.

Епілепсія (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1077 17012
Скачать документ

Реферат на тему:

Епілепсія

Епілепсія (священна хвороба, падуча хвороба) – хронічне захворювання,
що виникає в дитячому і юнацькому віці, що проявляється різноманітними
судорожними й безсудорожними припадками, а також типовими змінами
особистості, психозами, у важких випадках розвитком специфічного
слабоумства.

Поряд із властиво епілептичною хворобою, епілептичні компоненти можуть
бути властиві й ряду інших захворювань (травматичним поразкам головного
мозку, судинним захворюванням, енцефалітам і т.д.) – эпилептиформный
синдром (симптоматична епілепсія).

Поширеність епілепсії в населенні становить 0,3-0,5%. Епілепсія –
захворювання з неясною этиологией (причиною), велике значення в її
походженні приділяється спадкоємним факторам і поразкам скроневих
областей мозку – скронева епілепсія.

Клініка епілептичної хвороби дуже різноманітнаі, її прояви можна
розділити на три групи станів.

Короткочасні судорожні й бессудорожные параксизмальные стану, гострі й
затяжні психози, зміни особистості й слабоумство.

Розгорнутій клінічній картині епілептичної хвороби часто передують
безмотивне коливання настрою, депресивні, злісні, гневливые,
гипоманические, афективні реакції або відчуття страху, що насувається
лиха. Класичним і найбільш типовим проявом цього захворювання є великий
епілептичний припадок. Головним при цьому є втрата свідомості. Виникає
він звичайно без провісників і зненацька для хворого. Тому в осіб, що
страждають епілепсією, іноді можна виявити сліди від укусів мови й губ,
фляки від опіків, наслідку невдалих падінь. Перша фаза припадку – аура
зустрічається приблизно в половині випадків, і іноді цей стан не
забувається хворими й вони надалі можуть відтворювати її.

Виділяють кілька варіантів аур: а) сенсорна – гострий страх, зорові
галюцинації у вигляді яскравих неоформлених бачень, тактильні й смакові
відчуття, голосні звуки; 6) вегетативна – посилення серцебиття, ядуха,
болючі відчуття в грудях і животі, рясний піт; в) моторна – несподіваний
біг, обертання навколо осі тіла, топтання на одному місці; г) психічна
гостра депресія або відчуття блаженства, слуховые уривчасті галюцинації,
відчуття інсценівки (зміни, зміни навколишнього оточення, мукання або
стереотипне повторення тих самих слів).

У стані аури свідомість порушена, тому хворі не можуть запобігти
розвитку другої фази епілептичного припадку. Друга фаза – тонічна:
хворий падає, м’яза тіла різко напружені, голова закинутий, від різкого
скорочення м’язів голосових зв’язувань і м’язів грудної клітки хворий
видає різкий звук, можливо мимовільне сечовипускання й дефекація.
Свідомість глибоко потьмарена – зіниці не реагують на світло, відсутній
болюча й тактильна чутливість. Третя фаза – клоническая: безладне
скорочення м’язів тіла, хворий ізвивається в судорогах, на губах піна,
через прикуси мови й щік нерідко пофарбована кров’ю в синюшно-червоний
колір, на особі гримаси (скорочення м’язів особи). Через 1-2 хв.
припадок переходить у четверту фазу. Хворий затихає, відновлюється
ритмічний подих і серцебиття. Однак свідомість глибоко потьмарена,
можливі термінальний сон або стан психомоторного порушення, з безцільною
агресією, метанням, прагненням кудись піти. Загальна тривалість
припадку, включаючи й ауру, кілька мінут. Хворі після припадку протягом
доби, а іноді й більше відчувають слабість, розбитість, пригніченість
настрою. Припадок звичайно повністю запамятовается. Якщо під час
припадку випадає одна з фаз, то його розцінюють як абортивний.

