Реферат на тему:
Синдроми психічних порушень
Синдром – це симптомокомплекс, що складається з типової сукупності
внутрішньо зв’язаних симптомів. У формі синдромів і виражається психічне
захворювання. Клінічна картина хвороби складається з послідовної зміни
синдромів.
Найбільше що часто зустрічаються синдромами є наступні.
Астенічний синдром – характеризується дратівливістю, нестерпністю
голосного шуму, яскравого світла (гиперестезия), підвищеною
стомлюваністю, нестійким настроєм. Можливі розлади сну й вегетативні
прояви (пітливість, тахікардія, вазомоторні розлади). Може
спостерігатися при будь-якому психічному захворюванні.
Депресивний синдром – знижений настрій, рухова й асоціативна
загальмованість, можуть виникати тривога, туга.
Маніакальний синдром – піднятий настрій, рухове пожвавлення, асоціації
прискорені, увага загострена, але хитливо, відзначається підвищена
отвлекаемость.
Іпохондричні синдроми різноманітні й проявляються у вигляді надмірної
уваги до свого здоров’я, тривоги за нього. Можуть виражатися у вигляді
тривожної помисливості, постійних сумнівів, нав’язливого остраху
занедужати невиліковною хворобою (нав’язлива іпохондрія). В інших
випадках іпохондрія полягає в завзятих скаргах на постійне нездужання,
болю в різних частинах тіла, переконаності в захворюванні важкою
хворобою, що супроводжується зниженим, подавленим настроєм (депресивна
іпохондрія). Іпохондрія може виникати у вигляді множинних сенестопатий
або сенестопатического автоматизму з маренням впливу, псування,
чаклунства, одержимості (параноидная іпохондрія).
До іпохондричних розладів близьке й марення фізичного недоліку –
дисморфомания. Це стійкої, недоступне корекції переконання у виродливій
будові свого тіла або окремих його частин.
Паранойяльный синдром – характеризується первинним систематизованим
маренням різного змісту (переслідування, ревнощів і т.д.) з докладністю
мислення при викладі маячної ідеї (маревна докладність).
Психічні автоматизмы. Розрізняють асоціативний, сенестопатический і
руховий (кинестетический) автоматизм.
Асоціативний автоматизм – проявляється ментизмом (мимовільний, швидкий і
невпинний потік думок або подань), насильницькими спогадами минулого,
симптомом відкритості (відчуття, що думки відомі навколишньої), «луною
думки» (усе, що думає, що оточують повторюють уголос), чужими думками,
«зробленими» думками, насильницьким вилученням думок, симптомом
розмотування спогадів, слуховыми й зоровими псевдогалюцинаціями.
Сенестопатический автоматизм – різноманітні по характері й локалізації
вкрай неприємні тяжкі відчуття, які виникають із почуттям, що вони
спеціально викликані з метою впливу, і на відміну від сенестопатий
відрізняються якістю сделанности.
Руховий автоматизм – відчуження рухів і дій. Всі чинені рухи й дії
здійснюються не по власній волі, а в результаті впливу з боку, під
впливом ззовні, наприклад, піднімаються руки, скошуються очі,
повертається голова й ін.
Якість сделанности (думок, почуттів, рухів) при психічних автоматизмах
співвідноситься звичайно з конкретними формами впливу (гіпнозом,
чаклунством, особливими променями, електричним, магнітним полем і т.д.).
Параноидный синдром (синдром Кандинского-Клерамбо) – сполучення маячних
ідей переслідування (отруєння, нанесення фізичної шкоди й збитку),
впливу з вербальними галюцинаціями або проявами синдрому психічного
автоматизму. Синдром Кандинского-Клерамбо нерідко супроводжується
транзитивизмом, що полягає в переконанні хворих, що не тільки вони чують
внутрішні голоси, відчувають впливу, але й навколишні.
Галлюциноз – це стан безперервного галлюцинирования з перевагою
якого-небудь одного виду галюцинацій (значно рідше їхнє сполучення) при
мінімальній виразності інших розладів, що виникає при ясній свідомості.
Виділяють зорові, слуховые (вербальні) і тактильні галлюцпнозы.
