.

Психози в передстаречому й старечому віці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
260 2919
Скачать документ

Реферат на тему:

Психози в передстаречому

й старечому віці

До цієї групи ставляться психічні захворювання, що розвиваються в
передстаречому (45-60 років) і старечому (після 65 років) віці, властиві
тільки цьому періоду життя. Відповідно до сучасної класифікації, цей
період позначається також як вік зворотного розвитку або другої половини
життя.

Загальноприйнятим є розподіл психічних захворювань, властивих тільки
цьому періоду життя, на передстаречі й старечі психози.

Така класифікація визначається не тільки віковими ознаками, але й
особливостями клінічної картини захворювання.

Передстаречі психози. У рамках передстаречих (пресенильних) психозів
виділяють пресенильную, або інволюційну, меланхолію, инволюционний
параноид і инволюционное слабоумство.

Инволюционная меланхолія є найпоширенішим клінічним варіантом серед
инволюционних психозів, розвивається переважно в жінок у віці 45-60
років на тлі клімаксу.

Розвитку психозу передує цілий комплекс вредностей – гормональна
перебудова періоду клімаксу, загострення або поява соматичних
захворювань, психогенні фактори. При цьому в якості психогенно
травматизирующего обставини виступає й сам вік з комплексом
психотравматизирующих переживань, пов’язаних зі старістю, що
насувається. Саме в цьому періоді наступають зміни й ламання звичного
життєвого укладу – вихід на пенсію, втрата колишніх позицій, самітність
у зв’язку зі смертю чоловіка, необхідність адаптації до нових умов
життя. Поряд із цим мають значення й додаткові психогенно
травматизирующие обставини, часто незначні, але патологічно сприймані
хворими в цьому періоді життя. Тому їх називають малими психогениями або
умовно патологічними.

Розвитку захворювання, як правило, безпосередньо передують подібні малі
психогении – сімейні конфлікти, переїзд на іншу квартиру, у родину дітей
і т.п.

Початковий період характеризується підвищеною стомлюваністю,
пригнобленим настроєм, тривогою по кожному незначному життєвому приводі,
очікуванням усіляких неприємностей. У хворих постійно коливається
настрій з перевагою зниженого, з наростаючою тривогою. Занепокоєння,
боязке очікування неминучого нещастя супроводжуються скаргами на
невизначені страхи, хвилювання, побоювання із приводу свого здоров’я. У
більшості хворих відзначаються окремі істеричні прояви.

У міру розвитку хвороби посилення тривожно-тужливого афекту
супроводжується порушенням. На висоті психозу тривожне порушення досягає
часто великої сили, приймаючи характер меланхолійного буйства із
суицидальними тенденціями й спробами.

На тлі глибокої туги й тривоги розвиваються маячні ідеї винності,
самозвинувачення й самознищення, збитку, руйнування, загибелі. Хворі
переконані у своїй глобальній провині перед людством. Очікують
виняткового по своїй вазі й мучительности покарання, уважаючи разом з
тим, що вони цього заслуговують. Вони постійно винять себе за помилки,
нібито зроблені ними в минулому, при цьому пригадують різні незначні
епізоди, за які повинні бути строго покарані. У багатьох випадках у
хворих відзначаються різноманітні іпохондричні розлади від скарг на своє
здоров’я до іпохондричного марення. Вони впевнені, що хворо сифілісом,
іншими важкими захворюваннями, уважають себе заразними, небезпечними для
навколишніх. У деяких випадках ці скарги здобувають характер
іпохондричного марення заперечення й громадности (у них немає шлунка,
кишечнику, висохнув мозок, атрофируются й не працюють всі внутрішні
органи).

Іноді в клінічній картині переважає рухова загальмованість, однак
частіше відзначається рухове порушення – ажитированная депресія.

Такий гострий період триває від декількох місяців до року й більше.
Поступово тривожно-тужливий афект стає менш напруженим. Всі симптоми як
би застигають і з кожним роком стають усе менш виразними й
одноманітними. Однак при цьому зберігається тривожно-депресивний афект.
Незмінним залишається й колишній зміст маячних ідей. Рухове порушення
поступово переходить у просте й одноманітне рухове занепокоєння,
метушливість.