Малий припадок виникає так само зненацька, як і великий, але триває 1-2
хв., однак проходить ті ж фази. Хворий не встигає впасти, свідомість
потьмарена, мова переривається, відзначаються судорожні посмикування
окремих м’язів, особа блідне, погляд спрямований в одну крапку або
блукаючий. Через короткий час хворої вертається до перерваної бесіди або
занять. Ще більш короткий припадок називається абсансом (від фр. absence
– відсутність), коли свідомість відключається на трохи (одну-дві)
секунд, судорог не буває. Як про великий епілептичний припадок, хворий
про малий припадок і абсансе не пам’ятає.

Частота припадків при епілептичній хворобі може бути різної. У випадках
зі сприятливим плином вони повторюються один-два разу в рік, при
несприятливих формах кілька разів на місяць, а іноді й у тиждень.
Можливо серійна поява припадків (кілька разів у день), коли наступний
припадок виникає на тлі неповного відновлення свідомості (епілептичний
статус). Ці стани небезпечні для життя .хворого й вимагають невідкладної
медичної допомоги й стаціонарного лікування. Епілепсія може протікати з
одним видом припадків, поява в клінічній картині припадків іншого типу
свідчить про поліморфізм клінічної картини й відповідно про перехід типу
перебігу хвороби в несприятливу форму.

Епілептичні еквіваленти – нетривалі психічні розлади, що виникають
замість припадку. Вони зберігають той же клінічний стереотип, що й
епілептичний припадок, виникають зненацька, без провісників і також
зненацька закінчуються, хоча можуть існувати й більше тривалий час. До
типових параксизмам ставиться дисфория (афективні параксизмы) – раптова
зміна настрою убік гневливо-злобного або тужно^-злісного, нерідко з
агресією й люттю у відношенні навколишніх. У такі періоди хворі
причепливі, по найменшому приводі конфликтны, не знаходять собі місця,
виявляють схильність наносити собі ушкодження (припікають шкіру
цигаркою, дряпають, кусають руки, роблять руйнівні дії). Вони скаржаться
на неодолимость бажання зробити агресивні дії, випробовують неприємні
відчуття у внутрішніх органах. При перевазі депресивних компонентів
відзначають утруднення при інтелектуальній діяльності, труднощах
зосередження, неуважність уваги. Дисфории з підвищеним тлом настрою
вкрай рідкі, у них завжди є присутнім гневливый афект, і вони протікають
по типі «гневливой манії». На висоті розвитку дисфории свідомість у ряді
випадків буває порушеним по типі оглушення.

Найбільше значення в судово-психіатричній практиці мають сутінкові стани
свідомості, які також ставляться до психічних еквівалентів припадків.
Вони можуть розвиватися замість припадків, а іноді закінчуються
припадком. Виникають вони зненацька й по різному проявляються в
зовнішнім поводженні хворих. В одних випадках поводження хворих
залишається зовні впорядкованим, вони виявляють формально правильне
орієнтування в навколишньому, часу, здатні до мовного контакту. Однак
обертає на себе увага внутрішня зосередженість, деяка відчуженість у
момент спілкування й поза ним. Нерідко такий стан переміняється
порушенням, несподіваною агресією, злостивістю, руйнівними діями. В
інших випадках сутінкові стани відразу починаються із психомоторного
порушення, нецілеспрямованого й хаотичного з агресивними й руйнівними
діями. Має місце велика афективна напруга з перевагою злісного й лютого
афекту. Психопатологія сутінкових станів складна й неоднозначна. Іноді
переважає дезориентировка в місці, часі, власній особистості в
сполученні з афективними розладами – проста форма сутінкового стану. При
цій формі дії хворих носять автоматизований характер. Дозволяється ця
форма сутінкових розладів свідомості поступово, через кілька годин і
надалі повністю амнезируется.