Парафренный синдром – це сполучення систематизованого марення
переслідування й впливи з фантастичним, грезоподобным маренням величі,
різноманітними явищами психічного автоматизму й нерідко фантастичними
конфабуляциями.
До синдромів рухових порушень відносять кататонический ступор і
кататоническое порушення, імпульсивне порушення, депресивний і
психогенний ступор.
Кататоническое порушення характеризується розгубленістю з розладом
самосвідомості, нескладною балакучістю, що швидко підсилюється
психомоторним порушенням з безглузд-дурненьким поводженням. Хворі
приймають неприродні пози, кривляються, блазнюють, гримасують,
відзначаються пустотливість, безглуздий сміх. Тло настрою при цьому може
бути піднятий.
Імпульсивне порушення – раптове здійснення дій, що не має відносини до
попереднього поводження (накидаються на навколишніх, біжать, не
розбираючи шляхи, рвуть одяг і т.д.), здійснення найпростіших рухів
(повзання, хапання, розгойдування корпусом). Мова складається з
повторення тих самих фраз (вербигерация), повторюються слова, вимовні
навколишніми (эхолалия).
Кататонический ступор звичайно наступає слідом за кататоническим
порушенням, іноді раптово. Він характеризується станом обездвиженности з
м’язовою напругою й мутизмом. Хворі можуть зберігати тривалий час додане
їхнім кінцівкам або тулубу положення (симптом воскової гнучкості) або,
навпроти, чинять мовчазний опір спробам їх нагодувати, змінити положення
тіла (симптом негативізму), у деяких випадках лежать нерухомо,
скорчившись, всі м’язи при цьому різко напружені (симптом заціпеніння).
Каталепсія (симптом Павлова) – хворої виконує прохання у відповідь на
шепотную мова, відповіді на питання звичайно надає в писемній формі й у
нічний час. При даному стані спостерігаються симптоми повітряної подушки
(при лежанні на спині годинниками й цілодобово голова залишається
піднятої над подушкою) і хоботка (всі м’язи вкрай напружені, щелепи
стислі, губи витягнуті у вигляді хоботка).
Депресивний ступор – на висоті депресивного афекту виникає різка
психомоторна загальмованість без явищ негативізму й воскової гнучкості.
Психогенний ступор – повна обездвиженность і мутизм у сполученні з
вираженими вегетативними проявами, що виникають після сильної
психогении.
Галлюцинаторный ступор – стан нетривалої загальної обездвиженности при
постійно мінливому відповідно до змісту обманів сприйняття вираженням
особи, що виникає на висоті галлюцинаторных розладів.
Кататонические синдроми протікають як при ясному (люцидные), так і при
потьмареному (онейроидном) свідомості.
Синдроми потьмареної свідомості – це такий розлад свідомості, при якому
порушується відбиття реального миру не тільки в його внутрішніх зв’язках
(абстрактне пізнання), але й у зовнішні. При цьому розбудовується
безпосереднє відбиття предметів і явищ. У цих випадках говорять про
розлад предметної свідомості, маючи на увазі одночасне порушення
почуттєвого й раціонального пізнання. Синдроми потьмарення свідомості
різні. Разом з тим вони мають загальні ознаки (Ясперс): 1) відчуженість
від реального миру, що виражається в невиразному сприйнятті
навколишнього, утрудненні фіксації або повної неможливості сприйняття;
2) завжди виявляється виражена тією чи іншою мірою дезориентировка в
місці, часі, що оточують особах і ситуації; 3) мислення в більшому або
меншому ступені нескладне, судження вкрай ослаблене, частіше виключене;
4) запам’ятовування подій, що відбуваються, і суб’єктивних явищ
утруднено, спогаду про період потьмарення свідомості отрывочны або
відсутні зовсім.
До синдромів потьмарення свідомості ставляться оглушення, делірій,
онейроид, аменция, сутінкове потьмарення свідомості.
