РЕФЕРАТ
на тему:
Дерева та ліси України
Найдавніші екземпляри
В геологічному музеї Львівського національного університету ім. І.Франка
зберігається уламок стовбура дерева, що росло поблизу Каракуби
(південний Донбас) у період девону, тобто 360-370 млн. років тому. Ці
дерева належать до плаунових, вони росли на Землі ще перед тим, як
з’явились папоротеподібні, й були заввишки до 30-40 м. В експозиції
Центрального науково-природознавчого музею НАН України можна побачити
унікальний експонат – стовбур сигілярії. Ліси із сигілярій, хвощів і
деревоподібних папоротей росли на території України приблизно 350-280
млн. років тому, а висота сигілярій сягала 20-30 м. Виставлений експонат
був знайдений у 1938 році в одній з шахт Донбасу. Дещо менший вік мають
араукарії, скам’янілі стовбури яких заввишки до 8-10 м можна побачити у
відпрацьованому кар’єрі кварцового піску, оголошеному пам’яткою природи,
що в Донбасі, на околиці с. Олексієво-Дружківки Костянтинівського
району. Ці дерева росли по берегах рік близько 250 млн. років тому. Під
час ураганів зі зливами дерева виривались з корінням, зносилися в ріки й
захоронялися у мілководних гирлах. У піщаних кар’єрах на березі р.
Кривий Торець знаходили стовбури скам’янілих араукарій завдовжки 15-20 м
при товщині стовбура близько 1м.
Найдовговічніше дерево в Україні – тис ягідний. Вік цього релікта може
сягати 4 тис. років. У минулому він був поширений по всій лісовій зоні
Європи, але повсюдно знищений через дуже цінну деревину – недарма його
називають “королівським деревом”, “негній-деревом”. Найбільший осередок
тису – Княждвірський резерват в околицях Коломиї в Івано-Франківській
області площею 206 га. До “рекордсменів” довгожителів належить також
кедр – живе до тисячі років.
Найстаріше дерево. В урочищі Юзефінська Дача в Рокитнівському районі на
Рівненщині росте дуб, якому, за деякими даними 1000, а за іншими – 1300
років! Стовбур цього велетня сягає понад 8 м в обхваті. Його можна
побачити на 40-му кілометрі від м. Рокитного. Його огороджено
штахетником з табличкою: “Дуб черешчатий. Вік 1300 р. Охороняється
державою”.
Найменш довговічне дерево. Життя верби триває до 60 років. (Для
порівняння: яблуня живе до 100, вишня й черешня – до 300 років).
Найшвидше росте серед наших дерев тополя. За рік живець тополі чорної,
або канадської завдовжки 30-35 см перетворюється на дерево висотою 2-3
м. Вчений-селекціонер Д.П.Торопогрицький вивів гібрид, який в умовах
Херсонщини щорічно дає приріст 3-4 м. Більшість деревних порід, до речі,
росте у висоту навесні або на початку літа лише кілька десятків днів, а
тополя – з весни до осені понад 190 днів.
Найповільніше росте самшит. Річний приріст його в товщину не перевищує 1
мм. Через це річні кільця дуже тонкі, а межа між ними виражена слабо. Не
дивно, що у віці ста років діаметр становить лише 6-7 см, та й висота
невелика – 4-5 м. Проте на глибоких карбонатних ґрунтах самшит зростає
швидше і може сягати близько 20 м висоти при діаметрі стовбура 0,5 м.
Найвисокогірніше дерево – сосна гірська. Її виявлено на висоті 1936 м на
горі Піп Іван в Карпатах. Вона невибаглива, має широку екологічну
амплітуду, може рости на кам’яних сухих скелях і розсипищах із
нерозвинутим шаром ґрунту. Має вигляд криволісся заввишки 2-4 м або
дрібних карликових екземплярів заввишки 20-30 см.
Найвищим деревом, висота якого була виміряна, вважається модрина
європейська, яка росла в Рахові на Закарпатті. Коли її зрубали у віці
140 років, вона мала висоту 54 м. З гігантів, які можна нині побачити,
рекордсменами вважаються окремі дерева дугласії швидкорослої на
території Перечинського та Велико-Березнянського лісокомбінатів. У
90-річному віці вони досягають 56-метрової висоти та 1 м в діаметрі.
Слід згадати також “запорізький дуб” у с. Велика Хортиця віком 700
років, висотою 50 м, сіру тополю у Тростянецькому дендрологічному парку,
яка за 120 років піднялась на 50 м, а також кілька ялиць в урочищі
Чеменар Берегометського лісокомбінату на Буковині, висота яких сягає 45
м.
