Реферат
на тему:
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах
переходу до ринку.
ПЛАН.
Основні форми зовнішньоекономічної діяльності.
2. Показники зовнішньоекономічної діяльності та методики їх
розрахунку.
Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
4. Список використаної літератури.
Основні форми зовнішньоекономічної діяльності.
Функціонування економіки країни не може відбуватися без
розвинутої системи зовнішньоекономічних зв’язків.
Зовнішньоекономічна діяльність – це заснована на взаємовигідних
економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі,
руху капіталів, міграції робочої сили та передачі технологій.
Державне регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів
держав та суб’єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створене
для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької
діяльності та напрями використання доходів та здійснення
інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідації монополізму.
Основними цілями державного регулювання зовнішньоекономічної
діяльності в Україні є:
забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього
ринку країни;
стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
створення сприятливих умов для залучення національної економіки в
систему світового поділу праці;
наближення національної економіки до ринкових структур розвинутих
зарубіжних країн.
Основними формами зовнішньоекономічної діяльності є:
Торговельна діяльність. Міжнародна торгівля – це система
економічних відносин держави, основна мета яких імпорт та експорт
товарів та послуг. Міжнародна торгівля товарами охоплює готову
продукцію, напівфабрикати, сировину та продукти інтелектуальної
діяльності. Міжнародна торгівля послугами включає: туризм,
транспорт, банківські та біржові послуги, страхові операції та
ярмарки.
Розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики: вільна
торгівля та протекціонізм.
Вільна торгівля не передбачає втручання держави в зовнішню
торгівлю. Експортно-імпортні відносини регулює ринок на підставі
співвідношення попиту та пропозиції.
Протекціонізм – це державна політика захисту внутрішнього ринку
від іноземного втручання через певну систему обмежень.
Державне регулювання може бути одностороннім та багатостороннім.
Односторонній полягає у застосуванні методів регулювання
міжнародної торговельної діяльності з боку тільки однієї країни.
Батостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження між
державами.
Іноземне інвестування. Держава, маючи обмежені бюджетні фінансові
ресурси, не може власними силами забезпечити ефективні структурні
зміни в економіці і тоді найзначнішими фінансовими додатковими
джерелами стають іноземні інвестиції. Використання іноземних
інвестицій сприяє формуванню національних інвестиційних ринків,
макроекономічній стабілізації економіки та уможливлює вирішення
окремих соціальних проблем.
Політика України, що стосується державного регулювання іноземних
інвестицій визначається Законами «Про зовнішньоекономічну
діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист
іноземних інвестицій», а також постановами Кабінету Міністрів
України «Положення про порядок державної реєстрації іноземних
інвестицій», «Положення про порядок державної реєстрації договорів
про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного
інвестора».
Іноземні інвестиції – це цінності, що вкладаються іноземними
інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності з метою отримання
прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інвестиціями можуть
бути: іноземна чи національна валюта, рухоме чи не рухоме
майно, акції, облігації чи інші цінні папери, грошові вимоги,
інтелектуальна власність.
Захист іноземних інвестицій гарантується тим, що вони не
підлягають націоналізації.
Іноземні інвестиції здійснюються тільки в безготівковій формі та
тільки через кореспондентські рахунки вповноважених банків.
Міжнародні кредити – це економічні відносини, що виникають між
державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою
позичання валютних та товарних ресурсів на умовах повернення їх
у визначені строки, а також сплаті винагороди за користування.
Розрізняють такі види міжнародних кредитів:
міжнародний кредит між фірмами різних країн як різновид
комерційного кредиту,
банківський кредит у зовнішній торгівлі,
міждержавні кредити,
кредити регіональних банків розвитку,
кредити міжнародних та валютно-фінансових організацій.
Кредити поділяються: товарні, які експортери надають своїм
покупцям; валютні, що надаються банками у грошовій формі.
Основним документом, який регулює відносини в галузі іноземного
кредитування, є постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня
1997р. №414 «Про впорядкування залучення і використання
іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом
Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх
фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного
боргу».
2. Показники зовнішньоекономічної діяльності та методики їх
розрахунку.
До показників зовнішньоекономічної діяльності відносять:
валовий сукупний продукт, національний дохід, валовий
національний продукт, національний дохід, особистий дохід,
використаний дохід. До їх складових структуроутворюючих елементів
входять:
1. Матеріальні затрати.
2. Амортизація.
3. Непрямі податки.
4. Нарахування на заробітну плату.
5. Прямі податки.
6. Особисті податки громадян.
7. Оплата праці.
8. Рентні платежі.
9. Прибуток.
10. Трансфертні
платежі і виплати населенню.