Оглушення – потьмарення свідомості зі збіднінням психічної діяльності
різного ступеня виразності – від млявості й пасивності на тлі труднощів
осмислення що відбуває (стан обнубиляции) до повної відчуженості від
навколишні в сполученні з порушенням дихальної, серцевої й рефлекторної
діяльності (стан коми). Розгубленість, марення й галюцинації відсутні.
Делірій – потьмарення свідомості з порушенням орієнтування в місці й
часі, напливом щирих зорових сценоподобных галюцинацій і ілюзій,
образного марення й рухового порушення на тлі афекту страху. Маячні ідеї
відбивають зміст зорових галюцинацій. Можуть виникати розладу сприйняття
в інших аналізаторах (наприклад, слуховые галюцинації), однак ведучими в
клінічній картині залишаються зорові обмани сприйняття. Хворий
поводиться відповідно характеру галюцинацій. Психопатологічні
переживання по закінченні психозу звичайно не амнезируются.
Онейроид (сновидное, фантастично-маревне потьмарення свідомості)
виражається у вигадливій суміші відбиття шматків реального миру й рясно
спливаючих у свідомості яскравих почуттєвих фантастичних подань і
галюцинацій. Усе розвивається як у сновидіннях з фантастичними подіями,
при цьому хворій нерухливий або безглуздо збуджений. Хворий бачить себе
серед галюцинацій, він лише споглядає, у той час як при делірій він себе
не бачить, він бере участь у подіях.
Аменция – потьмарення свідомості з перевагою нескладного
речедвигательного порушення на тлі розгубленості, афекту злості й страху
з наступною повною амнезією.
Сутінкове потьмарення свідомості розвивається й припиняється раптово,
характеризується грубої дезориентировкой у місці й часі зі схоронністю
звичних автоматизованих рухів, що не здаються з боку дивними (проста
форма сутінкового потьмарення свідомості), або з речедвигательным
порушенням, афектом страху й злості, що лякають зоровими галюцинаціями й
маревними висловленнями (галлюцинаторная форма сутінкового потьмарення
свідомості). Після нормалізації психічної діяльності часто
спостерігається повна амнезія реальної ситуації й хворобливих
переживань. Сутінкове потьмарення свідомості без марення й галюцинацій і
зміни емоцій називається амбулаторний автоматизм (мимовільне блукання).
Абсанс (відсутність) – на мить (кілька секунд) виникаюче глибоке
потьмарення свідомості, точніше, його вимикання. Фуги й транси –
короткочасне вимикання свідомості, при яких хворий робить механічні дії.
Синдром слабоумства. Виділяють уроджене слабоумство (олігофренія) і
придбане (розвивається в результаті інших захворювань). По ступені
виразності виділяють слабоумство тотальне, або повне, і часткове, або
лакунарне.
Тотальне слабоумство – глибоке порушення критики або повна її
відсутність у сполученні з вираженим зниженням рівня суджень, грубим
порушенням пам’яті, збідненням і непродуктивністю мислення, нівелюванням
колишніх особистісних особливостей.
Часткове слабоумство – неповне зниження критики, пам’яті, рівня суджень
при збереженні особистісних особливостей.
Психоорганический синдром – зниження пам’яті, інтелекту різного ступеня
виразності, ослаблення розуміння на тлі емоційної нестійкості й
астенічних порушень.
Корсаковский синдром – амнестический симптомокомплекс, що проявляється
повною втратою пам’яті на поточні події при збереженні її на минуле.
Сприйняття всіх нових вражень є, але вони, не закріпившись, миттєво
зникають із пам’яті. Нічого не запам’ятовуючи, хворі не знають, де вони
перебувають, як сюди потрапили, хто їх оточує, який сьогодні день,
число, рік. Все происходящее до захворювання зберігається в пам’яті,
відтворюється правильно й досить точно, зберігаються також і придбані
раніше знання. Звичайно спостерігаються млявість, підвищена
стомлюваність, истощаемость, іноді ейфорія. Втрата пам’яті на поточні
події супроводжується рясними конфабуляциями, що іноді доходять до
конфабуляторной сплутаності, що внаслідок дезориентировки в місці, часі
й навколишніх особах, незв’язності мислення іноді важко відрізнити від
потьмарення свідомості.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
