.

Принципи судово-психіатричної оцінки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
158 711
Скачать документ

Реферат на тему:

Принципи судово-психіатричної оцінки

Труднощі діагностики психічних захворювань у підлітковому віці
визначають перевага призначення стаціонарної судово-психіатричної
експертизи в порівнянні з амбулаторним оглядом, сполученим, як показує
практика, з більшою кількістю діагностичних і експертних помилок, якщо в
цих комісіях відсутні висококваліфіковані фахівці з підліткової
психіатрії. Для практики експертизи неповнолітні питання
осудності-неосудності мають майже виняткове значення, оскільки на огляд
направляються, головним чином, підлітки, що перебувають під наслідком.
Поряд із цим усе більше пильна увага правоохоронних органів залучає
фігура потерпілого від злочину, що приводить до неухильного росту числа
експертиз неповнолітніх потерпілих із психічними відхиленнями, а також і
малолітніх*, які підлягають огляду з метою рішення різних експертних
питань.

* Із психофізіологічних позицій малолітніми можна вважати дітей до
початку в них пубертатного кризу (12 років). Юридичне поняття малолетия
відбите в постанові Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1988 р.
(до 14 років). – 34

Підсилився інтерес до неповнолітнього засудженим у плані необхідності
рішення питання про можливість відбувати покарання по психічному стані.
Експертиза цих осіб відрізняється від експертизи обвинувачуваних як по
змісту питань, які ставляться перед експертами, так і по особливостях
оформлення експертного висновку. Однак основні принципи експертної
оцінки психічного стану обвинувачуваних, потерпілих, свідків і
засуджених не відрізняються друг від друга.

1. Основним методологічним принципом судово-психіатричної оцінки
неповнолітніх є положення про єдність юридичного й медичного критеріїв
стосовно до предмета експертизи (психічний стан особи в конкретній
юридично значимій ситуації). Цей принцип повністю выдерживается при
наявності в неповнолітнього психічних розладів: медичний критерій
відбиває наявне хронічне психічне захворювання, тимчасове або інший
хворобливий розлад психічної діяльності, а юридичний (психологічний)
критерій є його мірою й містить юридично значиму відповідь про
актуальний стан і достатність розглянутих психічних здатностей стосовно
до питань, що цікавить судово-слідчі органи.

2. У зв’язку з тим що питома вага властиво психозів у підлітковому віці
невеликий, основного значення набуває принцип експертної оцінки по
ступені виразності психічних розладів і порушень психічного розвитку.
При цьому враховується змістовна характеристика юридичного критерію й
виникає можливість не тільки традиційних (альтернативних), але й
проміжних рішень (наприклад, нездатність повною мірою усвідомлювати
фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати ними).

3. Ретроспективность судово-психіатричної кваліфікації психічного стану
має для підліткового віку особливе значення, тому що в період бурхливого
психічного дозрівання навіть короткі тимчасові відрізки можуть
характеризуватися значними якісними змінами рівня соціалізації
особистості, ступеня виразності інфантильності, сформованості
психопатичних структур, психопатологічної завершенности симптоматики. Це
зобов’язує призначати СПЭН якомога раніше, наближаючи її тим самим до
моменту правопорушення.

4. Принцип оцінки психічного стану в конкретній юридично значимій
ситуації важливий при проведенні будь-який СПЭН, але в частині випадків
він здобуває самостійне значення, особливо, якщо розладу психіки були
відсутні або не минулого виявлені в докриминальный період.

5. Принцип комплексності передбачає участь у СПЭН фахівців суміжних
дисциплін, знайомих з особливостями психофізіологічного функціонування в
підлітковому віці (психолог, ендокринолог, сексопатолог, судово-медичний
експерт).

6. У рамках будь-яких нозологических форм повинен бути оцінений
патологічний пубертатний криз, як етап їхньої динаміки. Якщо цей стан
проявляється відносно автономно (поза рамками якої-небудь нозології), то
із судово-психіатричної точки зору його варто розцінювати як «тимчасовий
хворобливий розлад психіки».

7. При експертизі неповнолітніх необхідно враховувати, що незрілість
психіки підлітка привертає, з одного боку, до його конформности, а з
іншого боку – до психічного індукування з можливістю викликаних форм
мотивації й поводження або психопатологічних переживань. Якщо виникають
такі підозри, то необхідно продовження строків клінічного спостереження,
тому що й у тім і в іншому випадках ізоляція підлітка від «індуктора»
або референтної групи приводить до досить швидкого дезактуализации
патологічних проявів.

8. Найбільша складність діагностики пов’язана з тим, що в підлітковому
віці психопатологічні переживання, навіть при їхньому надцінному
характері, залишаються дуже часто аутистическими й недостатньо
усвідомленими (психологічно переробленими). Це народжує необхідність
активного виявлення симптоматики, для чого важливий професіоналізм і
здатність встановлювати довірчі стосунки з неповнолітнім.

Розглянуті принципи діагностики й експертної оцінки повинні знаходити
висвітлення в мотивувальній частині експертного висновку, так щоб вона
носила доказовий характер. Облік всіх зазначених принципів необхідний
для обґрунтованої судово-психіатричної оцінки, вибору мер медичного й
медико-психологічного характеру, а також для рішення практично будь-яких
соціальних питань підліткового віку (можливість навчання, професійна
орієнтація, придатність до служби в армії та ін.).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020