Плин инволюционной меланхолії звичайно приймає тривалий несприятливий
характер, затягаючись на кілька років.

Після виходу із психозу звичайно визначаються своєрідні зміни
особистості, що виражаються в нестійкості настрої, стомлюваності, легені
виникненні тривожності. Хворі залишаються зосередженими на
функціонуванні внутрішніх органів, настороженими у взаєминах з людьми.
Іноді відзначається виникнення повторних нападів.

Инволюционний параноид. Уперше розвивається в передстаречому віці,
частіше в жінок на тлі клімаксу. У початковому періоді у хворих
з’являються підозрілість, сторожкість у відношенні до навколишньої, у
тому числі до рідним і близьким. Поступово формуються маячні ідеї
переслідування, відносини ревнощів, збитку. Маячні ідеї об’єднані
загальним змістом, пов’язаним з переживаннями матеріально-морального
збитку. Марення будується винятково на основі інтерпретації реальних
фактів і відрізняються гаданою правдоподібністю. Маячні ідеї
вичерпуються повсякденним змістом і представляють як би перебільшену й
перекручену дійсність, особливо ситуаційно побутові взаємини.

Хворі переконані, що їх обкрадають, псують речі, «витягають нитки з
матеріалу», сусіди по квартирі й родичі «будують підступи», «хочуть
зжити», роздобути приналежну їм площа, співробітники по роботі прагнуть
скомпрометувати, зайняти їхнє місце, щоб «одержувати подвійну зарплату»,
чоловіки «змінюють», «планують заволодіти майном», «житлоплощею»,
суперниці «прибігають до різних вивертів», «хочуть вапна». Марення
відрізняється одноманітністю, маломасштабностью, «малим розмахом»,
застреванием хворих на тих самих ідеях і фактах, бідністю аргументації,
спрямованістю проти вузького кола осіб з найближчого оточення й визначає
поводження хворих. Вони різними способами намагаються встановити, які
продукти й у якій кількості в них викрадають, для цього роблять
спеціальні позначки на посуді й місцях зберігання їжі. У дверей своєї
квартири або кімнати вони спеціальним образом розташовують різні
предмети, прикріплюють до замка нитки й т.п. з метою встановити, що в
їхню відсутність хтось проникає в їхній будинок. Переглядають свої речі,
знаходячи при цьому «дрібне псування», стежать за чоловіками й сусідами.

Захворювання характеризується багаторічним одноманітним плином. При
цьому клінічна картина залишається незмінної. У хворих зберігаються
рівний настрій, активність. Незважаючи на наявність марення, поводження
залишається зовні впорядкованим. У багатьох випадках відзначається
схильність до диссимуляции наявних у них маревних переживань. Їхнє
маревне тлумачення реальних подій, ідеї збитку нерідко залишаються
невідомими постійно, що спілкується з ними родичам, дружинам, сусідам.
При цьому в таких хворих зберігаються адаптаційні можливості. Будучи
хворими, вони добре пристосовуються до життя.

Перебіг хвороби – багаторічне при достатній схоронності
интеллектуально-мнестических функцій і відносно гарному фізичному стані.
У процесі лікування відзначається лише деяке збліднення окремих маячних
ідей поряд зі стійкістю й схоронністю тенденції до маревної
інтерпретації конкретних фактів у плані марення матеріального збитку.

Передстарече слабоумство, або пресенильная деменція, що виникає в
передстаречому віці в результаті атрофических процесів у головному
мозку. Різні варіанти пресенильной деменції, названі по імені авторів,
їх що описали (хвороба Альцгеймера, Піка й ін.), поєднують загальні
клінічні ознаки. Характерні поступовий, малопомітний початок, що
наростає слабоумство й необоротність наступаючих розладів.

Найбільше практичне значення мають хвороби Альцгеймера й Піка.

