щонайменше на 50% порівняно
із станом на 1 січня 2000 року;
рівень оплати у грошовій формі за електроенергію збільшено упродовж двох
років з 10 до понад 80%;
зменшено взаємні заборгованості між підприємствами;
скорочено обсяг бартерних операцій до менш як 5% обсягу офіційної
економічної діяльності.
На сьогодні співробітництво України зі Світовим банком здійснюється в
рамках прийнятої банком в жовтні 2003 року Стратегії в питаннях допомоги
Україні на період 2004-2007 роки.
Нова стратегія Світового банку допомоги Україні базується на пріоритетах
України, зокрема, щодо забезпечення стійкого економічного зростання,
подолання бідності та становлення середнього класу, сприяння людському
розвитку, захист навколишнього середовища, поступова інтеграція у
світову економічну та фінансову системи, зменшення регіональних
дисбалансів, подальший прогрес на шляху прозорості, підзвітності та
відповідальності уряду.
Стратегія допомоги Світового банку Україні на період 2004—2007 років
ґрунтується на досвіді останніх років та на аналізі різних варіантів
подальшого поступу у реформуванні в Україні.
Стратегія передбачає широку програму кредитної та дослідницької
діяльності. Протягом реалізації нової стратегії загальний обсяг
запозичень від Світового банку в рамках, передбачених базовим сценарієм
кредитування, складатиме від 1,8 до 2,4 млрд. дол. США.
Мета пропонованої стратегії — підтримати європейський вибір України,
забезпечуючи інституційний розвиток, що стимулюватиме створення
сприятливого для підприємницької діяльності середовища та ширшого
залучення громадськості до роботи органів влади, а також дбайливішого
реагування владних структур на потреби населення. У цій стратегії, як і
в попередніх, наголошується на потребі формування європейських принципів
як згори — за допомогою реформування інституцій і політики, так і знизу
— шляхом зміцнення фундаменту громадянського суспільства та відповідного
посилення підзвітності посадових осіб державних органів. Пропонована
стратегія орієнтована на результати: вона спрямована на підтримку
довгострокових цілей програми уряду і встановлює чіткі й водночас зручні
для моніторингу проміжні результати та пов’язані із зазначеними цілями
кількісні показники. Обсяг фінансової допомоги та конкретний зміст
кредитних і некредитних програм будуть жорстко прив’язані до
спроможності уряду України виконувати відповідні орієнтовні показники.
Ключову роль в стратегії допомоги Світового банку відіграє “Програмна
системна позика” (ПСП). Проект Програмної системної позики – найбільш
комплексний проект за період співробітництва України і банку, який
включив у себе заходи щодо реформування ключових секторів економіки
України.
Метою проекту є підтримка конкретних результатів, які було досягнуто в
рамках програми структурних реформ уряду України, у п’яти тематичних
напрямках: посилення фінансової дисципліни, державна регуляторна
політика, права власності, підзвітність державного сектору, управління
соціальними та екологічними ризиками. В 2001 році здійснено перший етап
проекту “Програмна системна позика”, за яким Україна отримала позику на
суму 250 млн. дол. США.
Нині триває реалізація другого етапу ПСП. На переговорах в липні 2003
року українська сторона досягла домовленості з банком щодо виділення
коштів ПСП-2 позики двома траншами (перший транш – 75 мільйонів доларів
США та другий транш – 175 мільйонів доларів США). В минулому році
Україна виконала умови, необхідні для надання коштів першого траншу за
“Програмною системною позикою –2”. 19 грудня 2003 року угода про позику
набула чинності та були отримані кошти в розмірі 75 млн. доларів США.
Україна вже виконала ряд умов, необхідних для отримання коштів другого
траншу: ліквідовано бюджетну заборгованість з соціальних виплат,
створено правову базу для реєстрації та виконання забезпечених угод (для
рухомого та нерухомого майна), створено автоматизовану систему виконання
бюджету АС „Казна”, яку впроваджено в усіх обласних управліннях
Держказначейства, зменшено податкові пільги та вилучення для різних
галузей економіки, ухвалено Закон України „Про загальнообов’язкове
держане пенсійне страхування”.
