UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДискурс Миколи Євшана та “Української хати” (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1719
Скачало191
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Дискурс Миколи Євшана

 

та “Української хати”

 

 

 

У статті “Молода Муза” Остап Луцький писав: “Знаменем останніх десятків

літ є те, що на всіх полях людської думки ломляться давні правди і

поняття. Незвичайно ( як на фільозофа) спопуляризований Ніцше вислав у

широкі круги сучасного світового суспільства свого “Заратустру” і той

мабуть ще більше, як всі попередні віщуни, звернув увагу всіх, що з ним

стрічались, на те, що наблизився час контролі для багатьох наших понять

про найбільш інтересні для нас життєві справи... В сучасній людській

громаді чимраз частіше почав з’являтися тип людини, що стратила усяку

віру і надію...” 1

 

Іван Франко, як відомо, у своїй відповіді заперечував значення як Ніцше,

так і інших виразників сучасної кризи, названих Луцьким, а саме Ібсена,

Метерлінка, Франса та Бодлера. Крім того, він заперечував і наявність

кризи2. В тих аргументах, якими Франко послужився при розгромі «Молодої

Музи», в черговий раз виявився його антимодернізм. Негативне ставлення

до Ніцше тут видається важливим компонентом. Що ж до Луцького та його

колег, то вони спромоглися лише позначити певні координати нового

модерного дискурсу й нової філософії мистецтва, однак розвинути їх не

змогли. Це зробив Микола Євшан та його колеги з київського журналу

«Українська хата» (1909—1914). Ніцшеанство лягло в основу дискурсу

«хатян». Однак перед тим, як зосередитися на ньому, коротко

схарактеризуємо критичний дискурс цього журналу в цілому.

 

У своїй рекламі «Українська хата» оголошувала себе як журнал за напрямом

«національно-поступово-демократичний». А в першому номері в редакційному

вступі говорилося про те, що завдання нового журналу — принести «помочі

і світла в темну українську хату»3. Однак невдовзі виявилося, що і цей

просвітянський заклик, і сама назва журналу «Українська хата»

максимально неадекватні його змістові. Журнал, який у 1910 р. виходив з

сільською хатою й коровами на обкладинці, продемонстрував колосальну

асиметрію між назвою й реальними культурними звершеннями. Заклавши в

назві дві тези: ізоляціонізму — «українська» і народництва, народу як

села — «хата», його автори робили щось діаметрально протилежне4.

 

Дискурс «Української хати» засвідчував намір його редакторів та авторів

розширити рамки української культури, модернізувати її. Вони прагнули

модерної нації й модерної культури, отже, головним об'єктом їхньої

критики було «старе» народництво або українофільство в усіх його

політичних та мистецьких виявах.

 

Поезія і проза, представлені на сторінках журналу, вирізнялися інтересом

до різних, мало знайомих ще українській літературі тогочасних проблем —

психології, сексуальності, екзотики (в тому числі психологічної),

відкритістю до тих сторін життя, які завжди обходилися народницькою

культурою. Всупереч назві, «Хату» цікавило місто, її настанови були

принципово антинародницькими. Відповідно на сторінках журналу не міг у

жодному разі з'явитися не тільки Іван Нечуй-Левицький, але навіть Іван

Франко.

 

Тут друкувалися поезія і проза «модерністів», передовсім поетів «Молодої

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