В інших випадках у структурі цих станів мають місце
галлюцинаторно-бредовые переживання. При цьому переважають зорові
галюцинації яскраво пофарбовані, застрашливі змісти. Виникають бачення
юрби, погоні, що обрушуються будинків, що рухається вогненної лавини.
Нерідко галюцинації носять релігійний характер типу спілкування з
ангелами, дияволами, потойбічним миром. Слуховые галюцинації
відповідають по змісту зоровим і носять що коментує й імперативний
характер. У ряді випадків бувають нюхові галюцинації – запах гару, диму,
різних покидьків, раніше приємних ароматів. Зовні хворий збуджений,
тривожний, відчуває страх, метається, уривчаста мовна продукція відбиває
хворобливі переживання. Характерною рисою є те положення, що, незважаючи
на глибоко порушену свідомість, хворі здатні робити ряд цілеспрямованих
дій, вони можуть перейти вулицю при транспорті, що рухається, відімкнути
двері ключем і т.д. Стану такого типу можуть тривати від декількох годин
до декількох доби, вихід поступовий, закінчуються нерідко сном і так
само запамятоваются, можливе відновлення в пам’яті уривчастих
психопатологічних переживань. Сутінкові стани свідомості іноді
здобувають форму амбулаторних автоматизмов, при яких хворі роблять
відходи з будинку, бродяжать, переїжджають із міста в місто й приходять
у себе в незнайомому місці. Такі хворі, відправляючись куда-либо,
зненацька виявляють, що перебувають в іншому місці й не пам’ятають свого
шляху проходження. Сомнамбулізм (лунатизм, снохождения) – амбулаторний
автоматизм, що наступає під час сну.

Хворі, що перебувають у сутінковому стані свідомості й у стані
амбулаторного автоматизму, представляють підвищену соціальну небезпеку,
нерідко вони роблять важкі протиправні дії, спрямовані проти
особистості.

Епілептичної хвороби властиві гострі, затяжні й хронічні психози.
Протікають вони з галлюцинаторно-бредовыми симптомокомплексами, частіше
релігійного змісту. Характерною їхньою особливістю є наявність порушення
свідомості, припадків, а також виражених афективних порушень із
перевагою гневливо-злобных афектів.

Крім припадків і еквівалентів епілепсія завжди протікає зі змінами
особистості. При цьому виразність особистісних розладів є залежним від
частоти й клінічної структури параксизмальных розладів. Зміни
особистості виступають уже на ранніх етапах захворювання і є важливим
діагностичним критерієм. Діапазон особистісних змін великий і
коливається від нерізко виражених до глибоких з формуванням специфічного
епілептичного слабоумства. З’являється в’язкість і тугоподвижность
мислення, схильність до застреванию на малоістотних деталях, труднощах
отграничения важливих і другорядних деталей, обставин. Тому розповідь
хворого про події стає тривалим, багатослівним, вона тоне в деталях і
ніяк не може розповісти головного. Все це утрудняє освоєння нового
матеріалу, погіршує відтворення минулого досвіду. У змінах особистості
значне місце займають афективні порушення. Хворі стають злопам’ятними
(застійність афекту), уразливими, мстивими, зайво ощадливими. Наприклад,
одна хвора вбила свою сестру за те, що та надягла без дозволу її нове
плаття, уважала себе правої, тому що «потрібний порядок». З’являється
перебільшена педантичність, пунктуальність, прагнення підтримувати
чіткий порядок у своїх речах, одязі, домашніх умовах. Афективним
порушенням властива полярність настрою, то гневливо-злобное, те зайво
влесливе й удавано-доброзичливе. У такі періоди хворі схильні вживати
уменьшительно-ласкательные слова (мила, ненька, сестричка, будиночок і
т.д.). Причому в них навіть у такі періоди можна помітити особливий
холодний блиск очей – «сталевий блиск». Хворі епілепсією повільні,
скупі, мімічні їхні реакції одноманітні.

Хворі епілепсією часто підкреслено релігійні, при цьому з особливою
старанністю й пунктуальністю дотримують релігійних обрядів, релігійна
тематика звучить і у хворобливих переживаннях під час психотических
епізодів. У далеко, що зайшли випадках, всі зазначені порушення
формуються в картину своєрідного епілептичного слабоумства.