Стратегія допомоги Україні передбачає впровадження банком інвестиційних
проектів. Характерною рисою стратегії допомоги Україні є її соціальна
спрямованість. Увагу зміщено з питань розвитку окремих галузей економіки
на вирішення соціальних проблем, що існують в Україні, зокрема, це
підтримка охорони здоров’я, боротьба з епідеміями, розвиток місцевих
громад, скорочення бідності, вирішення соціальних проблем, пов’язаних з
реструктуризацією вугільної галузі.
На завершальній стадії впровадження знаходиться проект „Розвиток системи
казначейства”, (загальна сума проекту 16,4 млн. дол. США, використано
станом на 01.11.2004 року 15,71 млн. дол. США). Проект, метою якого було
створення розвинутої комп’ютеризованої казначейської системи як
ефективного інструменту виконання державного бюджету та управління
державними коштами, став найбільш успішним та результативним, який
визнається Всесвітнім банком та Міжнародним валютним фондом.
В результаті впровадження проекту було створено трирівневу систему
казначейства, що складається з центрального апарату Державного
казначейства України (ДКУ), 27 обласних управлінь Держказначейства
(УДК), 633 районних відділень Держказначейства та запроваджено структуру
Бюджетної класифікації у відповідності до вимог Статистики державних
фінансів (GFS).
Система Держказначейства стала місцем зберігання інформації про всі
початкові бюджетні призначення, про будь-які зміни до них, що
відбувалися протягом року, та платежі за витратами. Починаючи з 2001
фінансового року, було започатковано основи реєстрації та контролю
зобов’язань.
Впровадження автоматизованої системи обліку виконання бюджетів “КАЗНА”,
розробка якої фінансується за рахунок коштів позики, знаходиться на
завершальній стадії. Нині зазначене програмне забезпечення розгорнуте у
всіх обласних управліннях, а в 24 з них і в мм. Києві та Севастополі
повністю впроваджене та експлуатується.
Нині в центрі уваги — питання зменшення великої заборгованості між
підприємствами в енергетичному секторі та зупинення зростання податкової
недоплати. Світовий банк планує надавати підтримку подальшим заходам у
податковій сфері за допомогою інвестиційного проекту — Проекту
модернізації Державної податкової служби (сума позики 40,0 млн. дол.
США), який зараз на стадії реалізації.. Угоду про нього було підписано 4
вересня 2003 року, а 20 листопада її ратифіковано Верховною Радою
України. Метою проекту є підвищення ефективності роботи Державної
податкової служби України зі справляння податків, у тому числі, в умовах
кризового стану економіки та жорсткого обмеження фінансових і трудових
ресурсів.
Основними завданнями впровадження зазначеного проекту є:
забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового
законодавства платниками податків;
забезпечення повного і своєчасного надходження податків і зборів до
бюджету;
підвищення довіри суспільства України шляхом забезпечення прозорості,
компетентності та об’єктивності податкової служби;
повна комп’ютеризація та автоматизація всіх процесів адміністрування
податків.
Соціально-економічний ефект, який очікується від впровадження проекту
„Модернізація податкової служби”:
збільшення надходжень до бюджету внаслідок підвищення рівня добровільної
сплати податків та стабільного розвитку підприємництва;
послідовне розширення бази оподаткування через удосконалення
законодавства та процесів адміністрування податків;
„клієнтоорієнтована податкова служба”;
скорочення витрат на адміністрування податків;
покращення інвестиційного клімату через поліпшення умов податкового
обслуговування;
приведення діяльності Державної податкової служби України у
відповідність з кращими світовими стандартами і підготовка до інтеграції
України з Європейським союзом.
