.

Розлади мислення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
487 4895
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Розлади мислення

Мислення – вища форма відбиття й пізнання об’єктивної реальності
людиною, установлення внутрішніх зв’язків між предметами і явищами
навколишні нас миру.

Інтелект – розум людини, рівень розумової діяльності, здатність людини
на базі знань і життєвого досвіду користуватися розумовими операціями.

Розладу мислення (асоціативного процесу) мають місце при будь-яких
психічних хворобах.

Збільшення кількості асоціацій, що утворяться в кожний даний проміжок
часу, полегшення їхнього настання звуться прискорення асоціативного
процесу. У виражених випадках прискорення мислення доходить до скачки
ідей, при якій спостерігається безперервна зміна однієї незакінченої
думки іншої. Мислення при цьому характеризується крайньої
отвлекаемостью, перевагою образних подань над відверненими ідеями.

Уповільнення мислення – виникнення асоціацій украй уповільнюється, число
асоціацій зменшується, вони виникають із працею, їх мало, зміст їх
одноманітно й бідно. Хворі скаржаться на втрату здатності до мислення,
ослаблення розумових здатностей, інтелектуальне отупіння.

Незв’язність мислення – втрата здатності до утворення асоціацій, до
з’єднання сприйняттів, подань, понять, до відбиття дійсності в її
зв’язках і відносинах. Це втрата здатності до самих елементарних
узагальнень, до здійснення аналізу й синтезу. Мова хворих при цьому
представляє набір не зв’язаних змістом слів.

Докладність мислення – розлад асоціативного процесу, коли утворення
нових асоціацій украй уповільнюється внаслідок тривалого домінування
попередніх. Виражається у в’язкості, тугоподвижности мислення, зниженні
його продуктивності. При цьому наступає втрата здатності виділення
головного із другорядного, істотного з несуттєвого.

Персеверация мислення – тривале домінування при загальному різко
вираженому утрудненні асоціативного процесу однієї якої-небудь думки,
одного якогось подання. При цьому на різні питання дається той самий
відповідь за рахунок домінування у свідомості обмеженого числа думок і
подань.

Резонерство – великі й марні міркування.

Шперрунги – мимовільні обриви думок.

Марення – помилковий умовивід, що, по-перше, не відповідає дійсності,
перекручено неї відбиває, по-друге, повністю опановує свідомістю
хворого, залишається, незважаючи на явне протиріччя з дійсністю,
недоступним корекції. Визначальними властивостями марення є непохитне
переконання, помилкове обґрунтування, порушення логіки судження, тобто
поява «кривої логіки», коли висновки не випливають із передумов
(«божевілля зі змістом»).

Виділяють первинне марення, що часто є єдиною ознакою розладу психічної
діяльності у хворого. У цьому випадку порушується в основному
раціональне, логічне пізнання – відбиття внутрішніх зв’язків дійсності.
Порушено логіку міркувань, перекручені помилкові судження підкріплюються
ланцюгом доказів, що мають суб’єктивну, криву логікові, свою систему.
При цьому патологічному тлумаченню піддаються всі події навколишнього, у
зв’язку із чим первинне марення часто називають маренням тлумачення,
інтелектуальним маренням. Почуттєве пізнання при цьому не страждає. По
змісту первинне марення ділиться на марення винахідництва,
реформаторства, ревнощів, а також любовний, еротичний і ін.

Марення образний (почуттєвий) на відміну від первинного інтелектуального
марення виражається в порушенні не тільки раціонального, але й
почуттєвого пізнання. Він переважно носить наочний характер з перевагою
уяви, фантазій, мрій. Маячні ідеї фрагментарні, у них багато неясного,
непослідовного. Вони виникають без системи, на відміну від первинного
марення вони не доводяться, приймаються як даність. Неактивна робота над
змістом марення, перевага інтелектуальної пасивності, властивої що
марить, характерні для цього виду марення. При напливі маревних подань у
свідомості калейдоскопически проноситься рій образів. Почуттєве марення
нерідко супроводжується розгубленістю, напруженою тривогою. У вчинках
хворих при цьому нерідко переважають раптовість і мимовільність. Він
займає як би перехідне місце між первинним маренням і станом потьмарення
свідомості.

По змісту розрізняють почуттєве марення переслідування, отруєння,
ревнощів, іпохондричний (марення хвороби), впливу, збитку, величі,
еротичний (любовний).

Марення афективний є варіантом почуттєвого марення; виникають завжди
разом з розладом настрою (депресивним або маніакальним афектом) і своїм
змістом завжди відбиває настрій, афект. У його змісті виявляється лише
відносна логічна послідовність. При ньому, як правило, не наступає
необоротних (як при первинному маренні) змін особистості. Його
виникнення вказує на набагато менш глибоке, менш інертний і оборотний
розлад психічної діяльності в порівнянні з первинним маренням.

Залежно від афекту (депресія, манія) зміст афективного марення буває
різним. При депресії може виникати марення самозвинувачення,
самознищення, гріховності, марення загибелі (наприклад, близьких, майна,
житла), а також нігілістичне марення, коли хворі говорять про нібито
наявність у них невиліковного захворювання, гнитті нутрощів, припиненні
діяльності кишечнику, зникненні нутрощів, усього тіла. У деяких випадках
виникає марення громадности (марення Котара), коли хворі затверджують,
що вони будуть мучитися тисячі років, земна куля розпадеться, і все
людство загине. При маніакальній зміні афекту виникають маячні ідеї
переваги, виняткової талановитості, фізичної сили, величі.

Резидуальный марення – частіше образне марення, що залишається на якийсь
час у незміненому виді в якості моносимптома після зникнення всіх інших
проявів психотического стани й відновлення до них критичного відношення.

Надцінні ідеї – судження, що виникають у результаті реальних обставин,
але занимающие надалі невідповідне їхньому значенню переважне положення
у свідомості людини з розвитком надмірної емоційної напруги. На відміну
від марення вони виникають як патологічне перетворення, звичайно
запізніле, природної реакції на реальні події. Для марення ж характерно
із самого початку патологічне тлумачення дійсності. Надцінної ж ідеї,
незважаючи на домінуюче положення у свідомості, не стають поглядом, їхня
поява не супроводжується зміною особистості, що характерно для марення.
Після закінчення деякого часу надцінні ідеї при сприятливих обставинах
втрачають свою інтенсивність і зникають.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020