Плин епілепсії завжди хронічне, однак можлива зупинка (стабілізація)
процесу під впливом терапевтичних заходів. Лікування хворих спрямоване
на купирование припадків і їхніх еквівалентів і будується за графіком
застосування препаратів залежно від виду эпилептиформных розладів і
частоти їхнього прояву. Зовнішні фактори: уживання алкоголю, психогении,
соматичні захворювання, інфекції й т.д. сприяють частішанню припадків.
Навіть на тлі лікування в такі періоди можливі виникнення судорожних і
бессудорожных компонентів епілепсії.

Судово-психіатрична оцінка психічних порушень, властивих епілептичної
хвороби, складна. Труднощі виникають при діагностиці цього захворювання,
проведеного, як правило, ретроспективно, тому що під час проведення
експертизи, навіть стаціонарної, не завжди можна спостерігати
епілептичні припадки і його еквіваленти. У таких випадках експерти
користуються медичною документацією й даними лабораторних досліджень.
Електроенцефалографічне дослідження дозволяє у великому відсотку
випадків виявити наявність специфічної епілептичної біоелектричної
активності мозку, що може бути присутнім у хворих епілепсією навіть на
тлі лікування. При встановленому діагнозі необхідно довести наявність
або відсутність тих або інших судорожних припадків або станів порушеної
свідомості в момент здійснення правопорушення. Щодо цього найбільше
судово-психіатричне значення мають більші й малі припадки, а також
сутінкові стани. Хворим епілепсією через наявність у них короткочасних
станів порушеної свідомості не рекомендується працювати з механізмами,
що рухаються, і на висоті. Однак практика свідчить про те, що ці правила
іноді порушуються й хворі епілепсією дістають права на керування
транспортним засобом. Крім того, припадок може виникнути вперше, його не
може передбачити жодна медична комісія. При експертній оцінці стану
водія під час здійснення дорожньо-транспортного випадку важливе значення
має констатація великого, малого припадку, або стану абсанса в момент
аварії. Особи, що зробили дані протиправні діяння в зазначених станах,
зізнаються несамовитими, тому що підпадають під поняття тимчасового
розладу психічної діяльності – медичного критерію ст. 21 КК РФ, а
наявність порушеної свідомості позбавляє їхньої можливості усвідомлювати
фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати ними.

Більшу небезпеку представляють хворі епілепсією в сутінковому стані.
Особливості психічних розладів цих хворих, непрогностичність часу
їхнього виникнення й характер плину можуть приводити до важких
протиправних діянь, зробленим у стані порушеної свідомості. Діагностика
сутінкових розладів і їхня експертна оцінка завжди проводиться за
матеріалами кримінальних справ і перебуває в прямої залежності від його
повноти. Діагностичними ознаками є раптовість виникнення стану,
незвичайність поводження, відсутність зрозумілого мотивування вчинків,
мовна продукція, що відбиває хворобливі переживання, критичний вихід зі
стану, відчуття сторонності вчиненого. Посилання випробуваних на
запам’ятання подій є ознакою сутінкового стану тільки в сукупності з
іншими ознаками. Випробувані, що зробили правопорушення в сутінковому
стані, також підпадають під поняття тимчасового розладу психічної
діяльності медичного критерію формули неосудності. З урахуванням
повторюваності цих станів і необхідності серйозного лікування
епілептичної хвороби до таких осіб обов’язкове застосування примусових
мір медичного характеру. Припинення примусового лікування й виписка
хворих із психіатричних лікарень завжди сполучена з ризиком повторення
сутінкових станів. Тому вони надалі мають потребу в диспансерному
спостереженні психоневрологічних диспансерів за місцем проживання, зі
строгим контролем за продовженням регулярності лікування.

