UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЮридичний і медичний критерії психічних розладів особи під час здійснення нею кримінально карного діяння. Проблема неосудності й обмеженої осудності (
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2207
Скачало163
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Юридичний і медичний критерії психічних розладів особи під час

здійснення нею кримінально карного діяння. Проблема неосудності й

обмеженої осудності

 

Осудність і неосудність. У попередній главі відзначалося, що для

настання звичайних юридичних наслідків поводження громадянина як

суб'єкта права повинне бути осознанно-регулируемым (свідомим-вольовим).

Суб'єкт повинен мати фактичну можливість розуміти дозволи, що

втримуються в законі, і заборони й пристосовувати до них своє

поводження. Для цього йому необхідно мати здатність адекватно оцінювати

обстановку, у якій відбуваються юридичні дії, усвідомлювати їхню

сутність і могти розпоряджатися ними (вибирати рід і характер учинку,

утримуватися від якихось дій і т.д.).

 

У карному праві ці загальні умови, що дозволяють громадянинові бути

самостійним суб'єктом права, конкретизуються в категорії осудності.

Осудність є здатність особи розуміти чинене їм і керувати своїми діями.

Вона відображає ту міру вимогливості до психіки суб'єкта, що дозволяє

покласти на нього кримінальну відповідальність у випадку порушення їм

кримінально-правової заборони, тобто при здійсненні їм діяння,

передбаченого Особливою частиною КК.

 

Осудним уважається будь-яка особа, що досягла віку настання кримінальної

відповідальності*. Виключення становлять обличчя, що страждають під час

здійснення кримінально карного діяння глибоким психічним розладом.

Останнє робить порушника кримінально-правової заборони несамовитим.

Несамовитий не підлягає кримінальній відповідальності. До нього можуть

бути застосовані примусові міри медичного характеру.

 

* Вік, з якого наступає кримінальна відповідальність, установлений ст.

20 КК - з 16 років, а для найбільш тяжких злочинів - з 14 років.

 

Категорії осудності й неосудності є кримінально-правовими. Судова

психіатрія має з ними справа остільки, оскільки неосудність

обумовлюється хворобливими порушеннями психіки, наявність яких

установлюється в ході виробництва по кримінальній справі

експертно-психіатричним шляхом.

 

Експертизи, призначувані у зв'язку із сумнівами в осудності

обвинувачуваного, становлять близько 90% всіх проведених у країні

судово-психіатричних експертиз, а більшість хворих, що перебувають на

примусовому лікуванні - це особи, визнані несамовитими. Тому проблема

неосудності у вітчизняній судовій психіатрії традиційно розглядається як

центральна.

 

Теоретичним обґрунтуванням юридичних категорій осудності й

відповідальності виступає філософське вчення про волю волі. Із часів

Сократа філософи ведуть суперечку про те, вільна людина у своїх учинках

або його волі є мнимої, а характер поводження цілком обумовлений

причинами, зовнішніми стосовно суб'єктивних намірів особи (його

«волению»). У різних філософських системах такими зовнішніми причинами

вважалися Божественне приречення, біологічна конституція індивіда, що

формує особистість середовище та ін.

 

Правові доктрини кримінальної відповідальності середньовіччя й Нового

часу, у тому числі класичної школи карного права, виходили з визнання

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