.

Таксономія роду Homo (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
288 5448
Скачать документ

Реферат на тему:

Таксономія роду Homo

з/п Назва таксону Представники Характеристика: географічна
локалізація, морфологічні особливості, форми організації об’єднання,
матеріальна і духовна культура

1. Homo sapiens – людина розумна Неоантроп кроманьйонського типу
Неантроп кроманьйонського типу знайдені на території Франції, Великої
Британії, Італії, Чехії, Росії – неправі носії “сапіаних” рис, про що
свідчить високе склепіння черепа, дуже висока його місткість до 1700 –
18000 см3, прямий лоб, відсутність надбрівного валика і наявність
чіткого окресленого підборідного виступу. Вони характеризуються
вираженою дасіхокранісю, яка поєднувалася з дуже великим і низьким
обличчям, сильним розвитком надбрівних дуг, вузьким прямим або трохи
випуклими носами, що різко виступають з площини обличчя та масивними
нижніми щелепами. Сильно розвинутий на кісках рук і ніг м’язів рельєф,
що свідчить про неабияку фізичну силу. Більшість кістяків
характеризуються своєрідною будовою великогомілкової кістки: вона різко
сплощена з боків і має великий попередньо-задній діаметр. На думку
багатьох учених, це пов’язано з постійним навантаження м’язів під час
бігу.

2. Homo sapiens

людина розумна Неоантроп гримальдійського типу

Неонтропи гримальдійського типу уперше були виявленні у “Гроті дітей”
поблизу Ментона. Регіони поширення Європа, частина Азії і Африки. Це
люди, яким були властива була даліхокранія, відносно широке обличчя, а
головне досить широкий слабо виступаючий ніс, масивна нижня щелепа і
яскраво виражена погнутість верхньої щелепи. Вони мали невисокий зріст.
Загалом цьому типу характерне поєднання “крайньоїдних” та деяких
негроїдних рис. Була розвинена матеріальна, духовна культури. Винаходили
нові знаряддя праці наконечники списів, гарпуни, шила, тесла. Займались
полюванням як основним джерелом постачання продукції харчування.
Поширювались комбінуванні знаряддя, з’явились перші механізми списали
точки, що значно збільшували відстань, на якій мисливець міг уразити
ціль. Вони споруджували не окремо житло, а цілі поселення – до 10-15
споруд різних розмірів.

3. Homo sapiens

людина розумна Неоантроп брюнськго типу Неоантроп брюнського типу
виявлені в кінці 20 ст. в Моравії поблизу міста Брно, Бюкса та
Преждмасце. Представниками даного типу були менш масивні, ніж
краманьонці. За деякими специфічними ознаками будови черепа відносно
низьке скрипіння споднетий лоб із сильно розвинутим надбрів’ям, слабкіше
виступання носа вони тяжіють до неандертальців. Цей тип неоантропів
також займався полюванням. Володів розвинутою матеріальною і духовною
культурою, швидкими темпами будівництва житла які були сферичної або
округлої форми діаметром 5 – 6 м. На деяких місцезна-ходженнях поблизу
довгастих жител розташовувались літні будівлі від яких залишались сліди
вогнищ. Житло, місце виготовлення знарядь та ями-сховища утворювали
єдиний господарсько-побутовий комплекс. Численність общини близько 35
осіб. Це був порівняно невеликий колектив. Оскільки найбільші колективи
всього первісного суспільства становили 100 – 135 чоловік Релігійні
цілення пов’язанні з культом печерного ведмедя, появою поховальних
обрядів.

4. Homo sapiens

людина розумна Неоантропні катсонського типу або босконського типу
Територія розселення – Африка. Для них характерна витягнута, низька,
черепна коробка, широкий ніс, який ледь виступав з площини обличчя. Жили
невеликими колективами – родами. Займались полюванням рибальством.
Виготовляли, хоча ще й досі примітивні але потрібні знаряддя праці. Жили
у напівземлянках та наземних житлах, частково в печерах Померлих своїх
близьких спалювали на вогнищі, тобто для духовної культури і поховань
був характерний обряд кремації. З страхом і повагою ставилися до
незрозумілих в ті часи явищ природи: грому, блискавки.