До них не враховують показникові діяльність – працю домогосподарок
та інші роботи в домогосподарствах, які задовольняють власні
потреби, товари та послуги тіньової економіки, яка в сучасних
умовах виробляє до 65% обсягу ВНП.
Валовий внутрішній продукт включає продукцію та послуги, які
вироблені резидентом країни протягом року.
Якщо до показника ВВП додати різницю між надходженнями від
факторів виробництва з-за кордону та факторними додати, які
отримали іноземні інвестори в країні, то отримаємо показник ВНД.
Валовий національний дохід обчислюється методом підрахунку ВНД
за витратами на виготовлену в країні продукцію та методом
розрахунку доходів, отриманих в результаті виробництва продукції.
Витрати на споживання включають витрати домашніх господарств
на різні види товарів та послуг: предмети споживання тривалого
використовування, предмети поточного споживання, споживчі витрати
та послуги.
Валові приватні інвестиції складаються з інвестицій на
заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва
протягом року, тобто амортизація, та чистих інвестицій.
Державні витрати об’єднують усі витрати держави, які йдуть
безпосередньо на виробництво товарів та послуг.
Державні трансфертні платежі не включаються у ВНД, тому що
вони не відображають зростання поточного виробництва.
Урядові трансфертні платежі – це державні витрати індивідам,
які не обумовлюються безпосередньо їх участю в суспільному
виробництві.
Чистий експорт – це різниця між обсягом експорту та імпорту
Заробітна плата – це грошова винагорода за працю робітника
та службовця, яка включає додаткові виплати на соціальне
забезпечення, соціальне страхування та інші виплати.
Валовий прибуток – це прибуток, який отримують власники
одноосібних підприємств, господарств, товариств, корпорацій.
Амортизація – це еквівалент величини знецінення основного
капіталу за рік.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх
розмір для окремого платника прямо не залежить від його
доходів.
Прямі податки встановлюються відповідно до рівня доходності.
Чистий національний продукт (ЧДП) – це ВНД, з якого
відраховано вартість засобів виробництва, що спрацювались у
процесі виготовлення продукції.
Національний дохід (НД) – це дохід, який визначається шляхом
відрахування з вартості ЧНП непрямих податків (Нц); – це
найважливіший узагальнюючий економічний показник, що визначає такі
фактори, як чисельність зайнятих, продуктивність праці,
фондоозброєність, фондовіддача та структура участі галузей
матеріального виробництва та сфери послуг у формуванні
національного доходу.
Особистий дохід (ОД) – це дохід, отриманий приватним способом.
Використаний дохід – це частка особистого доходу, яка
залишається після сплати індивідуальних податків.
Валовий національний розміщений дохід являє собою валовий
національний дохід (ВНД), збільшений на сальдо поточних
трансфертів, отриманих резидентами даної країни з-за кордону (С)
за відрахуванням поточних трансфертів, переданих резидентами даної
країни за кордоном (О):
ВИДР=ВНД+(С – О).
Чисте кредитування і чисте позичання – це різниця між
джерелами фінансування інвестицій, валовим нагромадженням та
придбанням невиробничих нематеріальних не фінансових активів.
Національне багатство – це сума всіх активів країни за
відрахуванням фінансових зобов’язань.
.
3. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Принципова структура інституцій, які управляють зовнішньоекономічною
сферою, і в промислово розвинутих країнах, і в країнах, що розвиваються,
приблизно однакова. До неї звичайно входять кабінет міністрів,
міністерство зовнішньої торгівлі або зовнішньоекономічних зв’язків,
митні органи (управління), центральний банк, експортно-імпортний банк,
центральне статистичне управління (міністерство), міністерство
закордонних справ, податкові відомства.
Міністерство зовнішньої торгівлі здійснює функції керівництва,
регулювання і контролю в галузі зовнішньої торгівлі, виробляє
розпорядження і стежить за їх виконанням усіма підвідомчими йому
організаціями.
Сьогодні міністерство виконує такі найважливіші функції:1) розробляє і
здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток торговельних відносин
країни з іноземними державами;2) розробляє проекти торговельних
договорів, угод і конвенцій із питань зовнішньої торгівлі, проводить
переговори з іноземними державами і підписує за уповноваженням свого
уряду торговельні договори й угоди, контролює виконання міжурядових
торговельних договорів і угод;3) складає проекти експортно-імпортних та
інших зовнішньоторговельних планів, регулює і контролює виконання планів
із зовнішньої торгівлі, накреслює заходи щодо поліпшення якості
експортних та імпортних товарів;4) регулює і контролює діяльність
експортно-імпортних об’єднань, торговельних представництв за кордоном і
торговельних радників при посольствах і місіях своєї країни;5)
займається питаннями митної політики;6) розробляє і здійснює заходи з
валютно-фінансових питань, регулює надходження платежів за
зовнішньоторговельними операціями;7) вивчає питання транспортування
зовнішньоторговельних вантажів і контролює виконання планів перевезень
товарів;8) спостерігає за виконанням наказів, постанов і правил, що
стосуються зовнішньої торгівлі;9) видає експортні й імпортні ліцензії,
реєструє контракти;10) займається підбором і підготовкою кадрів.