Клінічне спостереження. Випробуваний Б., 32 років, обвинувачується в
убивстві своєї тітки. Зі слів випробуваного, матеріалів кримінальної
справи й медичної документації відомо, що спадковість психічними
захворюваннями не обтяжена. У дитинстві переніс запалення легенів, ріс і
розвивався правильно, у школу пішов з 7 років, учився задовільно. По
характері був спокійним, дисциплінованим, старанним учнем. Після
закінчення 7 класів працював у колгоспі. В армії закінчив курси шоферів,
був водієм танка, а після демобілізації працював трактористом. У справі
позитивна службова характеристика. Алкоголь уживав помірковано. В 27
років женився, має від шлюбу двох дітей. Незабаром після одруження
дружина помітила у випробуваного «напади», під час яких він стискав
руки, стогнав, ока були нерухливі. Випробуваний цих станів не пам’ятав.
Більше розгорнуті напади в нього спостерігав брат. По описі брата, він
падав, «корчився», з рота виділялася піна, потім устав, ходив, залишався
байдужним до всього, на обіги не реагував. Сам випробуваний цих станів
також не пам’ятав, але відзначав, що свідомість його іноді ставало
«мутним». Односільчани також відзначали, що бачили Б. на вулиці лежачої
в несвідомому стані, з ним «було погано». Коли він працював на тракторі,
з невідомої причини стали виникати аварії, у зв’язку із чим керівництво
колгоспу відсторонило його від обов’язків механізатора. Зі скаргами на
періодичні «напади» із втратою свідомості випробуваний звернувся в
районну поліклініку, де йому був поставлений діагноз: «Епілепсія»,
лікування не було призначено. Надалі він лікувався в Ленінграді,
Вільнюсі, Мінську із приводу епілепсії. Однак ліки будинку приймав
нерегулярно, тому що вважав, що вони не допомагають. Звертався до
знахарів. Пізніше в нього з’явилися розгорнуті епілептичні припадки,
стани раптово наступаючої люті й подавленого настрою. Як повідомляє
дружина випробуваного, протягом 3 місяців, що передують правопорушенню,
у нього не було припадків. Однак за останній тиждень вони відновили й
повторювалися по кілька разів у день. Близькі вирішили відвести його до
знахаря. По їхньому свідченню, у цей день він поводився неправильно:
намагався втекти, а потім раптом широким кроком зайшов у квартиру
знахарки й сказав: «От як б’ють, в армії били й отут б’ють», поводився
буйно, кричав «убити», «зарізати». По дорозі назад у машині в нього був
припадок. На наступний ранок стан Б. нормалізувалося, він поснідав, грав
з дітьми. Трохи що пізніше бачила його сестра відзначила, що він дуже
блідий, «страшний». Не взяв принесене йому молоко, заявивши «Годуй їм
своїх дітей». Потім він приніс до неї в будинок радіолу, кинув неї на
диван і зі словами «на, бери» утік, нічого не пояснивши. За показниками
свідків, увечері того ж дня Б. виганяв знадвору телку. Його тітка
говорила: «Нехай телиця буде в сараї», на що він відповів: «Нехай буде»
і наніс тітці удар колом по голові, а потім, коли вона впала, ще разу
три її вдарив. Після зробленого вбивства Б. залишався спокійним, вид у
нього були усунутий, «очі зупинилися». «От як треба воювати», – сказав
він братові, що підійшов, і показав на труп. Потім випробуваний підійшов
до колодязя й став у нього дивитися. Відразу ж був затриманий.
Наступного дня при бесіді зі слідчим він погано відповідав на питання й
допитати його було неможливо. Надалі він повідомив про себе відомості,
був орієнтований, скаржився на вагу в голові, нічого не пам’ятав про те,
що трапилося,. При обстеженні в Центрі встановлено: з боку внутрішніх
органів відхилень від норми не відзначається. Нервова система: неуважна
неврологічна симптоматика. На рентгенограмі черепа змін не виявлено.
Очне дно в нормі. На электроэнцефалограмме виявляються порушення
біоелектричної активності у вигляді наявності повільних хвиль і окремих
коливань із гострими вершинами у всіх відділеннях у сполученні з
пароксизмальной активністю. Психічний стан: свідомість ясне,
орієнтування всіх видів збережені. Розмовляє охоче, із зайвою
деталізацією розповідає про своє життя. Важко перемикається з однієї
теми бесіди на іншу. Скаржиться на головні болі, погіршення пам’яті,
судорожні припадки. Підкреслює, що завжди був міцною людиною, нічим не
болів, ліки не приймали тому що «лікувався повітрям». Про правопорушення
повідомляє, що напередодні з’явився «туман у голові», від близьких
довідався, що почастішали припадки. Коли ранком за ним прийшов
міліціонер і велів збирати документи й речі, дуже зачудувався, у
відділенні міліції «дивувався», за що могли «затримати». У камері
випадково згадав, що надягали наручники. Коли повідомили про вбивство
тітки перед очами «як сон» стали виникати картини, «як бере ціпок і
вдаряє тітку». Однак послідовно описати картину происшедшего не може.
Готовий зазнавати кари, хоча вказує, що «цей випадок зовсім
незрозумілий». Відносини були гарними, убивати її ніколи не мав намір,
«ніколи не вбивав і вбити не міг». У відділенні поводження впорядковане,
спостерігалося три розгорнутих епілептичних припадки, після яких був
приголомшений. Висновок комісії: Б. страждає епілепсією із судорожними
припадками, сутінковими розладами свідомості й змінами з боку інтелекту.
У момент здійснення правопорушення Б. перебував у стані тимчасового
розладу психічної діяльності у формі сутінкового розладу свідомості.
Несамовитий. По своєму психічному стані має потребу в примусовому
лікуванні в психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу з
інтенсивним спостереженням.

