Реферат на тему:
Особливості застосування ігрового методу та засобів мистецтва у
психокорекційній роботі
ПЛАН
1. Використання методів ігрової психотерапії у психокорекційній роботі.
Основні психологічні механізми корекційного впливу гри.
2. Терапія мистецтвом.
3. Казкотерапія.
Ігрова психотерапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей і
дорослих з використанням гри. Сьогодні гра, без перебільшення є
найпопулярнішим видом психологічної роботи як з дітьми, так і з
дорослими.
Чому більшість людей у будь-якому віці так люблять грати?
Перш за все, тому що гра – це цілісний стан душі. Гра захоплює
людину повністю. Це єдність думок, почуттів і руху. Це гармонія життя в
образі, ролі, ситуації, світі.
Крім того, гра – це унікальний фантастичний простір, що має
величезний творчий потенціал. Можна творити себе, свої відносини з
іншими, своє майбутнє і майбутнє світу в абсолютно безпечній атмосфері і
ситуації.
Характерна особливість гри – її двоплановість, тобто:
· Гравець виконує реальну діяльність, пов’язану з рішенням
конкретних задач,
· Ряд аспектів цієї діяльності носять умовний характер, що
дозволяє відволіктися від реальної ситуації з її відповідальністю та
багатьма обставинами.
Двоплановість гри обумовлює її розвивальний ефект.
У роботі з дорослими гра використовується у груповій психотерапії
і с\п тренінгу у виді спеціальних вправ, завдань на невербальні
комунікації, розігрування різних ситуацій. Гра сприяє створенню близьких
стосунків між учасниками групи, знімає напругу, тривогу, страх перед
оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних
ситуаціях спілкування, знімаючи небезпеку соціально-значимих наслідків.
У роботі з дітьми гра коригує негативні відносини, страхи,
невпевненість у собі, що подавляються дитиною, розвиває здібності дитини
до спілкування, збільшує діапазон доступних для дитини дій з предметами.
Структуру дитячої гри складають:
ролі, взяті на себе гравцями,
ігрові дії як засіб реалізації цих ролей,
ігрове застосування предметів – заміщення реальних предметів
ігровими (умовними),
реальні стосунки між гравцями.
Одиниця гри і в той же час центральний момент, який об’єднує всі
її аспекти – роль.
Сюжет гри – відтворювальна дійсність.
Зміст гри – те, що відтворюється дітьми як головний момент
діяльності і відносин.
В грі відбувається формування довільної поведінки дитини і її
соціалізація.
Ігрова психотерапія застосовується при наявності даних проблем:
соціальний інфантилізм, замкнутість, фобічні реакції,
надконформність і надслухняність, порушення поведінки і шкідливі звички,
– при агресивності в поведінці,
– як засіб покращення емоційного стану дітей після розлучення
батьків,
– для дітей, що потерпіли насилля і покинутих дітей,
– для зниження страхів,
– при корекції труднощів у навчанні,
– відставанні у мовному розвитку,
– покращенні “Я-концепції”.
Основні психологічні механізми корекційного впливу гри.
1. Моделювання системи соціальних стосунків в наочно дієвій формі
в особливих ігрових умовах.
2. Зміна позиції дитини в напрямку подолання пізнавального і
особистісного егоцентризму і послідовної децентрації, завдяки чому
відбувається усвідомлення власного “Я” в грі і зростає рівень соціальної
компетентності і здібності до вирішення проблемних ситуацій.
3. Формування реальних відносин партнерства та співробітництва.
4. Організація поетапної обробки в грі нових, більш адекватних
способів орієнтування дитини в проблемних ситуаціях, їх інтеріорізація,
засвоєння.
5. Формування здібності дитини до довільної регуляції діяльності
на основі підпорядкування поведінки системі правил.
Принципи здійснення ігротерапії.
– Безумовне прийняття дитини.
– Недирективність в управлінні корекційним процесом (мінімальність
обмежень).