При хворобі Альцгеймера середній вік початку захворювання 54 – 56 років,
середня його тривалість, по даним ряду авторів, 8-10 років. Жінки
занедужують вірогідно значно частіше чоловіків.

У типових випадках прогресуюче слабоумство характеризується рано, що
починаються порушеннями, пам’яті, орієнтування в просторі при
схоронності свідомості своєї психічної неспроможності.

Відмінною рисою слабоумства, що розвивається, є наростаючі порушення
мови (аж до повного її розпаду), листа, а також прогресуюча втрата
звичних навичок.

Нерідко відзначаються розгорнуті епілептичні припадки.

Прогноз у всіх випадках несприятливий. Плин захворювання має необоротний
прогресуючий характер. Хворі гинуть у різний термін від початку
захворювання.

Хвороба Піка починається частіше у віці 53-55 років з однаковою частотою
в чоловіків і жінок. Захворювання розвивається поволі зі змін
особистості у формі наростаючої млявості, апатії, байдужності.

У хворих наступає емоційне притуплення, зниження психічної активності,
загальне збідніння. Іноді виявляється розгальмування нижчих потягів,
підняте настрій. Одночасно наступає ослаблення вищих форм
інтелектуальної діяльності. Неухильно знижується рівень суджень,
продуктивність мислення, критика. При цьому пам’ять і орієнтування, а
також формальні знання й навички залишаються відносно сохранними.

При подальшому розвитку слабоумства відзначається ослаблення пам’яті,
розпад мови з наступним повним її зникненням.

Прогноз несприятливий. У кінцевій стадії наступає виражене фізичне
виснаження – кахексія, приєднуються явища маразму. Смерть наступає
звичайно в результаті приєднання інфекції.

Старечі психози – психічні хвороби, що вперше виникають у старості
(після 65-70 років), властиві тільки цьому періоду життя; пов’язані з
патологічними віковими змінами організму. Захворюваність серед чоловіків
і жінок, по даним ряду авторів, приблизно однакова.

У рамках старечих психозів виділяють старече слабоумство й властиво
старечі психози.

Старече слабоумство починається поступово із психічних змін, властивому
старінню.

У хворих слабшають і зникають колишні прихильності до рідн і близьким,
виявляється огрубіння особистості. Відзначається звуження кола
інтересів. Основного значення набувають задоволення життєвих потреб,
турбота про фізичне благополуччя. При цьому в одних переважають постійне
невдоволення, сварливість, причепливість, в інших – благодушність,
піднята настрій, безтурботність.

Поступово зміни особистості поступаються місцем грубим інтелектуальним
розладам.

Виявляється прогресуюча амнезія від більш пізно придбаного й менш міцно
закріпленого до раніше придбаного й міцно засвоєному. Порушення пам’яті
стосуються насамперед поточних подій, а також абстрактних понять.
Забуваючи дійсне й недавнє минуле, хворі пам’ятають давно минулі події.
Надалі амнезія поширюється на більше ранні періоди життя. Пробіли
пам’яті хворі заповнюють вимислами – конфабуляциями. При цьому
відзначається дисоціація між глибоким слабоумством і схоронністю деяких
зовнішніх звичних форм поводження, наприклад, манери триматися, а також
навичок. Згодом хворі стають усе більше пасивними, інертними,
малорухомими. Однак у деяких випадках відзначається безглузда
метушливість, що приймає так звану форму «зборів у дорогу», хворі кудись
прагнуть, зв’язують у вузлик свої речі, чогось очікують.

У ряді випадків виявляється розгальмування нижчих потягів – підвищений
апетит, сексуальна збудливість, звичайно відзначається порушення ритму
сну. Хворі сплять від 2-4 до 20 годин. У вихідній стадії наступає
кахексія. Психотические форми старечого слабоумства звичайно виникають
на початку захворювання, частіше інших зустрічається марення збитку,
зубожіння в сполученні з маячними ідеями отруєння й переслідування.
Маячні ідеї пов’язані з конкретною ситуацією, будуються на хворобливій
інтерпретації реальних обставин і поширюються в основному на особи
найближчого оточення.