Головними очікуваними результатами проекту є створення ефективної,
високопрофесійної та підзвітної суспільству Державної податкової служби,
яка чітко реалізовуватиме державну податкову політику та програму уряду
України.
Тоді результати матимуть суттєвий вплив на економічний стан України.
У соціальному секторі України реалізуються важливі для України
інституціональні проекти, серед яких :
проект “Фонд соціальних інвестицій”, сума позики 50,21 млн. дол. США;
проект “Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні”, сума позики
60,0 млн. дол. США;
Найбільшими за обсягом інвестиційними проектами, які впроваджуються на
території України, є:
проект “Реабілітація та розширення централізованого теплопостачання м.
Києва”, сума позики 200,0 млн. дол. США.
проект “Енергозбереження в адміністративних та громадських будівлях м.
Києва”, сума позики 18,29 млн. дол. США
проект “Водопостачання та каналізація м. Львів”, сума позики 24,25 млн.
дол. США.
проект “Видача державних актів на право власності на землю в сільській
місцевості та розвиток системи кадастру”, сума позики 195,13 млн. дол.
США.
Наприкінці реалізації минулої Стратегії допомоги Україні окремі проекти
перебували на різних етапах підготовки. Розв’язання питання більшості
кредитів було завершено з майже однорічним запізненням. Кілька проектів
не було реалізовано. Проект реабілітації та розширення теплопостачання
міста Севастополя анульовано після схвалення Радою директорів Світового
банку внаслідок відмови від його ратифікації місцевою радою. Проекти
реформи державного управління та Фонду передекспортних гарантій були
анульовані, коли з’ясували, що немає можливостей досягнення успіху.
Підготовку системної позики для соціального сектору, передбачуваної на
2003 фінансовий рік, не розпочинали, бо дійшли висновку, що немає
потреби у додатковій системній операції в соціальній сфері у разі
впровадження операцій Програмної системної позики. Підготовку Проекту
структурної перебудови вугільної промисловості (2001 фінансовий рік)
було анульовано внаслідок зміни пріоритетів уряду. Світовий банк
започаткував Дослідження вугільної промисловості, яке здійснюється з
метою досягнення загальнонаціональної згоди щодо напрямів реформування
вугільного сектору. Робота над Проектом боротьби із забрудненням
довкілля, запланована на 2003 фінансовий рік, не розпочалася через брак
прогресу у розвитку потенціалу установ, які працюють над питаннями
охорони довкілля.
В рамках співробітництва нашої країни та МБРР за період з 1993 по 2004
роки Україна і банк уклали угоди про надання позик для впровадження 28
системних та інвестиційних проектів банку на загальну суму 3 521,38 млн.
дол. США і 7,67 млн. євро.
Успішність кожного з проектів неоднакова. Втім, немає жодного, який би
на 100% був оцінений як задовільний. Власне, так сталося через те, що в
Україні досягнуто значно менших, ніж очікувалося, успіхів у реформуванні
ділового середовища й зміцненні ринкових інституцій. Водночас переважна
більшість проектів сприяла внесенню важливих позитивних змін у
законодавство, розширенню можливостей формування та реалізації
економічної політики, впровадженню нових структур власності й установ,
формуванню менталітету населення.
Проект «Фонд муніципального розвитку України»
(Програма розвитку муніципального кредитного ринку)
З початку 90-х років спроможність муніципалітетів надавати ефективні та
якісні послуги, а також здійснювати інвестиції в основні виробничі фонди
знижувалася швидкими темпами. Відсутність інвестицій у нагально
необхідні інфраструктурі та муніципальні послуги обмежувала економічне
зростання і призводила до зниження життєвого рівня та погіршення
соціальних умов населення. Важливо було надати підтримку на місцевому
рівні для відновлення інфраструктури та послуг.