5. Homo erectus – людино прямо-ходяча Архантропи Це найдавніші люди.
Мешкали на території Північного-Сходу Передньої Азії, Європи, Північної
Америки. У порівнянні з габілісами архантропи характеризуються значно
більшим розмірами тіла.

Середній зріст особин чоловічої статті 160 – 170 см. І вище а об’ємом
мозку індивідуальні варіації котрого становили 727 – 1225 см3.

Коефіцієнт церебралізації трохи нижчий, ніж у сучасних людей. Череп
масивний із спадистим лобом, сильно розвинутими надочними валиками і
потиличним рельєфом прогнаним обличчям із плоскою важкою щелепою з
великими зубами; підборідковий виступ відсутній. Визначальною рисою є
поширення кам’яного рубила із двобічною оббивкою та деяких інших форм
знарядь: кліверів-сокироподібних рубил із прямим чи внутрішнім лезом,
скребел. Займались полюванням і збиральництвом. Вірогідно в них уже
з’явились зародки мови. Жили в земляних, хоча і траплялись і наземні
житла. Поселення невеликі, жила невелика кількість особин. Поширювались
первісні вірування: тотемізм, фетишизм і інші.

6. Homo erectus – людино прямо-ходяча Капський телантроп Капський
телантроп жив у Африці. Йому властиві архаїчні риси морфологічної будови
– великі розміри, загальна масивність, відсутність підборідкового
виступу. Характерною рисою скелета є досить велика довжина кісток
кінцівок. Досягав зросту 180 см. Користувались і робили примітивні
знаряддя праці: долота, рубила, сокири, тесла і все виключно з каменю.
Жили невеликими групами по 20 – 30 чоловік в наземних житлах, печерах.
Полювали на різноманітних тогочасних тварин. Духовна культура
характеризувалась похованням черепів і кісток печерного ведмедя, що
свідчить про культ ведмедя як головної промислової тварини первісної
спільноти. Крім культури ведмедя існував ще культ бика.

7. Homo erectus – людино прямо-ходяча Атлантроп Регіон поширення цього
виду архантропа – це Північно Західна Африка. За своїми морфологічними
особливостями – великими розмірами нижніх щелеп і корінних зубів, товсті
стінки черепа, об’єм мозку близько 1300 см3. мешкав приблизно 300 – 115
тис. років тому на території сучасних Алжира і Марокко. Як і попередні
представники займалися збиральництвом і мисливством. Полювали на
печерного ведмедя, різні види інших тварин. Організація форми об’єднання
це родова общинна. Жили в невеликих наземних житлах. Основні знаряддя
праці: долото, тисло, скребло і інші. Основними джерелами для
відтворення виникнення ідеологічних уявлень мистецтва. Їхні поховання,
своєрідні “сховища” ведмедів і биків, натуральні макети тварин і овальні
заглиблення на кам’яних плитах, залишки фарби та нарізки на кістках та
інші знахідки.

8. Homo erectus – людино прямо-ходяча Яванський пітекантроп Цей вид
архантропів характеризується досить високим зростом 165 – 175 см.,
загальною масивністю кісток, значним розвитком м’язового рельєфу,
невисоким склепінням черепа, місткість якого складала 750 – 975 см3, а в
середньому 930 см3 спадистим лобом із сильно розвинутим надбрівним
рельєфом, вигнутою потиличною кісткою, відсутність підборідного виступу
на нижній щелепі, наявність діасистеми – проміжку між зубами,
притаманного архаїчним морфологічним формам. Район поширення яванського
пітекантропа – острів Ява. Основними видами господарської діяльності
були полювання на всіляких тварин. Жили представники даного типу вже
більшими суспільствами об’єднаннями. Використовували знаряддя як з
кістки так і з дерева. Це і шило, наконечник списів і дротиків,
дерев’яні кинджали. Щодо духовної культури то в них були сталі
анімалістичні уявлення, хоча ці форми мали ще зародкові релігійні
уявлення. Але незважаючи на все вони все ж мали чітке навіть міфологічне
мислення.