– Встановлення фокусу корекційного процесу на почуттях і
переживаннях дитини (необхідно добитися відкритого вербального вираження
дитиною своїх почуттів, стати для дитини своєрідним дзеркалом, в якому
вона може побачити себе).
Корекційний процес можливий лише тоді, коли психолог сензитивний
до почуттів дитини, висловлює віру в можливості дитини прийняти на себе
відповідальність за рішення проблеми.
Вперше методи ігрової терапії були застосовані М.Кляйн, гра
використовувалася як заміна методу вільних асоціацій в психоаналізі. Гра
на думку М.Кляйн представляє символічну діяльність, в якій знаходять
вільне вираження подавлені і обмежені соціальним контролем несвідомі
несвідомі імпульси і бажання,
– В ролях, які приймає на себе дитина, в ігрових діях з іграшками
приховується певний символічний зміст;
– В грі дитина є вільною від тиску з боку оточення, розкриваються
можливості вираження несвідомих бажань.
Кляйн рахувала, що символічний зміст повинен бути
проінтерпретований терапевтом і доведений до свідомості дитини.
Ігротерапію одна з перших застосовувала Анна Фрейд в роботі з
дітьми, які пережили бомбардування Лондону під час ІІ світової війни.
Якщо дитина мала можливість виразити в грі свої переживання, то вона
звільнялася від страху, і пережите не розвивалося в психологічну травму.
До використання гри в психокорекційних цілях зверталися вітчизняні
дослідники – практики Л.Абрамян (1986), А.Варга (1989), А.Захаров
(1988), А.Співаковська (1988).
А.Співаковська вважала, що для того, щоб включити в дію механізм
перебудови поведінки несміливих у спілкуванні дітей, необхідно змінити
умови, тотбо вивести з того середовища, в якому з’явилися небажані форми
поведінки.
За Захаровим метою корекції є перенос негативних емоцій і якостей
дитини на ігровий образ. Діти наділяють персонажів власними негативними
емоціями, рисами характеру, переносять на ляльку свої недоліки.
Гра як діяльність і її психолого-педагогічні можливості.
Особливості гри як діяльності. Психолого-педагогічні можливості гри.
Гра – це внутрішньо мотиваційна, самоцінна для людини діяльність. В грі
людина почуває себе природно, адекватно своїй людській природі, так як
природній стан людини – це стан Діяча, ініціатора власного розвитку.
Людина включається в гру цілковито: всім своїм інтелектуальним,
особистісним, емоційним потенціалом, своїм життєвим досвідом і творчими
ресурсами. Гра надає широкі можливості для розвитку і саморозвитку так
як людина знаходиться в стані “максимальної готовності” до цього.
Гра задає учаснику правила поведінки, границі дозволеного, часові межі
самореалізації в даному ігровому просторі. Гра надає значні можливості
для формування саморегуляції, навичок планування, самоконтролю і
самооцінки.
Гра є “експериментальною площадкою” особистості, дозволяє почувати себе
вільним від всіх обмежень (стереотипів, шаблонів мислення і звичних
варіантів рішення проблеми) Гра дозволяє осмислити і зрозуміти себе,
побачити (відчути) перспективи зміни, побудувати нові моделі поведінки,
навчитися по-іншому ставитися до світу і себе.
Гра – це сумісна діяльність, що передбачає колективну взаємозалежність і
збільшення особистих можливостей через залучення потенціалу інших
учасників. Гра розвиває важливі соціальні навички і вміння, здібність до
емпатії, кооперації, вирішенню конфліктів шляхом співпраці, вчить людину
бачити ситуацію очима іншого.
Терапія мистецтвом.
Інтерес до арт-терапевтичних методів відображає потребу сучасної
людини до більш природних, комплексних способів лікування і
гармонізації, в яких однакову роль грають розум і почуття, тіло і рух,
чоловічі і жіночі якості, здібність до інтроспекції і активної дії.