Для розв’язання зазначених проблем уряд України прийняв рішення спільно
із Міжнародним банком реконструкції та розвитку розпочати підготовку
проекту „Фонд муніципального розвитку України” (Програма розвитку
муніципального кредитного ринку (далі –проект).
Впровадження проекту дозволить надати органам місцевого самоврядування
можливість реалізувати суспільно необхідні проекти, які потребують
значного фінансування, доступ до якого сьогодні обмежений для багатьох
міст. Такі інвестиції сприятимуть удосконаленню місцевої інфраструктури,
поліпшенню якості і розширенню асортименту послуг, що надаються
населенню , і в кінцевому рахунку – економічному зростанню на місцевому
рівні. До того ж передбачена проектом система фінансування дозволить
органам місцевого самоврядування відповідної територіальної громади
швидко й ефективно визначати пріоритетні інвестиційні проекти та джерела
і умови їх фінансування. Проект підтримуватиме відповідальне і
раціональне витрачання кредитних коштів, отриманих під реалізацію
кожного муніципального проекту, спрямованого на підвищення добробуту
всієї громади. Підвищення ефективності управління міжбюджетними
відносинами також піде на користь всій державі, оскільки економічне
зростання й макроекономічна стабільність визначаються якістю фіскального
управління. Ще одна важлива мета проекту – продемонструвати фінансовим
установам життєздатність комерційного кредитування органів місцевого
самоврядування і сприяти розвиткові ринку місцевих запозичень.
В рамках підготовки проекту “Фонд муніципального розвитку України”
постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1101
створено Фонд розвитку міст України. Пунктом 3 постанови Кабінету
Міністрів України від 17 липня 2003 року №1101 “Про створення Фонду
розвитку міст України” визначено, що Міністерство фінансів є
відповідальним за підготовку та реалізацію проекту „Фонд муніципального
розвитку України”.
Вищим органом управління Фонду є наглядова рада, склад якої затверджено
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2003 року „Про
затвердження складу наглядової ради Фонду розвитку міст України” №780-р.
Наглядову раду очолює Міністр фінансів України, до її складу входять
представники Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції України, зацікавлених міністерств та
інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку України,
а також народний депутат України та три представники організацій, що
представляють спільні інтереси органів місцевого самоврядування у
містах.
З метою завершення фінансування заходів з підготовки проекту 27 травня
2004 Першим віце-прем’єр-міністром України, Міністром фінансів України
М.Я. Азаровим підписано Лист-угоду між Україною і Міжнародним банком
реконструкції та розвитку про надання авансу позики для завершення
підготовки проекту „Фонд муніципального розвитку України” в сумі 1
485,00 тис. дол. СІЛА і цією ж датою Лист-угода набув чинності.
Кабінетом Міністрів України 25 серпня 2004 р. схвалено постанову № 1077
“Про закупівлю товарів і послуг в рамках авансу позики для підготовки
проекту “Фонд муніципального розвитку України” (Програма розвитку
муніципального кредитного ринку), яка була розроблена Мінфіном.
На сьогодні завершена державна реєстрації .Фонду як юридичної особи та
укомплектовано його штат на конкурсній основі висококваліфікованими
спеціалістами.
Найближчим часом планується розробити зразки заявок для участі міст
України у проекті та надіслати їх містам для розгляду та заповнення, а
також підготувати для розгляду критерії відбору комерційних
банків-учасників.
В рамках проекту Мінфіном здійснюється розробка проекту Закону України
„Про місцеві запозичення і місцеві гарантії”. Останню редакцію вказаного
законопроекту нещодавно було подано на розгляд відповідних центральних
органів виконавчої влади і членів Міжвідомчої робочої групи з питань
фінансування проектів місцевого розвитку без надання державної
гарантії.