Найменше дерево з тих, що ростуть в Україні, – верба туполиста. Висота
її становить 12-15 см, зустрічається на вологих вапнякових скелях в
альпійському поясі Карпат, зокрема на горі Близниця.
Найгрубше дерево, що росло в Україні. Дуб черешчатий (Cuercus roburl),
який ріс поблизу с. Біюк-Сюрень в долині р. Бельбек, вважався
найстарішим і найбільшим в Криму. Ще наприкінці XVIII ст. академік
П.С.Паллас з’ясував, що вік дерева 1000 років. Обхват стовбура тоді
становив 8,5 м. У 1910 р. Ф.К. Калайда знову обміряв дерево і встановив,
що обхват стовбура на той час сягнув 11,4, а крони – 46 м. На жаль, у
1922 р. це унікальне дерево було зрубане.
Велике зацікавлення у ботанічному саду Харківського університету
тривалий час привертала тополя канадська, черенок якої було надіслано з
Канади в 1805 р. у подарунок саду з нагоди його відкриття. У 1936 р.
обхват її стовбура становив 12 м. У 1939 р. під час бурі тополя
загинула.
Найшвидше і найпізніше плодоношення. Серед головних порід дерев та кущів
найшвидше починають плодоносити айва японська та бирючина – на 3-4-му
роках, а найпізніше – каштан кінський – на 20-25-му та дуб черешчатий –
на 20-30-му роках.
Найбільше і найменше листя. Площа поверхні листя одного дорослого дерева
становить у клена гостролистого – 276 м2, тополі канадської – 267, ясена
зеленого – 195. Натомість у тополі пірамідальної – лише 72 м2, в’яза
перисто-гіллястого – 66, а в клена татарського – 58 м2.
Найбільш невибагливе до ґрунту і вологи дерево, ймовірно, сосна
крейдяна. Ця рідкісна реліктова порода, що прийшла до нас з третинного
періоду, зростає подекуди по крейдяних ґрунтах в районах, що прилягають
до Сіверського Дінця. У цього виду майже нема конкурентів у здатності до
закріплення і заліснення кам’янистих схилів, на яких, наприклад, сосна
звичайна зовсім не може існувати. Щоби вижити на бідних і сухих ґрунтах,
це дерево утворює величезну, але поверхневу кореневу систему завглибшки
30-40 см і радіусом 15-20 м. Якщо глибинні води не є доступними, воно
пристосовується перехоплювати вологу з верхнього шару ґрунту або
живиться за рахунок роси та конденсованих пор.
Найбільш і найменш стійкі до затоплення. Деревні породи по-різному
переносять затоплення проточними водами. Найбільш стійкими до затоплення
вважаються верба біла та вільха чорна – вони здатні переносити його
близько 120 днів. Натомість найменш витривалими до “великої води” є
сосна звичайна – 15 днів, акація біла – 20 та береза повисла – 25. А для
буків лісового і східного та каштана шляхетного гранична стійкість до
затоплення становить лише 3-5 днів.
Найбільш і найменш морозостійкі. Найбільш морозостійкими деревами
(йдеться про здатність коренів зберігати життєздатність при низьких
температурах) є сосна звичайна та ялина звичайна – до –50 0С, а також
дуб звичайний (–40… –45 0С) та дуб червоний (–41 0С). Натомість акація
може перенести без шкоди для “здоров’я” холоднечу до –24 0С, каштан
їстівний та лох вузьколистий – до –25 –30 0С).
Найстійкіші до спеки. Деякі дерева зберігають життєздатність при високих
температурах повітря: дуб звичайний до +40 0С, гледичія звичайна – до
+40… +44 0С.
Найпродуктивніша порода. В оптимальних умовах місцезростання деревостани
тополі у віці 20-25 років мають запас 500-600 м3/га. Сосна такого запасу
досягає у віці 100 років, смерека – 80, а дуб і бук – у 150 років.
Найкращі біофільтри серед дерев. Забруднене повітря, проходячи крізь
крони дерев і чагарників, механічно очищується від пилу та диму завдяки
осаду твердих і аерозольних часток на поверхні листя та завдяки
природній фізичній фільтрації. Одне дерево з 10 кг листя в розрахунку на
суху масу затримує протягом травня-вересня таку кількість сірчаного
газу: тополя бальзамічна – до 180 г, ясен зелений – 170 г, в’яз гладкий
– 120 г.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