Правопорушення, зроблені в стані дисфории, оцінюються диференційовано
залежно від виразності психічних порушень. Экскульпации підлягають
випробувані, афективні розлади в яких у момент здійснення правопорушення
досягали психотического рівня. Природно, підлягають экскульпации особи з
гострими, затяжними хронічними епілептичними психозами. Вони підпадають
під поняття хронічного психічного захворювання медичного критерію
неосудності. При судово-психіатричній експертизі підлягають оцінці й
частота судорожних припадків, і еквівалентів. При констатації великої
частоти цих станів, більше 5-6 разів на місяць, з урахуванням ваги стану
випробуваних у межприступный період можливий визнання випробуваних
несамовитими.

Судово-психіатрична оцінка психічного стану осіб, що страждають
епілепсією, що зробили протиправні діяння, у межприступном періоді
опирається на глибину й виразність епілептичних змін особистості.
Випробувані з рідкими припадками й неглибокими змінами психіки
зізнаються осудними. Экскульпации підлягають особи з ознаками
епілептичного слабоумства. Міри медичного характеру їм рекомендуються
відповідно до загальних положень.

Клінічне спостереження. Випробувана С., 30 років, обвинувачується в
здійсненні хуліганських дій. З матеріалів кримінальної справи, медичної
документації й зі слів випробуваної відомо, що вона народилася у двійні.
У віці двох місяців перенесла дифтерію, в 1,5 року хворіла на
поліомієліт, відтоді відзначає слабість у правій руці. У психічному
розвитку від однолітків не відставала, у школі початку вчитися з дев’яти
років, устигала задовільно. По характері була спокійної, товариської. З
10 років у неї з’явилися судорожні припадки із втратою свідомості,
мимовільним сечовипусканням, прикусами мови й губ, які спостерігалися
щодня. У зв’язку із припадками поміщена в Харківську психіатричну
лікарню, де їй установлений діагноз «генуинная епілепсія». З 12 років у
неї різко знизилася успішність, вона перестала засвоювати шкільний
матеріал, змінилася по характері, стала дратівливої, конфліктної,
з’явилися виражені коливання настрою. Періодично ставала злісної,
дратівливої, агресивної, ішла з будинку. Випробувана залишила навчання в
школі, мала інвалідність II групи. З 1961 р. щорічно перебувала на
лікуванні в психіатричних лікарнях. В 1969 р. С. приїхала в Москву, де
намагалася проникнути у квартиру відомої співачки тому що вважала, що
має унікальні вокальні дані. Була через психоприемник відправлена в
лікарню за місцем проживання. Як видно з амбулаторної карти, випробувана
була нав’язлива, слащава, разом з тим збудлива, груба, злісна й
конфликтна. Незважаючи на проведене противосудорожное лікування, у неї
спостерігалися розгорнуті судорожні припадки, які іноді частішали до 4-5
разів у день. При останньому стационировании в психіатричну лікарню їй
установлювався діагноз: «Епілепсія, генерализованная з дисфориями й
слабоумством». Протягом декількох місяців була замужем, але шлюб був
розірваний. Удома продовжувала поводитися неправильно: била батьків,
била скла у вікнах, бродяжила, займалася дрібним злодійством, ночувала в
під’їздах, один раз напала на батька й розбила йому окуляри. В 1993 р.
С. знову виїхала в Москву. У поїзді жебрала, загрожувала пасажирам,
виривала в них продукти. При спробі затримати її напала на співробітника
міліції, сварилася, лихословила, загрожувала йому.