9. Homo erectus – людино прямо-ходяча Олдувайський пітекантроп
Морфологічні ознаки характеризувалась значно більшими розмірами тіла,
середній зріст становив 160 – 170 см, об’єм мозку 1029 см3. Крім того,
їм були властиві масивна будова черепа, який характеризувався спадистим
лобом сильно розвинутим надочним та потиличним рельєфом – виступаюче
вперед обличчя з плоским носовими кістками, важка нижня щелепа без
підборідного виступу і великі зуби. Займались полюванням, збиральництвом
частково мотичним землеробством. Основними знаряддями праці були:
мотики, кам’яні долота, сокир-кельти, тесла шила і інші.

Духовна культура аналогічна культурі яванського пітекаріота.

10. Homo erectus – людино прямо-ходяча Синантроп або китайська людина
Територія поширення – Китай. За будовою черепа синантроп загалом
нагадував пітекантропа, однак мав більший об’єм мозку від 8800 до 1220
см3. За анатомічними підрахунками зріст чоловіка синантропа становив
163, а жінки 152 см. Вік цієї групи архантропів 500 – 400 тис. років.
Основними знаряддями праці було ручне рубило і інші знаряддя. Для цього
представника характерне те, що знаряддя які виготовляв він були великі
за розміром і мали стандартизовану форму. Полювали на етруського
носорога, шаблизубого тигра і великого гіпопотама. Духовна культура
представлена поховальними пам’ятниками, які були пов’язані з адаптацією
людини до навколишнього середовища.

11. Homo sapiens neanderthalensis Палеоантроп або неандерталець
ранній пренеандерталець Головний регіон розширення – це Європа.
Датовані 100 тис. р. тому. Морфологічні ознаки: мали черепу черепну
коробку, місткість 1450 см3 і досить опуклий, прямий лоб, сильно
розвинутий наочний валик, щелепи, які значно виступали, вперед,
сплющеною потилицею авеолярним прогнатизмом. Зустрічаються ці
представники і в Африці. Жили у землянках, займались ці представники
рибальством, мисливством. Є чимало пам’яток духовної культури. Всі вони
знайдені на місцях проживання. Найдавнішим предметом із наявними на його
поверхні елементами графіки вважають фрагмент буки. Зразки мистецтва це
– вироби із кістки, рогу, каменю, браслети, флейти, статуетки.

12. Homo neanderthalensis Класичні або “типові” неандертальці
Найчисленніша група неандертальців. Жили близько 35 – 80 тис. р. т.
Територія розселення – Європи, Азія, Африка. Мешкали в при льодовиковій
зоні. У зв’язку з цим у їхньому типі відзначаються багато рис,
пов’язаних з адаптацією до суворих кліматичних умов: загальна масивність
кісток дуже широкі плечі, помірного зросту, короткі гомілки і
передпліччя. Витягнута стегнова кістка. Череп мав видовжену форму,
спадистий лоб, приплюснуту потилицю Обличчя високе, ніс широкий,
підборідковий виступ відсутній., зуби з великою внутрішньою порожниною.
Жили невеликими колективами в наземних і зроблених із лози і прикриті
гілками дерев. Знаряддя праці суттєво не відрізнялись від знарядь ранніх
неандертальців. Духовна культура теж переважно представлена похованнями,
які класичні неандертальці розглядали як своєрідне жертвоприношення, що
повинно було забезпечити спокійне життя їхнім родичам на цьому світі.

13. Homo neanderthalensis

africfnus Африканський неандерталець За морфологічними ознаками цей
тип неандертальця був дуже подібний європейському неандертальцю. Ареал
поширення – Південно-Східна Африка, звідки поширився і на інші частини
материка. Об’єм мозку 1150 см3, були невисокі за зростом 150 – 160 см –
чоловіка, тропічні пропорції тіла – відносні видовженість гомілки і
передпліччя спинного і плечових їх пов’язують координацією рухів,
спритністю, здатністю швидко бігати, далеко, високо стрибати. Жили на
берегах річок, невеликими групами знали гончарство і інші ремесла.
Займались полюванням, збиральництвом і рибальство. Щодо поховань, то
вони є як кургани, вони поховані із щільно зведеними ногами.

