.

Банківські ризики (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 4282
Скачать документ

Реферат на тему:

Банківські ризики

У банківській практиці використовуються такі категорії ризиків:

кредитний ризик;

ризик ліквідності;

ризик зміни процентної ставки;

ринковий ризик;

валютний ризик;

операційно технологічний ризик;

ризик репутації;

юридичний ризик;

стратегічний ризик.

Кредитний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень та
капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе
зобов’язання виконати умови будь-якої фінансової угоди Із банком або в
інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання.

Кредитний ризик присутній в усіх видах діяльності банку, де результат
залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Він
виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов’язання про їх
надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов
реальних чи консепсуальних угод незалежно від того, де відображається
операція – на балансі чи поза балансом.

Під час оцінки кредитного ризику доцільно розділяти індивідуальний та
портфельний кредитний ризик.

Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий конкретний
контрагент банку позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка
індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності
такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність
своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за прийнятими
зобов’язаннями.

Портфельний кредитний ризик проявляється у зменшенні вартості активів
банку (іншій, ніж унаслідок зміни ринкової процентної ставки). Джерелом
портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість перед банком за
операціями, яким притаманний кредитний ризик (кредитний портфель,
портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо).
Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та
диверсифікації активів банку.

Міжнародному кредитуванню, крім кредитного ризику, притаманний ризик
країни, який виникає через особливості економіки, соціального ладу та
політичного устрою країни позичальника. Проте цей ризик повинен завжди
враховуватися у кредитній та інвестиційній діяльності (не має значення,
у якому секторі – державному чи приватному).

Одним із компонентів ризику країни є трансферний ризик, який виникає
тоді, якщо заборгованість позичальника не номінована в національній
валюті. Незважаючи на фінансовий стан позичальника валюта заборгованості
може просто виявитися недоступною для нього.

Ризик ліквідності визначається як наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність банку виконати
свої зобов’язання у належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних
втрат. Ризик ліквідності виникає через нездатність управляти
незапланованими відтоками коштів, змінами джерел фінансування та/або
виконувати позабалансові зобов’язання.

Виділяють також ризик ліквідності ринку, який визначається як наявний
або потенційний ризик для надходжень та капіталу, що виникає через
нездатність банку швидко закрити розриви своїх позицій за поточними
ринковими ставками, не зазнавши при цьому неприйнятних витрат. Ризик
ліквідності ринку виникає через нездатність керівництва банку визначати
або враховувати зміни ринкових умов, які впливають на спроможність банку
залучати кошти в необхідних обсягах та за прийнятими ставками та/або
реалізовувати активи швидко та з мінімальними витратами вартості.

Ризик зміни процентної ставки – це наявний або потенційний ризик для
надходжень або капіталу, який виникає внаслідок
несприятливих змін процентних ставок.

Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну
вартість його активів, зобов’язань та позабалансових інструментів.

Основними типами ризику зміни процентної ставки, на які наражається
банк, є:

1) ризик зміни вартості ресурсів, який виникає через різницю в строках
погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) та
переоцінки величини ставки (для інструментів із змінною процентною
ставкою) банківських активів, зобов’язань та позабалансових позицій;

2) ризик зміни кривої дохідності, який виникає через зміни в нахилі та
формі кривої дохідності;

3) базисний ризик, який виникає через відсутність достатньо тісного
зв’язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за
різними інструментами, усі інші характеристики яких щодо
переоцінки є однаковими;

4) ризик права вибору, який виникає у разі наявності права відмови від
виконання угоди (тобто реалізації права вибору), яке прямим чи непрямим
чином є в багатьох банківських активах, зобов’язаннях та позабалансових
портфелях.

Ринковий ризик це наявний або потенційний ризик для надходжень та
капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних
паперів та товарів і курсів іноземних валют за тими інструментами, які є
в торговельному портфелі.

Цей ризик випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з
боргових та пайових цінних паперів, валют, товарів та похідних
інструментів (деривативів).

Ризики, що виникають за аналогічних обставин щодо аналогічних
інструментів, які є в банківському портфелі, розглядаються в інших
відповідних категоріях ризиків.

Система управління ринковим ризиком складається із регламентних
документів, політик, положень, процедур, процесів тощо, які
затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з
урахуванням розміру банку та складності його операцій.