Ухвалення законопроекту „Про місцеві запозичення і гарантії” покращить
стан нормативно-правової бази у сфері місцевих запозичень і гарантій,
створить чіткий і прозорий механізм здійснення запозичень і надання
гарантій. Положення законопроекту, з одного боку, створять сприятливі
умови для розвитку муніципального кредитного ринку, а з другого –
запобігатимуть дестабілізації місцевих бюджетів, сприятимуть покращенню
якості планування бюджетів, фінансової дисципліни, самостійності та
відповідальності органів місцевого самоврядування.
Позика на кредитування муніципального розвитку (2004 фінансовий рік,
кредитування за гнучкою схемою на загальну суму 150 млн. дол. США)
сприятиме підвищенню фінансової дисципліни та розвитку необхідного
кадрового потенціалу на рівні міст.
Слід зазначити, що на цей час за погодженням із Світовим банком прийнято
рішення про проведення ретельного дослідження щодо правового
врегулювання ринку місцевих запозичень і гарантій з допомогою експертів.
Після отримання результатів консультаційних послуг експертів буде
завершено остаточну розробку законопроекту.
Проект «Фінансування розвитку села»
Проект „Фінансування розвитку села” (далі – проект) є інвестиційним
проектом, що передбачає надання Міжнародним банком реконструкції та
розвитку довгострокової позики уряду України.
Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову “Про внесення змін до деяких
постанов Кабінету Міністрів України” від 15 січня №35, яка передбачає
зміну у назвах і текстах постанов Уряду у зв’язку із зміною назви
Проекту з “Проекту фінансування розвитку села” на “Проект розширення
доступу до ринків фінансових послуг”. Проект постанови підготовлений
Міністерством фінансів України та узгоджений з Міністерством економіки,
Міністерством юстиції та Державною комісією з регулювання ринків
фінансових послуг.
Раніше Світовий банк в листі від 22 листопада 2004 року висловив свою
позицію щодо зміни назви „Проекту фінансування розвитку села”. На думку
Світового банку, нова назва – „Проект розширення доступу до ринків
фінансових послуг” – більш адекватно відображатиме структуру та цілі
проекту. Йдеться про розширення доступу до кредитних ресурсів для малих
та середніх підприємств, зокрема у сільській місцевості, а також
покращення правових, регуляторних та інституційних основ для розвитку
нових фінансових продуктів та збільшення ефективності фінансових установ
в Україні.
На даний момент відповідно до вимог Листа-угоди щодо позики-авансу на
підготовку проекту “Фінансування розвитку села” від 15 липня 2003 р. №
P4020-UA між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку
здійснюються заходи з підготовки впровадження проекту.
За умови успішного завершення підготовчої стадії Світовим Банком буде
виділено уряду України позику у розмірі 250 млн. дол. США. Окрім цього,
передбачається, що у фінансуванні проекту візьмуть участь фінансові
установи (80 млн. дол. США), а також уряд України (5 млн. дол. США).
Прогнозованими соціально-економічними результатами реалізації проекту є
зростання обсягів і видів фінансових послуг, що використовуються
сільгоспвиробниками, підприємцями і підприємствами у сільській
місцевості; зменшення обсягів прямої державної підтримки, перехід до
ринкових методів роботи у сільськогосподарському виробництві; розбудова
та зміцнення національних фінансових посередників; створення правової,
нормативної та інституційної основ фінансування розвитку села;
збільшення інвестицій в економіку сільської місцевості.
Контекст проекту
В процесі реалізації проекту досягнення мети проекту забезпечуватиметься
шляхом:
а) збільшення вливань довгострокового капіталу в економіку сільського
господарства;
б) підвищення зацікавленості та спроможності фінансових посередників,
діяльність яких регулюється у відповідному порядку, щодо надання
фінансових послуг сільськогосподарським позичальникам;
в) розробки законодавчої бази, яка спрямовується на розробку та
вдосконалення стратегічної, правової, нормативної та інституційної бази
фінансування сільського господарства та економіки села в цілому.
Структура проекту передбачає впровадження трьох компонентів:
Компонент 1: Кредитна лінія для надання позик, в тому числі
довгострокових, підприємствам, які здійснюють свою діяльність у
сільській місцевості, через приватні фінансові установи.