14. Homo habilis – людина вміла Грацилбні австралопітеки

Африканський

Афарський Представлені двома видами або підвидами двох видів –
австралопітек африканський і австралопітек афарський, які
характеризувались невеликими розмірами тіла, масою. Зріст дорослих
особин становив 103 см, а в “Люсі” 108 см і загалом не перевищував 120
см. Відповідно невеликою була і вага цієї істоти: від 25 до 40 кг.
Австралопітеки належали до всеїдних форм, у харчовому раціоні, який
значне місце посідали м’ясна їжа. Найбільш ранні кісткові знахідки
датуються 5,5 – 4,5 млн. років тому. Основними ареалами поширення Африка
і передня Азія. Афарські австралопітеки жили невеликими ізолюваними
популяціями. Вони займалися збиральництво: рослинної їжі, жорстких і
толокняних зерен та плодів, їли м’ясо убитих хижаками тварин і самі
полювали на них, використовуючи природні дерев’яні кам’яні та кістяні
предмети. Вони вже Міли розкалювати камені. Найдавніші у світі кам’яні
знаряддя праці цього типу австралопітеків було знайдено на стоянці Гона
в Афарській пустелі, які виготовлені 2,7 – 2,9 млн. років тому. Збираючи
плоди зерна і шукаючи м’ясну їжу вели бродячий спосіб життя, часом
здійснюючи досить значні переходи. Знаряддя праці: шила, наконечники
списів, різноманітні вістря. Духовна культура афарських і африканських
австралопітеків представлена різноманітними могильниками і поховальними
пам’ятниками. Вперше приблизна 850 тис. років тому

15. Homo habilis – людина вміла Масивні австралопітеки могутній –
презифлантроп і аваралопітек бойовий або зинфлантроп Жили переважно в
Африці. Вирізнялись вищим зростом до 160 см і більшою вагою тіла до 70
кг. У порівнянні з попередньою групою мали вони більший за розміром
череп з високим гребенем до якого прикріплювались могутні жувальні
щелеп. Це свідчить про те, що вони харчувались переважно твердою,
жорсткою їжею, зокрема зернами злаків. Час поширення цих австралопітеків
2,5 – 1,5 млн. років тому. Масивні австралопітеки вимерли через
відсутність достатню кількості м’ясної їжі, що що не стимулювало роботу
мозку і розвиток знарадєвої діяльності. Основні знаряддя праці:
сокрироподібні рубила, скрябила, тесла, свердла. Основна форма існування
це первісне стадо, які великими і стійкими але в них залишався принцип
патрилокальності. Тому виникали об’єднання кількох стад, що обмінювались
генофондами. Ці австралопітеки мешканці – саван були стабільними, а
також вони, в них, як і в найзгуртованіших мавп, найвищого рівня досягла
внутрішня ієрархія, за якої частина членів стада домінувала.
Австралопітекові поховання різні за своїм складом небіжчиків та
способами їх розміщення, так і за характером поховальної споруди та
складом супроводжуючого інвентаря. Проте є в них і одна спільна риса це
орієнтація померлого щодо сторін світу. Преважна більшість розкопок на
наш час поховань має сталу орієнтацію тіла небіжчика зі сходу на захід.
На думку дослідників така орієнтація пов’язана з усвідомленням
австралопітеками напряму руху Сонця і поєднання з цим космологічними
моделями світу.

16. Homo habilis – людина вміла Кенійський австралопітек Ареал
поширення – здебільшого зона Східного африканського рифтугірського
розлому, що тягнуться від Чорного моря до півдня Африканського
континенту. Кенійський австралопітек характеризувався відсутністю
надочного валика, а головне вищою, ніж в алдуванського австралопітека
місткістю мозку, близько 780 см3. зріст його становив 156 – 160 см.,
мозкова коробка невелика, широке обличчя архаїчної форми, плоский нісз
виступаючою в перед челюстю. Основними знаряддями були: гострі дерев’яні
палиці, але знаряддя з каменю переважали, дерев’яні копяя, списи з
кам’яним наконечником. Виготовляли знаряддя з кісток тварин. Полювали на
різні типи тварин, рибальство розвинене недостатню. Жили в земляних,
примітивних наземних житлах, малими сім’ями по кілька чоловік
(особин)Кенійський австралопітек – його кістки знайдено у багатих
місцях. Представників цього виду ховали просто в ямах, тобто був
поширений для них плоский тип поховання.