Практично кожна людина може брати участь в арттерапевтичній
роботі, яка не вимагає від неї якихось здібностей до образотворчої
діяльності і практично не має обмежень у використанні.
Арт-терапія є засобом переважно невербального спілкування.
Образотворча діяльність у багатьох випадках надає унікальну
можливість для дослідження несвідомих процесів, актуалізації тих
соціальних ролей і форм поведінки, які знаходяться у “витісненому” виді
або слабо проявляється у повсякденному житті.
Арт-терапія має інсайт-орієнтований характер.
Юнг рахував, що образотворче мистецтво є внутрішньою потребою,
свого роду інстинктом, який перетворює людину в інструмент для вираження
досвіду колективного несвідомого. Відомо, що Юнг активно займався
образотворчою творчістю і спонукав до цього своїх пацієнтів.
Поняття символу має для арт-терапії принципове значення. Це
пов’язано з тим, що арт-терапія представляє собою процес динамічної
комунікації, що здійснюється через символічну “мову” образів. Крім того,
символи виступають в якості мосту, що з’єднує свідоме і несвідоме.
В символічних образах, що проявляються у творчій уяві чи
сновидіннях людини, знаходить своє вираження енергія несвідомого,
тимчасове блокування якої є причиною психічної нестабільності і
нездоров’я. Таким чином, на відміну від З.Фрейда, що рахував символи
проявом психічного інфантилізму, К.Юнг вважав, що символи можуть служити
не тільки відновленню психічного балансу, але й особистісному зростанню.
Через них людина здібна вступати у взаємодію з блокованими аспектами
несвідомого і їх енергією, тим самим поступово наближаючись до їх
усвідомлення і психічної цілісності.
Мистецтво дозволяє в особливій символічній формі реконструювати
конфліктну травмуючу ситуацію і знайти її вирішення через
переструктурування цієї ситуації на основі креативних здібностей
суб’єкта.
Завданнями арттерапії є:
– дати соціально прийнятний вихід агресивності та іншим негативним
почуттям;
– отримати матеріал для інтерпретації і діагностичних заключень;
– пропрацювати думки і почуття, які клієнт звик подавляти;
– сконцентруватися на відчуттях і почуттях;
– розвиток художніх здібностей і підвищення самооцінки.
Арттерапія також використовується для дослідження
внутрішньосімейних проблем.
Прийомами арттерапії є малювання, моделювання з папером, фарбами,
деревом, образні розмови, написання розповідей, спів, музика, виразні
рухи тіла та ін.
Основні методи арттерапії.
Музикотерапія представляє метод, що використовує музику в якості
засобів корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних
порушень, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці. Існують
“лікувальні” каталоги музики.
Бібліотерапія – спеціальний корекційний вплив на клієнта з
допомогою читання спеціально підібраної літератури з метою нормалізації
і оптимізації його психічного стану.
Танцювальна терапія спрямована на розвиток усвідомлення власного
тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування,
дослідження почуттів і набуття групового досвіду. Тіло і розум
розглядаються як єдине ціле.
Проективний малюнок дає вихід почуттям, бажанням, мріям,
перебудовує свої відношення в різних ситуаціях. Цей метод використовують
для зняття психічної напруги, стресових станів, при корекції неврозів,
страхів.
Орієнтовні теми:
O Минуле і теперішнє. “Ситуації в житті, в яких я почуваю себе
невпевнено”, “Мій звичайний день”.
O Майбутнє і абстрактні поняття. “Ким би я хотів бути”, “Три
бажання”, “Самотність”, “Острів щастя”, “Любов”, “Ненависть”, “Страх”.
O Для дітей.“Моя сім’я”, “Я в школі”, “Я вдома”, “Я – який я
зараз”, “Я в майбутньому”, “Що я люблю”, “Мій найкращий вчинок”, “Мій
світ”.