Метою цього компоненту є: здешевлення вартості кредитів для кінцевих
позичальників, полегшення можливості їх отримання, заохочення фінансових
установ до спрямовування фінансових ресурсів до сільської місцевості з
метою пожвавлення економіки та піднесення добробуту населення в
сільській місцевості.
Кошти кредитної лінії будуть спрямовані на кредитування підприємств
малого та середнього бізнесу, аграрних підприємств та надавачів послуг в
регіонах України і, зокрема, в сільській місцевості, що відповідають
визначеним критеріям.
Надання кредитів кінцевим позичальникам буде провадитися через відібрані
комерційні банки та небанківські фінансові установи на довгостроковій
основі для фінансування інвестиційних потреб та робочого капіталу
підприємств, в тому числі на умовах фінансового лізингу та з залученням
нових фінансових інструментів.
Компонент 2: Інституційний розвиток фінансового сектору.
В рамках цього компоненту планується надання кредитів банкам та іншим
посередникам (кредитним спілкам, лізинговим компаніям тощо) з метою:
а) розробки та розвитку необхідних технологій (комп’ютеризованих
управлінських інформаційних систем, технологій кредитування сільського
господарства тощо), що забезпечуватимуть надання фінансових послуг
підприємствам та підприємцям галузі сільського господарства,
б) створення та функціонування мереж банківських філій та відділень,
в) надання спеціалізованої технічної допомоги та навчання персоналу
фінансових посередників;
г) надання консультаційних послуг, в тому числі навчання, кінцевим
позичальникам з метою забезпечення підтримки у розробці бізнес-планів та
ефективної фінансової стратегії, підготовці фінансової звітності тощо.
Компонент 3: Розвиток фінансової політики та нормативної бази.
Компонент 3 передбачає фінансування заходів з розвитку та вдосконалення
правової, регуляторної та інституціональної структури, що обслуговує
аграрний сектор, включаючи можливість розробки та розвитку:
a) законодавства та реєстру забезпечених угод (реєстру обтяжень рухомого
майна),
б) загальної системи іпотечного фінансування,
в) кредитного бюро,
г) комерційного (господарського) реєстру,
д) системи кредитних рейтингів,
е) органу, що здійснює нагляд за ринком небанківських фінансових послуг
(Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України),
є) розвиток фінансового лізингу (в тому числі питання оподаткування),
ж) системи кооперативного кредитування,
з) системи мінімізації ризиків в аграрному секторі.
Проект фінансування та довгострокового кредитування розвитку села (2004
фінансовий рік, кредитування за гнучкою схемою на загальну суму 250 млн.
дол. США), що ґрунтується на недавно прийнятих українських законах про
посилення прав кредиторів, має на меті забезпечити стрімкий розвиток
довгострокового кредитування шляхом створення орієнтованих на вторинний
ринок приватних посередників. Основна увага цього проекту
приділятиметься довгостроковому кредитуванню села, але він має й ширше
значення, сприяючи наданню довгострокових кредитів в усіх галузях
економіки.
Висновки
Можна сказати, що той факт, що Україна стала членом міжнародних
фінансових організацій і почала одержувати від них ресурси в перші роки
своєї незалежності є позитивним. Кредити міжнародних фінансових
організацій допомогли в рішенні ряду макроекономічних проблем, особливо
в 1993–1994 роки. Співпраця з МВФ допомогла Україні вибратися з кризи
1998 року. Разом з тим із самого початку міжнародні фінансові
організації сприймалися не як партнери, а як щось замість керівного
центру в особі центральних московських органів.