17. Homo habilis – людина вміла Олдувайський австралопітек Був поширений
Пд.-Східній і Центральній Африці. Морфологічними ознаки: зріст до 120
см, вага 25 – 40 кг., об’єм мозку 645 – 680 см3. За локомоцією майже
впритул наближались до сучасних людей, утримуючи своє тіло майже в
повністю випрямленому положенні. В будові кисті цих істот поєднувались
як архаїчні риси, пов’язані з адаптацією до умов довкілля так і деякі
прогресивні риси розширення нігтьових фаланг, що свідчить про формування
властивих людям подушечок пальцевих і добре розвинутого дотикового
апарату. Знаряддя праці це: кам’яні сокири і інше. Вони виготовляли
знаряддя праці за допомогою так званого силового охоплення, коли предмет
згрібається всією жменею і затискується нею, немов обценьками. Вік
олдувайських знарядь праці досяга 2,5 млн. років. Олдувайські
австралопітеки жили в печерах. Займались збиральництвом і мисливством на
дрібних і середніх тварин. Жили невеликими колективами д о20 осіб, тобто
первісним стадом. Ховали померлих у невеликих ямах, глибиною до 1,5
метра. Релігійні вірування були нерозвинені майже знаходились в зароджу
вальному стані.

18. Homo habilis – людина вміла Чадантроп Поширений, головним чином у
Центральній Африці. Морфологічні ознаки: великий мозковий відділ черепа,
супроводжене розширенням його тім’яно-потиличної й лобової областей.
Об’єм мозку 660 см3, зріст до 120 см, вага 25 – 40 кг. В мозку
чадантропа вже сформувались структурна основа для появи членоподібної
мови. Були пристосування і суто людські риси, як наявність великого
масивного першого пальця та поздовжньої і поперечної склепінчастої
стопи. Виготовляли хоча і примітивні, але значно вдосконаленні в процесі
виробництва. Це і кам’яні сокири, тесла, кістяні голки для рибальства,
дерев’яні та кам’яні списи, ножі. Другорядну роль виконувало
збиральництво рослин і коренеплодів. І 1 землянці 2 – 4 особин. Посеред
землянки як правило обов’язково було вогнище. Про це свідчать залишки
обвуглених закам’янілих дерев. Духовна культура чадантропа нічим не
відрізнялась від духовної культури олдувальського австралопітека.

19. Homo habilis – людина вміла Телантроп Основний регіон поширення
так як і віх інших представників роду Homo habilis – це Африка, а
зокрема її південна частина. Морфологічні ознаки: ріст до 130 см,
видовжене підборіддя, загальна масивність, велика черепна коробка, об’єм
мозку близько 650 см3, це значно менше ніж у сучасних людей. Основні
знаряддя праці це – спис, кам’яні сокири і інше. Основний тип проживання
Телантропа це – стоянки, які можуть розглядатись як наслідок обмеденої
рухливості. Всі ці стоянки знаходились неподалік волойм. Люди і тварини
безперечно віддавали превагу таким місцям проживання. Ці стоянки
розміщені біля води і це були найкращі умови для полювання. Полювали
всім первісним стадом, перед тим оточуючи цю територію де знаходились
тварини. Полювання було основним джерелом постачання телантропів
продуктами харчування. Цікаві факти з життя телантропів дають нам
кісткові рештки тварин, знайдені на їхніх стоянках. Згідно
антропологічних даних, вживання м’яса тварин значно збільшило їхній
термін життя, оскільки містили значно більше поживних вітамінів і
мінералів, необхідних для нормального функціонування організму. Про
духовну культуру ми знову можемо судити лише з поховальних пам’яток. Цей
вид існував близько 2 – 1,5 млн. років тому, а можливо більш тривалий
проміжок часу.

Використана література

Середа С. Основи антропології: Навч. Посібник. – К., 1995.

Середа С. Антропологія. – К., 2001.

Хомутов А.Е. Антропологія. – Ростов н/Д: Фенікс, 2002.

Данилова Є.І., Сенеда С. П. Людина та її розвиток. К., 1985.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020