UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЄвшанова концепція творчості (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось834
Скачало161
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Євшанова концепція творчості

 

 

 

 

 

Євшан не був естетом і «артистом» у дусі Вороного чи загалом дещо

декадентської культури зламу віків. Він не підтримував гасел «мистецтва

для мистецтва» або чистої краси, хоча часто й хаотично посилався то на

Джона Рескіна, то на Оскара Вайльда, то на Мережковського.

 

Літературна програма критика втілилася в кількох програмних статтях,

зокрема в такій, як «Суспільний і артистичний елемент в творчости», але

водночас і в усій цілості його писань. Як уже зазначалося, Євшан

передовсім акцентує не на літературі, а на творчості, головним моментом

якої є процес творення. Звідси ясно, чому одним з фокусів Євшана була

психологія творчості, а відповідно індивідуальність письменника, його

психологічний портрет у момент народження того чи іншого твору.

 

У філософському сенсі творчість вважалася виявом мрії людини про

абсолютну свободу. Свобода творчості була її першою заповіддю. До

культурного аморалізму Ніцше Євшан не доходить, однак усе ж сприймає

творчість як частково негативну силу, гріх ламання норм і догм.

 

Як чимало європейських інтелектуалів свого часу, Євшан передчуває

паралельні тенденції в царині творчості й мистецтва. З одного боку,

творчість, стаючи більш вільною, індивідуальною, тяжіє до елітарності,

віддалення від загальної маси. З іншого — творчість або якась її частина

прямує «до ролі чисто машинової продукції». (Відчуття загрози масової

культури дещо пізніше яскраво виявилося в працях Хосе Ортеги-і-Ґассета,

зокрема в «Бунті мас».) У руслі розвитку цих концепцій Євшан постійно

підкреслює, що між народом та інтелігенцією (в тому числі народницькою)

існує прірва нерозуміння. Інтелігенція фальшує свою народність. «Так

званий» народ (за формулою Товкачевського) безмежно далекий від

будь-якої культури. Товкачевський заходить у теоретизуваннях на тему

елітарності культури ще далі: «Сучасна культура, як відомо,

аристократична; вона являється культурою одиниць, а не культурою мас, і

в той час, як творці зносяться все вище і вище, маси лишаються на тім

самім культурнім рівні, і звичайному читачеві стає все тяжче розуміти

твори мистецтва». Помітивши цю рису дискурсу «хатян», Валерій Шевчук

оцінив її як епігонство модних у цей час на Заході ідей і навіть дав

характерну моральну оцінку: «Біда тільки в тому, що й людей «стада»

справжній інтелігент і гуманіст не може і не має права зневажати й

упосліджувати, коли так високо ставить людину в людині»3. Шевчук, як

видно, підійшов до оцінки модерного явища з моралістичними мірками

старого гуманізму. Тимчасом модернізм був його запереченням.

Антидемократичний і антиморалістичний індивідуалізм Ніцше та його

послідовників не передбачав «справжнього» гуманізму. Йшлося не про

людину взагалі, а про вибрану людину. І це — не романтична чи естетична

поза, а центральна філософська орієнтація нового часу.

 

Дискурс «Хати» був антидемократичним передовсім як антитеза до

народницького демократизму опонентів з «Ради». Мало було висміяти

Грінченка або Васильченка як творців свого роду антилітератури, але й

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