Звичайно основною структурною одиницею міністерства зовнішньої торгівлі
є управління.
За характером діяльності всі управління міністерства можна об’єднати в
три групи:1. Торговельно-політичні управління (регіональні) займаються
питаннями розвитку торговельних взаємозв’язків з окремими групами країн.
Вони виробляють основи торговельної політики країни, а також заходи щодо
зміцнення економічних зв’язків із зарубіжними країнами.2. Головні
товарні (галузеві) управління здійснюють контроль за виконанням
експортних та імпортних планів; вивчають комерційні умови експорту й
імпорту; розглядають заявки іноземних держав на постачання і закупівлю
товарів, проводять переговори з іноземними делегаціями з питань експорту
й імпорту; спостерігають за товарною структурою зовнішньої торгівлі;
видають дозволи на ввіз і вивіз товарів; беруть участь у підготовці
типових контрактів і загальних умов поставок.3. Функціональні управління
та відділи. Існує кілька типів таких управлінь, наприклад
договірно-правове (готує проекти торговельних договорів і угод, урядових
постанов; контролює виконання правових умов договорів і угод); валютне
управління (складає валютні баланси з торгівлі з окремими країнами,
видає дозволи на платежі в іноземній валюті); митне управління (керує
місцевими митними організаціями і контролює дотримання ними вимог
законодавства і правил з митної справи; вивчає питання митної політики,
готує проекти митних тарифів, бере участь у розробленні проектів
міжнародних угод у частині, що стосується митної справи); управління цін
(здійснює загальний контроль за ціновими умовами контрактів) та ін.
Торговельні представництва країни в іноземних державах захищають за
кордоном права даної країни в галузі зовнішньої торгівлі.
Функції та завдання торговельних представництв такі:1) представляти
інтереси даної країни в галузі зовнішньої торгівлі і сприяти розвиткові
торговельних та інших господарських відносин даної країни з країною
перебування торговельного представництва;2) регулювати зовнішню торгівлю
даної країни з країною перебування торговельного представництва;3)
здійснювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування
торговельного представництва;4) вивчати загальні економічні умови,
зовнішньоекономічні зв’язки і кон’юнктуру ринків країни перебування,
враховуючи інтереси зовнішньої торгівлі даної країни, і давати
відповідну інформацію в Міністерство зовнішньої торгівлі та Міністерство
закордонних справ своєї країни, а також зовнішньоторговельним
організаціям та іншим заінтересованим організаціям і компаніям своєї
країни.
Звичайно торговельні представництва даної країни становлять частину
відповідних повноважних представництв цієї держави за кордоном; вони є
частиною посольства або місії даної країни; безпосередньо
підпорядковуються Міністерству зовнішньої торгівлі.
Центральний банк будь-якої країни відіграє важливу роль в управлінні
зовнішньоекономічною діяльністю, валютно-фінансовими інструментами і
насамперед регулюванням курсу національної валюти, що прямо впливає на
експортно-імпортні потоки.
Експортно-імпортні банки здійснюють кредитні й розрахункові функції від
імені уряду. Кредитування зовнішньої торгівлі – винятково важлива
функція, безпосередньо пов’язана з зовнішньоторговельним процесом.
Митні органи – це державні установи, які контролюють експортно-імпортні
потоки на митному кордоні країни; вони ведуть митну статистику,
розробляють митні правила і процедури, стягують митні збори, мито і
податки.
Міністерство закордонних справ визначає зовнішньополітичні орієнтири і
сприяє зовнішньополітичному забезпеченню зовнішньоекономічних інтересів
національних експортерів та імпортерів.
Кабінет Міністрів (центральний апарат уряду) координує діяльність
органів, що беруть участь у процесі управління зовнішньоекономічною
діяльністю, керує процесом узгодження й прийняття національної
зовнішньоекономічної стратегії, політики та законодавства головними
органами державної влади країни.
Список використаної літератури.
1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 –
ВР.//Відомості ВРУ. – 1996.
Дідківська Л.І., Головко Л.С. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВННЯ ЕКОНОМІКИ.
Навчальний посібник. 2-ге видання. – Київ 2002
Чистов С. М., Никифоров А. Є., Куценко Т.Ф. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ЕКОНОМІКИ. Навчальний посібник. – Київ 2000.
Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000.
Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. –
Тернопіль: ТАНГ, 2000.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