При обстеженні в Центрі встановлено. Випробувана диспластична. Внутрішні
органи без патології. Нервова система: ознак осередкової органічної
поразки центральної нервової системи не виявлено. При
електроенцефалографічному дослідженні виявлені дифузійні зміни
біоелектричної активності головного мозку з эпилептиформными вогнищами в
лівої височно-пименной області й тенденцією до генерализованным
параксизмальным проявів. Психічний стан: контакт із випробуваної
утруднений. Під час бесіди вона говорить повільно, непослідовно, легко
збудлива, плаксива, уживає зменшувальні слова. Украй нав’язлива,
слащава, схильна до афективних реакцій. У відділенні за три дні в неї
спостерігалося чотири розгорнутих судорожних припадки із втратою
свідомості, тонічними й клоническими судорогами й наступним сном.
Випробувана конфликтна, часто без причини свариться із хворими, при
цьому ображає їх, голосно кричить, довго не може заспокоїтися. З лікарем
завжди влеслива, скаржиться на всіх, вимагає до себе підвищеної уваги.
Без обліку ситуації часто повторює те саме. Відновила проти себе всіх
хворих у відділенні. По ночах не спить, расхаживает по відділенню.
Випробувана неохайна, неохайна, не стежить за своїм видом. Цілими днями
малює, зміст малюнків примітивне, дитяче, однак уважає себе гарною
художницею. Додому пише безглузді листи. Мислення випробуваної по
вповільненому типі, грузле, непродуктивне. Пам’ять значно знижена,
відзначаються дисфорические розладу настрою. Критична оцінка свого стану
й сформованої ситуації недостатня. Висновком комісії С. визнана
несамовитої як страждаючим хронічним психічним захворюванням у формі
епілепсії із частими судорожними припадками й слабоумством. По
психічному стані їй рекомендувалося примусове лікування в психіатричному
стаціонарі зі звичайним спостереженням.

Особи, що страждають епілептичною хворобою, засуджені до позбавлення
волі, підлягають спостереженню й лікуванню в медичних установах місць
позбавлення волі. При стійкому погіршенні стану, прогресуванні
захворювання з формуванням ознак епілептичного слабоумства, хворі можуть
бути звільнені від подальшого відбування покарання й спрямовані на
лікування в психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я.

Судово-психіатрична оцінка осіб, що страждають епілепсією, у цивільному
процесі зустрічається вкрай рідко. Як правило, мова йде про загальну
дієздатність таких хворих, що вирішується залежно від загальних
психічних порушень. Хворі можуть бути визнані дієздатними й
недієздатними з урахуванням ступеня й виразності слабоумства. У станах
епілептичних припадків і їх параксизмов цивільні угоди не відбуваються.

Хворі епілептичною хворобою іноді є свідками й потерпілими по
кримінальних справах. Судово-психіатрична оцінка їхнього стану на
предмет можливості правильно сприймати обставини й давати про їх
правильні показання, що мають значення для справи, різна й залежить від
стадії плину захворювання й виразності психічних порушень.