Система управління ринковим ризиком має включати таке:

політики і положення щодо управління ринковим ризиком, які розглядаються
та затверджуються відповідно до обраної банком форми корпоративного
управління;

положення щодо видів фінансових інструментів та інших Інвестицій як
балансових, так і позабалансових, щодо яких банк готовий вести торгові
операції або приймати позиції;

положення щодо лімітів ризику за видами фінансових інструментів або
іншими інвестиціями чи активами, за галузями або секторами економіки, за
географічними регіонами або за іншими ринковими операціями
(експозиціями).

Валютний ризик це наявний або потенційний ризик для надходжень і
капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних
валют та цін на банківські метали. Валютний ризик можна поділити на:

ризик трансакції;

ризик перерахування з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик);

економічний валютний ризик.

Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливі коливання курсів
іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних
позицій. Оскільки цей ризик, як правило, випливає з операцій
маркетмейкерства, дилінгу і прийняття позицій в іноземних валютах, він
розглядається у рекомендаціях щодо ринкового ризику.

Ризик перерахування з однієї валюти в іншу (трансляційний) полягає в
тому, що величина еквівалента валютної позиції у звітності змінюється в
результаті змін обмінних курсів, які використовуються для перерахування
залишків в іноземних валютах у базову (національну) валюту.

Економічний валютний ризик полягає у змінах конкурентоспроможності
фінансової установи або ЇЇ структур на зовнішньому ринку через суттєві
зміни обмінних курсів.

Операційно-технологічний ризик це потенційний ризик для існування банку,
що виникає через недоліки корпоративного управління, системи
внутрішнього контролю або неадекватність інформаційних технологій і
процесів оброблення інформації з точки зору керованості,
універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи
цих технологій.

Такі недоліки можуть призвести до фінансових збитків через помилку,
невчасне виконання робіт або шахрайство або стати причиною того, що
інтереси банку постраждають у якийсь інший спосіб, наприклад, ділери,
кредитні працівники або інші працівники банку перевищать свої
повноваження або здійснюватимуть операції у порушення етичних норм або
із занадто високим ризиком.

Операційно-технологічний ризик виникає також через неадекватність
стратегії, політики та використання інформаційних технологій. До інших
аспектів інформаційно-технологічного ризику належить ймовірність
непередбачених подій (пожежа або стихійне лихо).

Ризик репутації – це наявний або потенційний ризик для надходжень та
капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу
фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами
(учасниками) або органами нагляду. Це впливає на спроможність банку
встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або
підтримувати відносини, що є.

Ризик репутації може привести банк (або його керівників) до
фінансових втрат або зменшення клієнтської бази. Цей ризик має місце на
всіх рівнях організації, і тому банки повинні відповідально
ставитися до своїх відносин із клієнтами та суспільством.

Сприйняття іміджу банку можна поділити на:

сприйняття ринком, наприклад, нинішніми або потенційними клієнтами,
контрагентами, акціонерами (учасниками);

сприйняття органами державного регулювання, наприклад, Національним
банком, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку,
Державною податковою адміністрацією, іншими уповноваженими органами.

Юридичний ризик – це наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недотримання
банком вимог законів, нормативне) правових актів, угод, прийнятої
практики або етичних норм, а також через можливість двозначного
тлумачення встановлених законів або правил.

Банки наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з
великою кількістю зацікавлених сторін (клієнтами,
контрагентами, посередниками тощо, органами нагляду,
податковими та іншими уповноваженими органами).

Юридичний ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та
адміністративних стягнень, необхідності грошового відшкодування
збитків, погіршення репутації та позицій банку на ринку, зменшення
можливостей для розвитку і правового забезпечення виконання угод.

Стратегічний ризик це наявний або потенційний ризик
для надходжень та капіталу, який виникає через неправильні управлінські
рішення, неналежну реалізацію прийнятих рішень і неадекватне реагування
на зміни в бізнес-середовищі. Цей ризик виникає внаслідок несумісності:

стратегічних цілей банку;

бізнес-стратегій, розроблених для досягнення цих цілей;

ресурсів, задіяних для досягнення цих цілей, та якості їх реалізації.

Ресурси, що потрібні для реалізації бізнес-стратегій, можуть бути як
матеріальними, так і нематеріальними. До них належать канали взаємодії і
обміну інформацією, операційні системи, мережі надання послуг
та продуктів, управлінський потенціал та можливості. Внутрішні
характеристики банку мають оцінюватися з точки зору впливу економічних,
технологічних, конкурентних, наглядових та інших змін зовнішнього
середовища.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020