Іноді маячні ідеї сполучаються з галюцинаціями, частіше зоровими, які по
своєму змісті безпосередньо пов’язані з маячними ідеями. Тривалість
подібного стану коливається від 1 року до 4 років, іноді й більше. При
наростанні слабоумства марення розпадається. Можливо хвилеподібний плин
маревних психозів.

Судово-психіатрична оцінка. Хворі пресенильними психозами можуть бути
небезпечні для себе й для навколишніх. При инволюционной меланхолії
хворі на висоті депресії іноді роблять так звані розширені самогубства.
Переконані в неминучій загибелі й мученнях, які очікують їх і членів
родини, особливо дітей і онуків, хворі, перш ніж покінчити життя
самогубством, убивають їх по альтруїстичних мотивах, щоб позбавити від
майбутніх мучень.

Маячні ідеї переслідування й ревнощів при инволюционних параноидах
визначають агресивне поводження таких хворих, спрямоване на мнимих
переслідувачів і «грабіжників», а також суперників.

Хворі, що зробили суспільно небезпечні дії по хворобливих мотивах, не
можуть усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій
і керувати ними. У відповідності зі ст. 21 КК РФ вони не підлягають
кримінальній відповідальності. Суспільна небезпека хворих при
инволюционних параноидах обумовлена особливостями їхніх маячних ідей,
які відрізняються конкретністю змісту й спрямовані на реальних осіб
найближчого оточення. При инволюционной меланхолії суицидальние
тенденції хворих відрізняються стійкістю, а також можливістю їхньої
реалізації по типі розширеного самогубства. Ці особливості психозів
передстаречого віку необхідно враховувати при виборі мір медичного
характеру, що рекомендуються, у відповідності зі ст. 99 КК.

У судово-психіатричній практиці зустрічаються спостереження, особливо
серед жінок, у яких инволюционная меланхолія виявляється вже після
здійснення правопорушення, коли ці хворі вперше попадають у поле зору
лікарів-психіатрів.

Основним завданням експертизи в цих випадках є встановлення часу початку
захворювання – до або після здійснення небезпечного діяння.

Для рішення експертних питань необхідний клінічний аналіз стану хворих у
період їхнього перебування на експертизі в зіставленні з об’єктивними
даними, що характеризують їхнє поводження до здійснення небезпечного
діяння. В одних випадках це дозволяє встановити початок захворювання до
здійснення кримінальних дій. Хворі зізнаються нездатними усвідомлювати
фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати ними з
усіма, що випливають із цього наслідками.

В інших спостереженнях инволюционная меланхолія розвивається вже після
здійснення кримінальних дій в умовах психогенно, що травмує ситуації, –
у період наслідку, до або після винесення вироку або під час відбування
покарання. У цих випадках хворі звільняються від відбування покарання у
зв’язку із хворобою (ст. 81 КК РФ); до них застосовуються різні види
примусових мір медичного характеру.

Судово-психіатрична експертиза відносно хворих зі старечим слабоумством
і старечими психозами призначається порівняно рідко.

Деякі хворі на початкових етапах старечого слабоумства можуть бути
притягнуті до кримінальної відповідальності при сексуальному
розгальмуванні, що визначає неправильне поводження таких хворих
(розпусні дії у відношенні малолітніх і т.п.).

Маячні ідеї ревнощів і переслідування визначають патологічну мотивацію
агресивних дій, спрямованих на мнимих суперників і ворогів або подружжя.

У подібних випадках так само, як і при передстаречих психозах, хворі
зізнаються нездатними усвідомлювати фактичний характер і суспільну
небезпеку своїх дій. Їм призначаються примусові міри медичного
характеру.

При розгляді цивільних справ судово-психіатрична експертиза хворим з
передстаречими й старечими психозами призначається звичайно у зв’язку з
оформленням заповітів, дарчих, висновком угод, позовами про розірвання
шлюбу й т.п. Ці питання викладені в главі, присвяченій експертизі в
цивільному процесі.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020