Клінічне спостереження. Випробувана А., 19 років, є свідком у справі в
обвинуваченні її матері в убивстві. З матеріалів кримінальної справи,
медичної документації й зі слів випробуваної відомо, що батько страждав
алкоголізмом, у стані сп’яніння був конфліктним, злісним, бив її матір.
З п’ятирічного віку у випробуваної з’явилися судорожні припадки із
втратою свідомості, і їй установлювався діагноз: «Епілепсія». У перші
роки припадки повторювалися 1-2 рази місяць, малі припадки 1-2 рази в
день. Постійно одержувала противосудорожную терапію, неодноразово
стационировалась у психіатричні лікарні. Під впливом лікування спочатку
припинилися малі припадки, а потім і більші. Однак при скасуванні
терапії вони відновили. У школу пішла з восьми років, училася
задовільно, зі шкільною програмою справлялася. Закінчила дев’ять класів
і надійшла в агротехнічний ліцей, на кулінарне відділення, але навчання
не закінчила у зв’язку з переїздом родини в інше місто. Надалі ніде не
вчилася й не працювала, тому що на новому місці проживання не мала
прописки. Як видно з матеріалів кримінальної справи, 19 червня після
сварки з батьком мати випробуваної нанесла йому сплячі удари по голові,
а потім покликала випробувану й попросила її допомогти сховати труп у
шафу в коридорі. У своїх перших показаннях випробувана – єдиний свідок
що происшли – повідомила, що батько пиячив, ніде не працював, бив її й
мати, загрожував їм, і під час сварки мати вдарила батька сокирою по
голові. В інших показаннях вона повідомила, що мати вбила батька не під
час сварки, а наступного дня нанесла йому сплячі удари по голові, а
потім покликала випробувану й попросила їй допомогти сховати труп у шафу
в коридорі. Потім А. знову змінила показання й повідомила, що не бачила
самого факту вбивства, вона нібито не заходила в кімнату батька, не
знає, що там робила мати й взагалі нічого не пам’ятає про те, що
трапилося,.

При обстеженні в Центрі встановлено. З боку внутрішніх органів без
патології. Нервова система: неуважна неврологічна симптоматика, на
электроэнцефалограмме виявлені помірні зміни по органічному типі, у
правої височно-пименной області эпилептоидная активність. Висновок
консультанта-невропатолога: «Епілепсія з рідкими більшими й малими
припадками й дисфориями». Психічний стан: випробувана в ясній
свідомості. Охоче розмовляє, іноді посміхається, правильно й послідовно
повідомляє про себе відомості, докладно описує своє захворювання,
частоту нападів, позитивні результати лікування, говорить, що протягом
останніх двох років був один припадок. Скаржиться на періодичні головні
болі, зниження пам’яті. Розповідає, що іноді без видимої причини в неї
відзначаються коливання настрою – «можу бути доброї або злий». Періоди
дратівливості й злостивості тривають кілька годин. А взагалі по
характері вона добра, спокійна, любить порядок, «щоб кожна річ лежала на
своєму місці». Образу пам’ятає довго, при нагоді намагається помститися.
Украй неохоче розповідає про правопорушення, при цьому плаче,
хвилюється, жалує мати, до якої дуже тепло ставиться. Більш докладно
описати що происшли відмовляється, але говорить, що «все пам’ятає».
Мислення трохи докладне, інтелектуальний рівень невисокий. Мнестические
процеси збережені. Критика до свого стану й судово-слідчої ситуації
збережена. Висновок комісії: А. страждає психічним захворюванням у формі
епілепсії з рідкими судорожними припадками й змінами з боку психіки. У
період здійснення правопорушення її матір’ю у випробуваної не
спостерігалося якого-небудь тимчасового розладу психічної діяльності, у
тому числі параксизмального стану. По своєму психічному стані вона в той
період могла правильно сприймати обставини, що мають значення для
справи, і давати про їх правильні показання. По психічному стані в цей
час також може правильно відтворювати обставини що произошли.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020