Але серйозною є проблема неадекватності вимог міжнародних фінансових
організацій реаліям економіки України. Ця проблема пов’язана із
застосуванням в Україні шаблонів, які використовуються в інших країнах
не тільки Центральної і Східної Європи, але і Латинської Америки, Азії і
т.д. Очевидно, що національна економіка України (хоча б через минулий
розвиток у складі єдиної союзної держави) ну ніяк не може бути
поставлена в один ряд з економіками країн Латинської Америки. Крім того,
змінюється модель економічного розвитку країн — одержувачів допомоги,
яка пропонується міжнародними установами. Саме тому на місце
вашингтонського консенсусу (модель розвитку — “вільна економіка і
жорстка монетарна політика”) приходить так званий пост-вашингтонський
консенсус (складніша модель, яка може враховувати національні
особливості країн — одержувачів допомоги).
Залучення зовнішніх ресурсів із джерел міжнародних фінансових
організацій, з одного боку, дає можливість країні, яка бере кредити,
сприяти втіленню у життя численних інвестиційних проектів, отримувати
кваліфіковану інформаційну допомогу, позитивно впливати на мобілізацію
вітчизняного капіталу й залучення іноземного у відповідних галузях тощо.
З другого боку, існує і зворотний бік, тобто зростання позик на
міжнародному ринку капіталів має і свої хиби. Кредити підлягають
поверненню з відсотками, що негативно позначається на стані платіжного
балансу. Зрозуміло, фінансова допомога зарубіжних країн далеко не
безоплатна.
Нерідко кошти, які надходять із Заходу, мають чітко обумовлений
характер, тобто кредити надаються під певні зобов’язання української
сторони. Держава не завжди ефективно розпоряджається наданими їй
коштами, часто спрямовуючи їх на розв’язання нагальних економічних
проблем, а не на інвестування у виробничі об’єкти. Водночас відомо, що
інтенсивне залучення іноземних кредитів під гарантії уряду країни на
різних умовах і в будь-яких формах закономірно призводить до
нагромадження зовнішнього державного боргу.
Таким чином, надалі необґрунтоване залучення величезних обсягів
фінансових ресурсів із джерел міжнародних фінансових організацій
небезпечне, проте відмова від них призведе до ускладнення економічної
ситуації в нашій країні. Розв’язання цієї проблеми лежить у площині
удосконалення законодавчих засад щодо ефективного використання отриманих
коштів міжнародних фінансових установ.
Існує проблема доцільного використання отриманих коштів. У 2001 році
Рахункова палата перевірила, яким чином використовуються кредити МБРР, в
результаті були виявлені факти систематичного нецільового використання
цих коштів. Наприклад, державне казначейство не змогло підтвердити
витрати на навчання та стажування працівників на суму 200 тис. доларів.
МБРР надав декільком державним установам кошти на розробку Національної
програми економічної реформи. Незважаючи на те , що програма не
розроблена, кошти в розмірі 28 млн. доларів державні установи
використали за нецільовим призначенням.
Необхідно вжити заходів щодо зменшення часу, який витрачається на
підготовку та виконання інвестиційних проектів для забезпечення
своєчасного отримання технічної допомоги та інвестицій, потрібних для
підтримання стратегічних ініціатив у рамках Стратегії допомоги Україні.
До чинників, які можуть впливати на затримки, належать:
обмежені технічні можливості сторін;
відсутність адекватної інституційної бази, необхідної для підтримки
проектів;
зміни у почутті причетності до проектів працівників органів влади,
зумовлені їхньою ротацією;
конфлікт інтересів осіб і груп, пов’язаних із виконанням проектів.
