UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихологія особистості злочинця (реферат)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7779
Скачало669
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦЯ.

 

ПЛАН

 

1.     Поняття, структура особистості злочинця.

 

2.     Типологія особистості злочинця.

 

а) соціально-адаптивний тип;

 

б) соціально-дезадаптивний тип.

 

1.       Поняття, структура особистості злочинця.

 

Охарактеризувати особистість злочинця – означає дослідити і визначити

типологічно криміногенно значущі якості індивіда.

 

Особистість злочинця – це сукупність типологічних якостей індивіда, які

зумовлюють скоєне ним злочинне діяння певного виду.

 

Злочини скоюються не через задатки індивіда до злочинної поведінки і

навіть не через те, що індивід не хоче або не розуміє, що потрібно жити

за законом, а в результаті того, що у даної людини вкоренилась система

змістовних утворень, яка зумовлює її викривлене ставлення до певної

сторони соціальної дійсності.

 

Оцінюючи особистість людини, яка скоїла злочин, потрібно виявити

домінуючі спонукання та узагальнені способи її життєдіяльності, які

утворюють загальну схему її поведінки та стратегію життєдіяльності.

Людська поведінка організується певними вихідними ціннісними позиціями

особистості.

 

Головним системоутворюючим фактором типу особистості є механізм її

змістоутворення.

 

В ціннісному змістоутворенні поведінки злочинців є загальний дефект,

який полягає в неадекватній оцінці ними власної користі злочинного

діяння. Більш чи менш усвідомлюючи свою антисоціальну суть, злочинці за

звичай висувають систему самовиправдальних мотивів і нейтралізують ті

соціальні цінності, які перешкоджають досягненню злочинних цілей. Зняття

з себе відповідальності на підставі самовиправдання своїх дій – одна з

характерних особливостей більшості злочинців.

 

Причини своєї злочинної поведінки злочинець вбачає не в своїх негативних

якостях, а в зовнішніх обставинах, поведінці інших людей. Скоєння

злочину поєднується, як правило, з високою самооцінкою злочинця. Це

вказує на неадекватність оцінок злочинців, глибокі порушення у сфері

самооцінки та самоконтролю особистості. Формується система психічного

самозахисту особистості злочинця.

 

Самовиправдання навмисного злочину здійснюється різними способами:

 

-  утрируванням (перебільшенням) вини жертви;

 

-  знеціненням суспільних та правових норм шляхом протиставлення їх

нормам референтних антисоціальних груп (банди, злодійські шайки);

 

-  перенесенням відповідальності на інших осіб, виправданням

обставинами, які виникли тощо.

 

Справжні вихідні мотиви поведінки злочинця можуть трансформуватись,

видозмінюватись, приховуватись, оформлятись в потрібному для нього

вигляді.

 

Мотивація злочину формується особистісними негативними якостями

злочинця – користливістю, помстою, ревнощами, системою складних

поглядів (неправильним розумінням поняття обов’язку, товаришування

тощо).

 

Для злочинців-рецидивистів особливо характерними є глибокі зміни в

мотиваційно-потребовій сфері: вона надто примітивна, а дії здійснюються

на низькому імпульсивно-установочному рівні регуляції. Мотивація таких

дій прихована, що і створює видимість „безмотивного” злочину.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