UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВихідна ситуація функціонування літературної критики в Галичині міжвоєнного періоду (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1950
Скачало194
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Вихідна ситуація функціонування літературної критики

 

в Галичині міжвоєнного періоду.

 

Період, обраний для дослідження стану й особливостей функціонування

української літературної критики, має геополітичні, ідейно-естетичні та

соціально-психологічні виміри. За Ризькою угодою, укладеною 18 березня

1921 року між Росією, Польщею та Україною, західноукраїнські землі

(Галичина і частина Волині — понад 162 тис. кв. кілометрів території,

більше 11 мільйонів населення) увійшли до складу Другої Речі посполитої

Польщі. Апеляції антикомуністичних сил України з середовища на той час

формально об’єднаних УНР і ЗУНР до світової громадськості, зокрема до

країн Антанти, до уваги не бралися. Сент-Жерменська ухвала представників

західноєвропейських держав у 1923 році надала Ризькій угоді правового

статусу міжнародного характеру. Ще раніше, у грудні 1922 року, т. зв.

Українська Радянська Соціалістична Республіка увійшла до складу СРСР.

Новий поділ етнічних українських земель між чотирма державами став

фактом: 11 листопада 1918 року Буковину окупувала Румунія, 10 вересня

1919 року Закарпаття дісталося Чехословаччині.

 

При всій плинності історичного процесу і взаємопов’язаності українських

земель під час національно-визвольних змагань 1917-1920 років саме 1922

рік став тією віхою, що знаменувала не стільки остаточне закінчення

війни і встановлення відносного миру, скільки втрату надії багатьох

українців-самостійників на можливе визнання світом їх історичної рації.

Встановлення кордонів між УРСР, Другою Річчю посполитою Польщі,

Чехословаччиною, Румунією і Росією було тим геополітичним чинником, який

викликав далекосяжні наслідки у духовному житті українців. Передусім

з’явилася численна політична еміґрація. Мільйони українців, автохтонних

жителів на рідних землях, не виїжджаючи з них, стали громадянами чужих

держав, «нацменшинами» з різними можливостями задоволення своїх

духовно-релігійних, культурно-освітніх, естетичних потреб. Такі великі

центри української культури, як Львів, Чернівці, Станіславів, у яких уже

за умов Австро-Угорської конституційної монархії склалася значна

інфраструктура культурно-освітнього життя («Просвіта», «Рідна школа»,

часописи, кафедри української мови і літератури в університетах і

гімназіях, спортивні і кооперативні організації тощо), опинилися поза

межами і впливом української держави. На гребені національного

відродження, за умов прискореного формування політичної свідомості на

основі соборницької ідеї українці потрапили під юрисдикцію чужинецьких

правових систем. Потрібно було усе починати з початку.

 

Серед українських громад у Польщі, Румунії, Чехословаччині жили і

продовжували творити відомі вже культурно-освітні діячі, в тім числі

письменники, видавці, журналісти. Тепер вони у пошуках хто політичного

захисту, хто праці та житла змушені були влаштовуватись, крім

воєводських міст, у провінції, в містечках і селах. Крем’янець, Золочів,

Коломия, Снятин, Самбір, Дрогобич, Тернопіль, Мукачів, Хуст, Перемишль,

Каліш, Тарнув (крім Львова, Чернівців, Станіслава, Кракова, Праги)

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