Психогімнастика основний акцент робить на навчанні елементам
техніки виразних рухів у вихованні емоцій і вищих почуттів, набуття
навичок релаксації. Діти вивчають різні емоції, можливість керувати
ними.
Вправи, що тренують почуття партнера “Дзеркало”, “Знайди сховану
річ”, “Двійник” “Через скло”.
Психом’язове тренування з фіксуванням уваги на диханні “Гра з
піском”, “Сонечко і хмарка”, “Кулька”.
Етюди на вираження основних емоцій “Гнів L”, “Радість J”.
Вправи на релаксацію “Пластилінові люди”, “Святковий пиріг”,
“Піднімаємо однією рукою”, “Скульптура”.
Перелік музичних творів, що використовуються в ході корекційних занять
При перевтомі і нервовому виснаженні:
– “Ранок” Гріга
– “Полонез” Оговінського
При пригніченому меланхолічному настрої:
– “До радості” Бетховен
– “Аве Марія” Шуберт
При вираженій дратівливості, гніві:
– “Хор пілігримів” Вагнер
– “Сентиментальний вальс” Чайковський
– “Грьози” Шуман
Розслабляючий вплив здійснюють:
– “Баркарола” Чайковський
– “Пастораль” Бізе
– “Соната До-мажор (Ч.3)” Лек лен
– “Лебідь” Сен-Санс
– Романс з кінофільму “Овід” Шостакович
– “Старовинна пісенька” Бізе
– “Історія кохання” Лей
– “Вчора” Леннон
– “Елегія” Форе
Тонізуючий вплив:
– “Чардаш” Монті
– “Кулепарсіта” Родрігес
– “Аделіта” Пурсел
– “Шербурські парасольки” Легран і ін.
Казкотерапія.
Можливості роботи з казкою:
– Використання казки як метафори.
– Малювання за мотивами казки.
– Обговорення поведінки і мотивів дій персонажу.
– Програвання епізодів казки.
– Використання казки як притчі ( з допомогою метафори можливий
варіант вирішення ситуації)
Позитивний вплив методів казкотерапії на дитину:
– Казка допомагає пізнати оточуючий світ.
– Знімає емоційну напругу, розслабляє.
– Допомагає побачити шлях з емоційної безвиході.
– В непрямій формі дитина отримує морально-етичний урок і,
наслідуючи героя, може змінити власну поведінку.
– Дає можливість налагодити емоційний контакт дорослого з дитиною.
Концепція комплексної казкотерапії базується на 5 видах казок:
Художні – народні казки, міфи, притчі, авторські історії.
Дидактичні – у формі дидактичних казок подаються навчальні
завдання.
Медитативні служать для зняття психоемоційної напруги, створення
кращих моделей взаємовідносин.
Психотерапевтичні – казки, що розкривають глибинний зміст подій.
Психокорекційні казки створюються для м’якого впливу на поведінку
дитини. Під корекцією розуміється “Заміщення” неефективного стилю
поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині зміст того, що
відбувається.
Застосування психокорекційних казок обмежене за віком ( до
11-13р.) і проблематиці (неадекватна, неефективна поведінка).
Батькам можна запропонувати створити самостійно психокорекційну
казку:
1. В першу чергу, ми підбираємо героя, близького дитині за статтю,
віком, характером.
2. Потім описуємо життя героя у казковій країні так, щоб дитина
знайшла схожість зі своїм життям.
3. Далі включаємо героя в проблемну ситуацію, схожу на реальну
ситуацію дитини, приписуємо герою всі переживання дитини.
4. Герой починає шукати вихід з ситуації (може зустріти “фігуру
психотерапевта”, мудрого наставника). Завдання – через казкові події
показати герою ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні
моделі поведінки.
5. Герой розуміє свою неправоту і стає на шлях змін.
Створюючи психокорекційні казки, важливо знати приховану причину
“поганої” поведінки. У створенні психокорекційної казки може допомогти
життєвий досвід.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