Можна відзначити, що нинішній уряд дуже реалістично відноситься до ролі
і місця міжнародних фінансових організацій в Україні. Такі організації
надають фінансові ресурси на умовах вигідніших, ніж комерційний сектор;
присутність міжнародних організацій — це, певною мірою, індикатор для
приватного капіталу; макроекономічні оцінки міжнародних фінансових
організацій беруть до уваги у всьому світі. Але чого немає, так це
відвертого підлабузнювання перед міжнародними фінансовими організаціями,
чим грішили практично всі уряди. Попередній уряд – Януковіча сприймав
міжнародні фінансові організації як західних партнерів, співпраця з
якими повинна відповідати національним інтересам України, і не більш. У
цьому плані уряд все ж таки орієнтований на інтереси України, чого,
наприклад, не можна було сказати про уряд Ющенка, який всіляко прагнув
догодити міжнародним фінансовим організаціям, з тим щоб продемонструвати
свою «прозахідність». Вцілому співпраця уряду з міжнародними фінансовими
організаціями є сприятливою для української економіки.
Упродовж наступного чотирирічного періоду в Україні відбудуться важливі
події, які визначать політичну й соціальну еволюцію країни та місце, яке
вона посідатиме у світі. На нашу державу упродовж періоду Стратегії
допомоги Україні 2004-2007 років чекають нові завдання й можливості як у
внутрішній діяльності (внаслідок наступних парламентських виборів та
очікуваних змін у внутрішній політиці і ставленні до реформ), так і в
міжнародній (з огляду на нову ситуацію, зумовлену розширенням ЄС, та
зміну міжнародної ситуації загалом).
Довідка про державний прямий і гарантований борг України станом на
31.01.2005
За станом на 31 січня 2005 року державний прямий та гарантований борг
України становив 85’575’066,22 тис.грн. або 16’134’366,44 тис.дол.США, в
тому числі: державний прямий та гарантований зовнішній борг –
63’686’126,71 тис.грн. (74,4% від загальної суми державного прямого та
гарантованого боргу) або 12’007’414,67 тис.дол.США; державний прямий та
гарантований внутрішній борг – 21’888’939,51 тис.грн. (25,6%) або
4’126’951,77 тис.дол.США.
Державний прямий борг України становив 68’150’799,37 тис.грн. (79,6%)
або 12’849’186,31 тис.дол.США. Державний прямий зовнішній борг становив
46’262’826,11 тис.грн. (54,0%) або 8’722’416,72 тис.дол.США. Державний
прямий внутрішній борг становив 21’887’973,26 тис.грн. (25,6%) або
4’126’769,59 тис.дол.США.
Гарантований борг України становив 17’424’266,85 тис.грн. (20,4%) або
3’285’180,13 тис.дол.США, в тому числі: гарантований зовнішній борг –
17’423’300,60 тис.грн. (20,4%) або 3’284’997,95 тис.дол.США;
гарантований внутрішній борг – 966,25 тис.грн. або 182,18 тис.дол.США.
Протягом січня 2005 року сума державного прямого та гарантованого боргу
України збільшилась у гривневому еквіваленті на 178’030,16 тис.грн.
(0,2%) або на 38’118,07 тис.дол.США.
При цьому, державний прямий зовнішній борг зменшився на 466’191,67
тис.грн. (1,0%) або на 85’405,09 тис.дол.США. Зменшення державного
прямого зовнішнього боргу за січень 2005 року спричинене в основному
перевищенням виплат з погашення боргу над сумою запозичень та зниженням
курсу євро по відношенню до грн. Державний прямий внутрішній борг
збільшився на 934’666,14 тис.грн. (4,5%) або на 177’339,38 тис.дол.США.
Збільшення частки державного прямого внутрішнього боргу спричинене
перевищенням залучення коштів від випуску ОВДП над погашенням боргу.
Зважаючи на зростання інтересу до запозичень у національній валюті
України в міжнародних масштабах та підвищення інвестиційної
привабливості держави серед іноземних інвесторів за січень 2005 року
Міністерством фінансів України було розміщено облігацій внутрішньої
державної позики загальною номінальною вартістю 1’044,5 млн.грн.
Гарантований борг України зменшився на 290’444,31 тис.грн. (1,6%) або на
53’816,22 тис.дол.США, що пов‘язано в основному з погашенням боргу перед
МВФ та виконанням гарантійних зобов’язань держави перед Баварським
банком.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
